ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
21 вересня 2010 року справа № 5020-5/105
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія
Севастопольенерго”
(99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості у розмірі 1167,93 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
За участю представників:
позивача - Гладченко О.І., довіреність № 16376/0/2-09 від 29.12.2009;
відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії АР № 086478, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 05.12.1997.
СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1167,93 грн.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на недотримання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 3412 від 11.05.2004, відповідно до якого сторони прийняли на себе зобов’язання додержуватись вимог законодавчих та директивних актів, які регламентують питання енергопостачання та взаємовідносини сторін, а саме недотримання договірних величин споживання електричної енергії.
Ухвалою від 06.08.2010 порушено провадження по справі із привласненням № 5020-5/105.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав з тих підстав, що електрична енергія в обсязі 4780 кВт/г спожита відповідачем за період з 26.03.2009 по 26.11.2009, а не за період з 26.10.2009 по 26.11.2009, як це зазначає позивач.
Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику” та Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441, у відповідній редакції.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
11.05.2004 між відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія “Севастопольенерго" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Абонент) був укладений договір № 3412 на постачання електричної енергії (далі - Договір), який відповідно до умов пункту 10.2 Договору був продовжений на наступні періоди.
Згідно з пунктом 2.1.2 Договору Постачальник зобов’язувався постачати Споживачу електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених додатком 1 до Договору („Обсяги постачання електричної енергії”) з урахуванням умов, передбачених розділами 6,7 та 8 Договору.
Відповідно пункту 2.2.4 Договору Абонент, зокрема, зобов’язався сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами Додатку №3 „Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, які застосовуються, по яких здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію” та №4 „Розрахунок втрат в мережах споживача...” відповідно до умов, обумовлених у розділі 8 даного Договору.
Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених зазначеним Договором, Абонент сплачує Постачальнику електричної енергії п’ятикратну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.
Відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно з умовами умов Договору відповідач зобов’язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії, встановленого зазначеним Договором.
Додатком № 1 до Договору відповідачем узгоджений обсяг відпуску електричної енергії на 2009-2010 роки.
Але, за твердженням позивача, відповідач перевищив обсяги договірної величини споживання електроенергії у листопаді 2009 року на 1990 кВт/г.
Частина п’ята статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
На підставі викладеного позивачем виставлений рахунок № 60773 від 26.11.2009 за перевищення ліміту активного споживання на суму 1167,93 грн.
Проте, вказаний рахунок відповідачем оплачений не був.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Пунктом 7 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Відповідно до пункту 4.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 №910 відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.
Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії. У разі потреби постачальник електричної енергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання.
Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.
Відповідно до акту про використання електричної енергії за період з 26.10.2009 по 26.11.2009, складеного представниками позивача (а.с.20), відповідачем за вказаний період спожито 4780 кВт/г електричної енергії, а саме: попередні показання приладу обліку: 5512 кВт/г, на момент перевірки: 10292 кВт/г.
Проте, згідно з актом про використання електричної енергії за період з 10.02.2009 по 26.03.2009 складеним представниками позивача (а.с.46), показання приладу обліку на момент перевірки, тобто на 26.03.2009, складали саме 5512 кВт/г.
Отже, судом встановлено, що електрична енергія в обсязі 4780 кВт/г спожита відповідачем за період з 26.03.2009 по 26.11.2009, а не за період з 26.10.2009 по 26.11.2009, як це зазначає позивач.
За таких обставин відповідачем договірні величини споживання електричної енергії у листопаді 2009 року не перевищені, а тому суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 27.09.2010