У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
при секретарі Поправка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 10 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в в Петровському районі м. Донецька про стягнення недоплаченої соціальної допомоги ,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 10 березня 2010 року позов до управління Пенсійного фонду України Петровському районі м. Донецька про стягнення недоплаченої соціальної допомоги задоволений частково.
Визнано відмову управління Пенсійного Фонду України в Петровському районі м. Донецька у виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року протиправною.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що суд не зважив на те, що на законодавчому рівні не визначено які органи повинні виплачувати пенсії, за рахунок яких коштів та джерел. Немає підстав вважати, що саме органи пенсійного фонду повинні виплачувати такі підвищення із бюджету пенсійного фонду. Також вважає, що первинна редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», змінена Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та її відновлення будь-якими нормативними актами не передбачено.
В судове засідання позивачка та представник пенсійного фонду не з»явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку .
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.1. Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст.6. Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З обставин справи вбачається, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто є дитиною війни.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 відноситься до категорії «діти війни», знаходиться на обліку в ПФУ в Петровському районі м. Донецька та отримує пенсію за віком. Позивач протягом 2007-2008 років мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік » призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуються підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними.
У зв’язку з вищевикладеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09.07.2007 р до 31.12.2007 р та з 22.05.08 року недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо не визначення на законодавчому рівні джерел та коштів з яких мають проводитись підвищення до пенсії, не можна прийняти до уваги з наступних підстав.
Згідно ст.3 Конституції України утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Обов’язок по виплаті пенсій покладено на Пенсійний фонд України. Відсутність коштів в Державному бюджеті не може бути підставою для невиконання закону, який діє.
Обов’язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, а управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків.
Доводи апеляційної скарги про те, що первинну редакцію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», змінено Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і не відновлено будь-яким нормативним актом є необґрунтованими та не можуть бути прийняти судом до уваги з наступних підстав.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» був прийнятий 18 листопада 2004 року, набрав чинності з 1 січня 2006 року. Законами про Державний бюджет України протягом 2006 - 2008 років до вказаного закону вносилися зміни, якими зупинялася дія статті 6 закону щодо розміру та виплати підвищення до пенсії. У 2007 та 2008 роках відповідно до рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та 22.05.2008 N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України окремі зміни, внесені законами про Державний бюджет на відповідні роки, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Так як зупинення дії закону іншим законом не передбачено, а відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, суд першої інстанції правильно керувався при розгляді справи Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та застосував положення ст. 6 вказаного закону.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
При подачі апеляційної скарги відповідачем не були сплачені витрати на ІТЗ розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 37 грн., тому їх слід на підставі ст. 81 ЦПК України стягнути на користь держави.
Керуючись ст. ст. 303-305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов'язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд ,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька відхилити.
Постанову Петровського районного суду м. Донецька міського суду Донецької області від 10 березня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Петровському районі на користь держави витрати на інформаційно – технічний розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 37 ( тридцять сім ) грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді