У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
при секретарі Голубцові А .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Андріївської селищної Ради Слов'янського району Донецької області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про скасування, визнання незаконним Державного Акту серія ДН № 022809 від 29 січня 2004 року на право власності на земельну ділянку ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Андріївської селищної Ради Слов’янського району Донецької області про скасування, визнання незаконним Державного Акту серія ДН № 022809 від 29 січня 2004 року на право власності на земельну ділянку відмовлено у зв"язку з відсутністю підстав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати ухвалити нове рішення, задовольнивши його позовні вимоги або направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушенні норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що в березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Андріївської селищної Ради Слов'янського району Донецької області про визнання незаконним Державного Акту серія ДН № 022809 від 29 січня 2004 року на право власності на земельну ділянку та скасування його, посилаючись на те, що 09 листопада 2001 року він придбав земельну ділянку площею 0,1097 га з недобудованим житловим будинком, який знаходиться на ній, по вул. Октябрьскій,26 с. Андріївка Слов'янського району Донецької області. 05 грудня 2001 року йому було видано Державний Акт на право власності на землю під № 213.
Весною 2002 року він викликав працівника земельного відділу для встановлення - уточнення меж земельної ділянки в натурі. При цьому був присутній власник сусідньої земельної ділянки ОСОБА_4, орендатор сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 та голова Андріївської сільради Морокко Л.І. та свідок ОСОБА_6 Були заміряні межі його земельної ділянки, по кутам встановлені кілки. З цього моменту він став власником земельної ділянки згідно п. а ч. 1 ст. 81 ЗК України.
Весною 2007 року його сусід ОСОБА_2 повідомив йому, що він приватизував свою земельну ділянку по вул. Октябрьскій, 24 та йому видано Державний Акт на землю. При ознайомленні з цим актом він виявив, що згідно плану земельної ділянки в Державному Акті ОСОБА_2 захвачено частину його земельної ділянки, так за його Державним актом від точки А до точки Г, зазначена відстань від кутка 1,20 м та відстань від кутка 3,50 розташовано від старого будинку та до незаконної будівлі гаражу, а в плані ОСОБА_7 ці межі не відповідають та захвачують його земельну ділянку.
У зв’язку з цим він звернувся спочатку до Андріївської селищної ради з проханням виправити межі, зазначені в плані Державного Акту ОСОБА_2 Після відмови він звернувся до Слов'янської районної ради зі скаргою.
Слов'янська районна Рада повідомила йому № 14.01.07 року № 8/01-24 та №1-111-22 від 22.11.2007, що його скарга направлена до Донецького обласного головного управління земельних ресурсів для виправлення помилки. Потім йому повідомили, що якби вони з громадянином ОСОБА_2 узгодили межі земельної ділянки, про що складено акт від 23.03.2007 року та виконуються роботи по виготовленню нових державних актів.
Однак це опинилось неправдою, акт про узгодження меж земельної ділянки від 23.03.2007 року він не підписував, ніхто не виготовив нові державні акти та помилку так і не виправив, а його права на власність були порушені.
Потім він звернувся з позовною заявою до суду. В судовому засіданні 05 листопада 2009 року суддя умовляла відповідачів погодитись з межами його земельної ділянки та передвинути огорожу згідно його плану. Відповідачі зобов'язались виконати це до 1 січня 2010 року. Тому його позовна заява ухвалою від 05.11.09 року по справі № 2-124-2009 року була залишена без розгляду.
Однак відповідачі своє зобов'язання не виконали та його права залишились порушеними, частину його земельної ділянки захвачено.
Державним актом на право приватної власності на землю, виданим Андріївською селищною Радою ОСОБА_7 захвачено частину його земельної ділянки, належної йому на праві власності згідно договору купівлі-продажу № АЕЕ 182561 від 09.11.01 року та державного акту на право власності на землю № 213 від 05.12.01 року.
Він не оспорює право власності ОСОБА_2 на землю, а вважає, що правовий акт, виданий ОСОБА_2 повинен бути визнаний незаконним та скасовано, а виданий інший Державний акт, який не порушує межі його земельної ділянки. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі
Представник відповідача - Андріївської селищної Ради Слов’янського району Донецької області-Андріївський селищний голова - Морокко Л.І в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала у повному обсязі.
Третя особа- Мулік М.Ф. в позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та вважав їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи та позовної заяви, позивач оскаржував Держаний Акт про право власності на землю серії ДН № 022809 від 29 січня 2004 року, який виданий ОСОБА_2, тобто не визнав за ОСОБА_2 його право власності на землю у встановлених актом межах.
Незважаючи на ці обставини, суд не вирішив питання про процесуальне положення ОСОБА_2, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, в той час, як вирішується питання про позбавлення його прав власності на земельну ділянку в розмірах та межах закріплених Державним Актом про право власності на земельну ділянку, чим обмежив його права.
Відповідно до п. 4 ст. 311 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі. Судом не правильно визначене процесуальне положення ОСОБА_2, який в суді був присутнім в якості третьої особи, а не в якості відповідача.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.2 постанови „Про судове рішення у цивільній справі " №14 від 18 грудня 2009 року р ішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
В супереч вищевикладеним положенням, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач не довів у суді обґрунтованості своїх вимог, всебічно та повно не з’ясувавши обставин справи, та не перевіривши в повній мірі доводи позивача про те, що частина земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 фактично знаходиться в межах земельної ділянки, яка належить йому на підставі договору купівлі – продажу від 09.11.2001 року.
У зв’язку з цим рішення слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зв»язку з тим, що позивачем при подачі апеляційної скарги не був сплачені витрати на інформаційно – технічний розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 37грн., їх слід стягнути з нього на користь держави.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 311,ст., ст. 313,315 ЦПК України, апеляційний суд –
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2010 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно – технічний розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 37( тридцять сім) грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: