У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 липня  2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

                                            головуючого  Новодворської О.І.

                                            суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.  

                                            при секретарі  Муравченко Я.В.    

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на рішення Краснолиманского міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року по цивільній справі за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа комунальне підприємство «Краснолиманська житлово експлуатаційна контора» про спонукання до дачі згоди на реєстрацію за фактичним місцем проживання,-

                                                                В С Т А Н О В И Л А:

          Рішенням  Краснолиманского міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року  ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про спонукання до дачі згоди на реєстрацію за фактичним місцем проживання.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши його вимоги, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушенні норми матеріального та процесуального права.

 Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної  скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів цивільної справи убачається, що 22 січня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про спонукання до дачі згоди на реєстрацію за фактичним місцем проживання, посилаючись на те, що в 1990 році ОСОБА_5 на сім'ю із 6 чоловік, у тому числі і на нього, була надана квартира АДРЕСА_1. До вересня місяця 2000 року він був зареєстрований спірній квартирі. Але в вересні 2000 року у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем сім'ї він вимушений був припинити реєстрацію в спірній квартирі і зареєструвався в будинку бабусі — ОСОБА_6 , при цьому домовився з відповідачем ОСОБА_2. про те, що в разі виникнення у нього потреби вона та її діти не будуть заперечувати проти його повторної реєстрації в спірній квартирі. Незважаючи на те, що він з 2005 року знову проживає в спірній квартирі, відповідачі не дають згоду на його повторну реєстрацію. Реєстрацію у бабусі припинив в січні місяці 2010 року у зв'язку зі зверненням до суду з позовом до відповідачів. Тому просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

Відповідач ОСОБА_2 матір позивача, позов не визнала.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позов не визнали.

Представник третьої особи комунального підприємства «Краснолиманська житлово експлуатаційна контора» про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що 18 жовтня 1990 року ОСОБА_5 на сім'ю із б чоловік, у тому числі і позивача та відповідачів, було надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якій було зареєстровано позивача та відповідачів (а.с.9-10).

20.09.2000 року позивач добровільно припинив реєстрацію в спірній квартирі і зареєструвався в будинку № 23 по провулку Луговому в м. Красний Лиман Донецької області.

Вказану реєстрацію відновив при заміні паспорту в 2004 році.

Відповідно до ст.ст.7 8 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року зняття з реєстрації та реєстрація місця перебування особи здійснюється виключно за особистою заявою особи.

Відповідно до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний звмязок доказів у їх сукупності.

У зв»язку із тим, що позивачем не надано жодного доказів томго, що позивач припинив реєстрацію в квартирі в результаті омани, а відповідачі не дають згоду на реєстрацію позивача в спірній квартирі і спонукати їх до цього будь які підстави відсутні, суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.  

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

 Керуючись ст., ст. 308, 313,315 ЦПК України,  апеляційний суд –

                                                                    УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 відхилити.

 Рішення Краснолиманского міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: