Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Чалої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 21 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на землю, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського районного суду від 21 травня 2010 року визнано недійсним та скасовано державний акт на право приватної власності на землю серії І-РВ № 011300 щодо земельної ділянки площею 0,08 га (цільове призначення – для ведення садівництва), що на території Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 6159.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що по даній справі ОСОБА_2 є неналежним позивачем, а вона - неналежним відповідачем.
Вона є власником спірної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2006 року. Однак вимога про припинення її права власності на земельну ділянку не заявлялася.
ОСОБА_2 на момент видачі Державного акту на право власності на спірну земельну ділянку не був учасником земельних правовідносин, пов'язаних з цією ділянкою. Він не був членом кооперативу, не мав ніяких прав на вказану ділянку ні за законом, ні за правочином. Тобто ніякі його права та інтереси видачею Державного акту на згадану земельну ділянку не були порушені.
Державний акт на право приватної власності на землю покійної ОСОБА_3 був виданий на підставі рішення Городищенської сільської ради від 28 листопада 1997 року № 263. Це рішення на даний час є чинним, воно у встановленому порядку не скасовувалося.
На думку апелянта, висновок суду про незаконність Державного акту на землю, виданого на підставі законного і чинного на даний час, і вже протягом тринадцяти років, рішення сільської ради, є неправильним і необґрунтованим.
ОСОБА_1 вказує, що прийняття судом рішення про зміну правовідносин через тринадцять років їх існування за позовом особи, яка не довела свого суб'єктивного права на подання позову і грубо порушує права інших осіб, які за цей час виникли, є порушенням вимог ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує кожній людині розгляд справи неупередженим судом.
Зважаючи, що з моменту видачі Державного акту на землю пройшло вже тринадцять років суд був зобов'язаній ретельно перевірити доводи про те, що строк позовної давності минув.
З померлою ОСОБА_3 ОСОБА_2 перебував в шлюбі і про те, що вона отримала у власність земельну ділянку знав ще 13 років тому. Про це підтвердили в суді свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5.
У рішенні Рівненського міського суду від 8 жовтня 1999 року вказано, що ОСОБА_3 належала земельна ділянка в с. Городище. В ухвалі судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2006 року зазначено, що ОСОБА_2 дізнався про це рішення в березні 2006 року.
Вказані доводи про пропуск строку позовної давності суд проігнорував, не наводячи їх у рішенні та не зазначаючи чому не приймає їх до уваги.
Умисне ігнорування судом наведених доводів і доказів, безпідставне твердження у рішенні, що про право на позов виникло після 2009 року і ОСОБА_2 не пропустив строків позовної давності є очевидним порушенням судом правила безсторонності по справі.
Крім того, судом допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме при чинному і невизнаному у встановленому порядку незаконним рішенні Городищенської сільської ради № 263 від 28 листопада 1997 року визнав незаконним Державний акт на землю, виданий на підставі цього рішення.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення суду законним, а апеляційну скаргу необгрунтованою, у зв”язку з чим просить про її відхилення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Городищенською сільською Радою не приймалося у тому порядку, що був визначений діючим законодавством, рішення про передачу у власність ОСОБА_3 землі для ведення садівництва.
Погодитися з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду не може.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 13 червня 1994 року була прийнята в члени садівничого кооперативу “Електрон-3” згідно поданої заяви від 31 травня 1994 року (а.с. 38-39).
28 листопада 1997 року Городищенською сільською Радою, на землях якої розташований даний кооператив, прийнято рішення № 263, яким було затверджено проект роздержавлення і приватизації земель садівничо-городнього кооперативу “Електрон-3”, розроблений фірмою “Конвест-проект” і погоджений загальними зборами членів цього кооперативу та прийнято рішення про видачу кожному члену кооперативу Державного акта на право приватної власності на землю (а.с. 41-44).
Згідно списку членів кооперативу ОСОБА_3 значиться під № 93, а належна їй земельна ділянка - під № 120 (а.с. 45-46).
26 серпня 1998 року ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку, який у Книзі записів державних актів зареєстрований під № 6159 (а.с. 47).
Порушень процедури видачі оспорюваного Державного акта, які могли би вплинути на законність його видачі, колегія суддів не вбачає.
Висновок суду про те, що ОСОБА_3 не зверталася до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки спростовується матеріалами справи та фактичними обставинами (а.с. 41-47, 59-69).
Вона не заперечувала проти отримання зазначеного Державного акта та не відмовилася від нього. Навпаки, її дії та волевиявлення, як дії та волевиявлення інших членів кооперативу, були направлені на отримання у приватну власність належної їй земельної ділянки.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, на підставі ст.ст. 9, 17 ЗК України (1990 р.) , колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду від 21 травня 2010 року скасувати.
ОСОБА_2 у задоволенні позову до Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на землю відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : В.С. Василевич
С.В. Демянчук