Справа № 2-702/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року                                                  

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді       Чир П.В.

з участю: секретаря                 Шимків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої щомісячної допомоги дітям війни, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі про визнаннння дій протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни з липня 2007 року по 01 серпня 2010 року. Позивач зазначив, що він відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що розмір виплаченого йому підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, просить зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплатити йому недоотримані кошти.

Позивач у судове засідання не з’явився, в поданій письмовій заяві просить розглянути справу за його відсутності.  

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника, зазначивши, що позов не визнає, оскільки позивачкою пропущений строк позовної давності для звернення до суду. Окрім цього, відповідач у своїх запереченнях посилається на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, також вважає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПФУ в Борщівському районі та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитина війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що особи, які мають статус дитина війни (ст.1 Закону), мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідач не здійснював позивачу зазначені виплати в 2007 році, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус дитина війни, а з січня 2008 року виплачує зазначене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму у відповідності до внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107-ІУ від 28 грудня 2007 року змін в термін мінімальна пенсія за віком, де дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни-10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії з підвищенням йому на 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечення йому виплати з липня 2007 року по 1 серпня 2010 року.

Однак, відповідачем йому було відмовлено з посиланням на те, що на законодавчому рівні не вирішено питання щодо визначення величини мінімального розміру пенсії за віком, яка повинна застосовуватися для обчислення підвищення пенсій згідно зі ст.6 Закону та за рахунок яких коштів повинні здійснюватися такі виплати.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону було зупинено на 2007 рік.  Зазначені положення п.12 ст.71 з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними.

Згідно пп.2 п.41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-У1 статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 пп.2 п.41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним.

Відповідно до ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи зазначені норми законодавства суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині нарахування та стягнення на його користь вказаної надбавки до пенсії за період до 09.07.2007 року та з 01.01 по 21.05.2008 року.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У. А тому суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Відповідно до ст.46 ч.2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-1У нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що визначає і виплачує пенсію, виплачує за минулий час без обмеження будь-яким строком. Пільга, передбачена ст.6 вказаного Закону по суті є надбавкою до пенсії особам, які досягли пенсійного віку. Тому, з врахуванням наведеної норми Закону, ст.64 Конституції України суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом свого права.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач мав відновити права позивача на одержання надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, а тому відповідача слід зобов’язати здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вищевказані періоди з врахуванням здійснених виплат.

На підставі ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст.ст.1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст.3,8,10,16,11,60,88,212 ЦПК України, суд -

  в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю с.Горошова Борщівського району Тернопільської області, підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 01 серпня 2010 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі на сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в сумі 45,50 грн.  

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Борщівського районного суду                  Чир П.В.