Рішення

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

                                            головуючого  Новодворської О.І.

                                            суддів  Кіянової С.В. , Сукманової Н.В.

                                            при секретарі  Поляковій Я.В..  

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив» на рішення Київського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив», третя особа ОСОБА_2, про відшкодування шкоди,-

                                                                В С Т А Н О В И Л А:

          Рішенням  Київського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволений частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13350 гривень 14 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 гривень, а всього стягнути 28350 гривень 14 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив» на користь держави судовий збір в сумі 142 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 127 гривень 50 коп.  

 В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Реактив»  просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушенні норми матеріального та процесуального права.

 Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної  скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів цивільної справи убачається, що у  листопаді 2008 року позивачка звернулась в суд із позовом до відповідача ТОВ «Реактив» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 17 квітня 2007 року біля 14 годин третя особа ОСОБА_2, керуючи автомобілем Мерседес-бенц Е200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належним на праві власності відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю «Реактив», директором якого є ОСОБА_2, рухаючись по вул. Артема в м. Донецьку, вчинила наїзд на позивачку, яка переходила проїзну частину по пішохідному переходу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачці було спричинено травму тазу, закритий компресійний перелом третього хребця з больовим синдромом, тобто тілесні ушкодження середньої тяжкості, в зв'язку з чим вона перебувала на амбулаторному та санаторному лікуванні. Внаслідок цього їй заподіяно матеріальну шкоду, яка складається із витрат на придбання медикаментів на суму 3475 гривень; на придбання спеціального корсету вартістю 200 гривень; на оплату 10 сеансів масажу по 50 гривень на суму 500 гривень; витрат на оплату послуг стороннього догляду по 50 гривень на день за 60 днів на суму 3000 гривень; на оплату послуг приватних лікарів на суму 1000 гривень. Внаслідок травми вона не працювала і за 6 місяців втратила заробіток по 500 гривень на місяць в цілому на суму 3000 гривень. Крім того, за рекомендацією лікарів в зв'язку із специфікою процесу лікування вона була змушена пройти в період з 18 по 29 липня 2007 року санаторно-курортне лікування за путівками в санаторії «Лазурний» м. Бердянська Запорізької області, разом із своїм чоловіком ОСОБА_3, який в зв'язку зі станом її здоров'я мав її супроводжувати. Вартість путівки до санаторія в м. Бердянську склала 2426 гривень, а крім того, вартість проїзду на таксі за маршрутом Донецьк-Бердянськ-Донецьк склала 1000 гривень, оскільки вона могла пересуватися лише в горизонтальному стані на спеціально обладнаному настилі і не могла їхати в громадському транспорті. Крім того, в період з 29 липня до 13 серпня 2008 року вона проходила санаторно-курортне лікування в м. Карлови Вари Чеської Республіки, а її чоловік ОСОБА_3 виконував функції супроводжуючого. Вартість путівки до санаторія в м. Карлови Вари склала 25622 гривні, проїзд залізничним транспортом за маршрутом Донецьк-Київ-Донецьк - 568 гривень 20 коп., витрати на оплату договору міжнародного страхування - 337 гривень 98 коп., а додатковий масаж в санаторії - 230 гривень, тобто загальні витрати на санаторно-курортне лікування в м. Карлови Вари склали 26528 гривень 18 коп. Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди, спричиненої позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 41129 гривень 18 коп., і цю суму просила стягнути з відповідача. Крім того, діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, у відшкодування якої вона просила стягнути з відповідача 50000 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник заявлені позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача ТОВ «Реактив» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі.  

Третя особа ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти позову
заперечували.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2007 року мала місце дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля Мерседес Бенц Е200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належного на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Реактив», під керуванням водія ОСОБА_2, що перебувала в трудових стосунках з цим підприємством, займаючи посаду директора, та за участю пішохода ОСОБА_1 В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження - закритий неускладнений компресійний перелам тіла третього поперекового хребця з больовим, вертеброгенним синдромами.

Ці обставини повністю підтверджуються показаннями сторін, в тому числі самої третьої особи ОСОБА_2, свідків, матеріалами справи, зокрема копією постанови слідчого СВ ДТП СУ ДМУ УМВСУ в Донецькій області від 3 жовтня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_2 з підстав ст.6 п.2 КПК України у зв’язку з відсутністю  в її діях складу злочину. Зазначеною постановою встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, її обставини, за яких ОСОБА_2, керуючи автомобілем Мерседес бенц Е200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка пересікала проїзну частину вул. Артема справа наліво за ходом руху автомобіля. Із зазначеною постановою третя особа ОСОБА_2 погодилася, підтвердивши в судовому засіданні, що її не оскаржувала.

Крім того, зазначені обставини підтверджуються документами, що свідчать про факт належності автомобіля відповідачу - копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією Статуту юридичної особи ТОВ «Реактив», документами про державну реєстрацію ТОВ «Реактив», довідкою про перебування зазначеного автомобіля на балансі ТОВ «Реактив», документами, що підтверджують факт наявності трудового договору між ТОВ "Реактив" та ОСОБА_2 (а.с.66) та факт управління ОСОБА_2 зазначеним автомобілем на підставі подорожнього листа, виданого власником ТОВ «Реактив».

Крім того, факт спричинення пішоходу ОСОБА_1 зазначених тілесних ушкоджень підтверджується висновками судово-медичної та додаткової судово-медичної експертизи (а.с.126-128, 168-170), медичними документами ОСОБА_1 - її амбулаторними картами у Донецькій міській лікарні № 5 і лікарні № 2, копіями медичних висновків Донецької обласної клінічної травматологічної лікарні, актом судово-медичного дослідження.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. І ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку, що шкода, завдана пішоходу ОСОБА_1 джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем Мерседес бенц Е200, державний номер НОМЕР_1, належним ТОВ «Реактив», під керуванням директора Товариства ОСОБА_2 під час виконання нею своїх службових обов'язків, має бути відшкодована товариством з обмеженою відповідальністю «Реактив».

При цьому суд врахував те, що відсутні будь-яких достовірні данні про те, що шкода була спричинена ОСОБА_1 внаслідок непоборної сили або умислу самої ОСОБА_1, а доводи відповідача та третьої особи про те, що потерпіла нібито діяла навмисно, свідомо нехтуючи Правилами дорожнього руху, є лише припущеннями, які суперечать обставинам справи, даним про особу потерпілої і не засновані на будь-яких доказах.

Доводи ж відповідача та третьої особи про те, що падіння ОСОБА_1 на проїзній частині 17 квітня 2007 року та отримання нею від падіння зазначених тілесних ушкоджень взагалі не пов'язано із автомобілем «Мерседес», належним ТОВ «Реактив», суд обгрунтовано не узяв до уваги тому, що вони спростовуються усіма матеріалами справи, в тому числі й показаннями самої ОСОБА_2 в судовому засіданні про обставини ДТП.

 Відповідно до ч. І  ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

 Перевіряючи обґрунтованість вимог позивачки про відшкодування матеріальної шкоди в частині витрат на придбання тонометра - 218.90 грн., інгалятора – 9.50 грн. та 24.55 грн. за квитанцією від 6 квітня 2007 року, суд зробив обґрунтований висновок про те, що ці витрати не підлягають відшкодуванню, але при розрахунку допустив помилку, крім того на підтвердження вартості тонометра позивачкою надано копія чека від 17.07.07 року на суму 218.90 грн. (а.с. 160, зворот, квит. № 10) та чек від 17.07.07 року (а.с. 159,. № 8) на таку ж суму, видані ТОВ « Чорнобиль – допомога), тому з урахуванням вищенаведеного, із загальної суми витраченої на придбання ліків  відповідно до чеків ( а.с.154-160) 3452.54 грн. слід відрахувати 470.85 грн., тоді сума, яка підлягає відшкодуванню на придбання ліків становить 2980.69 грн.

 Стягуючи з відповідача на користь позивачки втрачений заробіток за 6 місяців її хвороби в сумі 3000 грн., суд не навів в рішенні доказів на підтвердження розрахунку втраченого заробітку, в матеріалах же справи відсутні будь – які докази, які б свідчили про те, що позивачка втратила саме таку суму заробітку. В апеляційній інстанції позивачкою, також, не були надані докази на підтвердження цієї частини позовних вимог.

 У зв’язку з цим у задоволенні вимог позивачки про стягнення втраченого заробітку за шість місяців в сумі 3000 грн. слід відмовити.

З урахуванням того, що загальна сума у відшкодування матеріальної шкоди становить10106.69 грн.  із низ : витрати на санаторно – курортне лікування та проїзд до санаторію – 3426 грн.; витрати на сторонній догляд – 3000 грн.; масаж – 500 грн.; придбання корсету - 200 грн., та у відшкодування моральної шкоди  15000 грн. з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 109.56 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі – 120 грн.

Висновки суду в частині витрат понесених на відшкодування вартості санаторно – курортного лікування та проїзд до санаторію – 3426 грн.; витрати на сторонній догляд – 3000 грн.; масаж – 500 грн.; придбання корсету - 200 грн., та у відшкодування моральної шкоди  15000 грн. зроблені з урахуванням встановлених обставин, не суперечать нормам матеріального права та підтверджені відповідними доказами, доводи ж, наведені в апеляційній скарзі,стосовно цих позовних вимог не спростовують висновків суду, тому рішення суду в цій частині позовних вимог слід залишити без зміни.

 Керуючись ст., ст.   307, 309,313,316 ЦПК України,  апеляційний суд –

                                                                    ВИРІШИВ :

 Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив»   задовольнити частково.

 Рішення  Київського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2010 року скасувати в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, судового збору та ІТЗ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив» на користь ОСОБА_1 10106 ( десять тисяч сто шість ) грн.. 69 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив»    на користь держави судовий збір в сумі 109( сто дев’ять )56 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі – 120 ( сто двадцять) грн.

У задоволенні  позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Реактив» про стягнення втраченого заробітку за шість місяців в сумі 3000 грн. відмовити.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

 Головуючий :

Судді: