ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
20 вересня 2010 року справа № 5020-12/173-5/145
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2)
про: стягнення заборгованості у розмірі 22 486,17 грн.,
суддя Євдокімов І.В.
За участю представників:
позивача - ОСОБА_3, довіреність № 1652 від 26.07.2010;
відповідача - не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
27.07.2010 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 22 486,17 грн., з яких заборгованість по суборендній платі –19494,50 грн., заборгованість по відшкодуванню вартості комунальних послуг –1648,22 грн., пеня –1343,45 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо внесення суборендної плати за договором б/н від 15.04.2009.
Ухвалою від 28.07.2010 порушено провадження у справі із привласненням № 5020-12/173.
На виконання розпорядження голови суду № 88 від 02.09.2010 ухвалою від 06.09.2010 справу прийнято до провадження суддею Євдокимовим І.В. із привласненням № 5020-12/173-5/145.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.26).
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, відповідно до п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
15.04.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення (далі - Договір) (а.с. 9-12).
Відповідно до розділу 1 Договору орендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення площею 35,2 кв.м., яке розташоване у будівлі літ „А” 2-й поверх, №І-21 торгівельно-офісного комплексу за адресою: м.Севастополь, майд.Повсталих, 4 (у подальшому - Приміщення).
Згідно з пунктом 5.1 Договору розмір плати за місяць суборендного користування Приміщенням складає 3500,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 6.1 Договору комунальні послуги не входять у вартість суборендного користування Приміщенням та оплачуються Суборендарем відповідно до отриманих від Орендодавця рахунків, пропорційно площі Приміщення або відповідно до показників приладів обліку (у випадку їх наявності у приміщенні Суборендаря).
На виконання пункту 6.1 договору, позивачем були виставлені відповідні рахунки (а.с.31-34), які відповідач сплатив не у повному обсязі.
Згідно з пунктом 4.1 Договору строк суборендного користування складає один рік з моменту приймання Приміщення відповідно до Акту приймання-передачі, але не більше строку дії основного договору оренди, зазначеного у пункті 1.1 даного Договору.
12.01.2010 між сторонами укладений договір про дострокове розірвання договору суборенди (а.с.14).
19.01.2010 відповідач повернув позивачеві орендоване приміщення за актом приймання-передачі (а.с.15).
Проте, за твердженням позивача, відповідачем орендна плата та плата за комунальні послуги за Договором сплачувалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим за період з 15.04.2009 по 19.01.2010 у останнього виникла заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 19494,50 грн., зі сплати вартості комунальних послуг –1648,22 грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наступного.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.2 Договору суборендна плата вноситься щомісячно авансом не пізніше 27 числа кожного попереднього місяця. Оплата першого місяця суборенди здійснюється суборендарем протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного Договору.
Докази оплати відповідачем заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 19494,50 грн. та з заборгованості зі сплати вартості комунальних послуг у розмірі 1648,22 грн. за період з 15.04.2009 по 19.01.2010 відсутні.
Судом встановлено, що станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом дія Договору закінчилась.
Однак, відповідно до частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За таких обставин, суд визнає позовні вимоги про стягнення вказаних сум обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 10.2 Договору у випадку прострочення оплати суборендної плати та/або комунальних платежів від сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.
На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за кожний місяць суборенди окремо, у розмірі 1343,45 грн. за період з 28.07.2009 по 19.01.2010.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 19494,50 грн., заборгованість зі сплати вартості комунальних послуг у розмірі 1648,22 грн., пеню у розмірі 1343,45 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 224,86 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 23.09.2010.