ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
17 серпня 2010 року справа № 5020-1/041
За позовом: Громадської організації „Об’єднання власників маломірних суден”
(99038, м. Севастополь, вул. А.Кесаєва, буд.5, корп.2, кв. 42; представник Наумович Д.А. –АДРЕСА_1)
до Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Приморський бульвар”
(99011, м. Севастополь, вул. Капітанська, 2)
Товариства з обмеженою відповідальністю „Культурна спадщина України”
(вул. Леніна, 23, м. Севастополь, 99011; вул. Леніна, 21, оф. 3, м. Севастополь, 99011)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
Севастопольська міська Рада
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5)
Севастопольська міська державна адміністрація
(вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011)
про визнання договору недійсним,
Суддя Алсуф’єв В.В.
Представники:
Від позивача –Осадчук М.Ф., директор, виписка з протоколу № 8 конференції від 25.12.2009; Наумович Д.А., довіреність № 1 від 26.03.2010;
Від відповідача (Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Приморський бульвар”) – Вертій Н.А., довіреність № 1 від 01.01.2010;
Від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю „Культурна спадщина України”) – Сидорчук А.В. –директор, довідка з ЄДРПО України від 05.11.2009; Распутіна О.П., довіреність № 1 від 01.07.2010;
Від третьої особи (Севастопольської міської Ради) –Близнюк О.А., довіреність № 03-15 від 14.05.2010;
Від третьої особи (Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради) –Поздняков С.О., довіреність від 13.05.2010.
Від третьої особи (Севастопольської міської державної адміністрації) – Андріївський К.В., довіреність № 3986/24/2-10 від 01.07.2010.
Суть спору:
Громадська організація «Об’єднання власників маломірних суден»(далі - Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Приморський бульвар»(далі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурна спадщина України»(далі –Відповідач 2) про визнання недійсним договору від 11.02.2010 № 1 про розміщення маломірних суден на причальних місцях з 1 по 14 (причали №151, №153), укладеного між КП СМР «Приморський бульвар»та ТОВ «Культурна спадщина України».
Ухвалою суду від 07.05.2010 порушено провадження у справі, до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Культурна спадщина України» та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Севастопольську міську Раду.
Ухвалою суду від 02.06.2010 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради був залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
Ухвалою суду від 23.06.2010 Севастопольська міська державна адміністрація була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
Представники Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач, на його думку, має переважне право на укладення договору з розміщення маломірних суден згідно із положеннями статті 777 Цивільного кодексу України. Окрім того, Позивач вважає, що Відповідач 1, уклавши оспорюваний договір з Відповідачем 2, порушив вимоги частини сьомої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо необхідності проведення тендеру.
Відповідачі 1 і 2 проти заявлених позовних вимог заперечують, вважають, що причальні місця, на яких здійснюється розміщення маломірних суден відповідно до оспорюваного договору, не є нерухомістю та власністю громади, у зв’язку з чим на спірні правовідносини не розповсюджується дія положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Окрім того, Відповідачі 1 та 2 зазначають, що Правила користування маломірними суднами на водних об’єктах міста Севастополя, затверджені рішенням Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 № 333, не містять вимог щодо проведення конкурсу (тендеру) на укладення договорів на розміщення суден на причальних місцях.
Відповідачі 1 та 2 також заперечують проти позову з тих підстав, що доводи Позивача про переважне право на укладення договору на розміщення маломірних суден на причальних місцях не ґрунтуються на законі. Крім того, на їх думку, факт укладення між Позивачем і Відповідачем 1 Договору на розміщення маломірних суден на причальних місцях від 01.02.2010 № 2, підтверджує відсутність наміру Позивача здійснювати діяльність на причальних місцях з 1 по 14.
Треті особи (Севастопольська міська Рада, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольська міська державна адміністрація) просять прийняти рішення на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства з повним та об’єктивним врахуванням усіх обставин, що мають значення для справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд,
в с т а н о в и в :
04.06.2009 між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено Договір користування причальними місцями на причалах на набережних імені Корнилова і Приморського бульвару м. Севастополя (далі Договір від 04.06.2009) /т. I а.с.22/.
Відповідно до пунктів 1.1 і 1.2 зазначеного договору, Позивач взяв на себе зобов’язання по здійсненню обладнання двох причалів на набережних відповідно до Правил користування маломірними (малими) суднами на водних об’єктах м. Севастополя і підготовку їх до експлуатації, а Відповідач 1 взяв на себе зобов’язання надати сприяння у розміщенні причальних місць Позивача для маломірних суден.
Згідно із пунктами 2.2 і 2.3 Договору від 04.06.2009, Позивач отримав право користування 28 причальними місцями за плату в розмірі 98000 гривень за період з 01 травня по 31 жовтня, із розрахунку 1 причальне місце (місце швартування) –3500 гривень. При цьому, розмір оплати за користування причальними місцями в іншій період року повинен визначатись додатковими угодами.
Пунктом 5.2 Договору від 04.06.2009 встановлено строк його дії, а саме, з моменту підписання до 31.12.2009. При цьому, у випадку, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення його дії в письмовій формі не повідомить іншу про бажання припинити Договір, він вважається укладеним на тих самих умовах строком до 31 грудня наступного року.
Отже, з огляду на зазначену умову, за відсутності своєчасних волевиявлень сторін правочину про його припинення, строк дії Договору від 04.06.2009 підлягав автоматичної пролонгації до 31.12.2010.
Відповідно до положень частини другої статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Тобто новація –це угода про заміну первісного зобов'язання іншим між тими ж сторонами, шляхом заміни предмета чи способу виконання. При цьому первісне зобов'язання припиняється і створюються нове, яке містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.
Судом встановлено, що 02.11.2009 між Відповідачем 1 та Позивачем укладено Договір розміщення маломірних суден на причальних місцях від № 49 (далі –Договір від 02.11.2009 № 49) /т. II а.с. 8/. Предмет цього договору збігається з предметом Договору від 04.06.2009 в частині обов’язку Відповідача 1 здійснити розміщення маломірних суден на причалах, що розташовані на набережних імені Корнилова і Приморського бульвару м. Севастополя відповідно до Правил користування маломірними (малими) судами на водних об’єктах м. Севастополя.
Пунктом 2.3 Договору від 02.11.2009 № 49 встановлено обов’язок Позивача сплачувати Відповідачу 1 за користування шістьома причальними місцями 7000 гривень в період з 02.11.2009 по 31.12.2009, із розрахунку 583,34 гривень в місяць за одне причальне місце (місце швартування). Відповідно до пункту 5.2 зазначеного договору, встановлено термін його дії до 31.12.2009. При цьому, цей договір не містить умов щодо автоматичної його пролонгації.
30.11.2009 між Позивачем і Відповідачем 1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 02.11.2009 № 49, якою було внесено зміни до пункту 2.3 договору щодо зменшення кількості причальних місць до п’яти у період з 01.12.2009 по 31.12.2009, з відповідним зменшенням плати за їх використання /т. II а.с. 9/.
Отже, у даному випадку, Позивач і Відповідач 1, уклавши Договір від 02.11.2009 № 49, фактично змінили зобов’язання за Договором від 04.06.2009, зокрема, щодо кількості використовуваних причальних місць, розміру плати за використання та строку дії зобов’язання. Тобто, Позивач і Відповідач 1 зробили новацію зобов’язання за Договором від 04.06.2009 змінивши його предмет та припинивши його у частині певної кількості та строку надання причальних місць (місць швартування).
Суд не приймає довід Позивача про те, що Договір від 02.11.2009 № 49 є додатковим до Договору користування причальними містами від 04.06.2009, оскільки це не відповідає волевиявленню іншої сторони цих правовідносин –Відповідача 1. Зокрема, у своїх поясненнях суду КП СМР «Приморський бульвар»зазначило, що Договір користування причальними містами від 04.06.2009 було розірвано, та після цього укладено новий Договір від 02.11.2009 № 49 /т. II а.с. 164-165/.
Оскільки Договір від 02.11.2009 № 49 не містить умов щодо пролонгації його дії, суд прийшов до висновку, що із закінченням строку його дії було припинено і зобов’язання Відповідача 1 із здійснення розміщення маломірних суден на причалах, що розташовані на набережних імені Корнилова і Приморського бульвару м. Севастополя.
Зазначене також підтверджується тим, що 01.02.2010 між Позивачем і Відповідачем 1 було укладено новий Договір розміщення маломірних суден на причальних місцях № 2 (далі –Договір від 01.02.2010 № 2) /т. I а.с. 23/. Предметом цього договору, як і попередніх від 04.06.2009 і від 02.11.2009 № 49, також є розміщення маломірних суден на причалах, що розташовані на набережних імені Корнилова і Приморського бульвару м. Севастополя відповідно до Правил користування маломірними (малими) судами на водних об’єктах м. Севастополя.
Відповідно до пунктів 2.1 і 2.3 Договору від 01.02.2010 № 2 Позивач отримав від Відповідача 1 у користування чотирнадцять причальних місць, за які він повинен сплатити в період з 01.05.2010 по 31.09.2010 суму у розмірі 13020,00 гривень, із розрахунку 930,00 гривень в місяць за одне причальне місце (місце швартування). При цьому, розмір оплати за користування причальними місцями в іншій період року повинен визначатись додатковими угодами.
Згідно із пунктом 5.2 Договору від 01.02.2010 № 2, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010.
Слід зазначити, що Договір від 01.02.2010 № 2 не містить будь-яких посилань на Договори від 04.06.2009 та від 02.11.2009 № 49.
Позивачем і Відповідачем 1 були внесені зміни до Договору від 01.02.2010 № 2 щодо визначення кількості причальних місць та плати за користування ними. А саме, Додатковою угодою від 01.02.2010 № 1 було встановлено плату за користування одним причальним місцем у період з 01.02.2010 по 28.02.2010 у розмірі 930 гривень. Додатковою угодою від 26.02.2010 № 2 за користування 14 причальними місцями в період з 01.03.2010 по 03.04.2010 встановлено плату в розмірі 26040 гривень. При цьому, відповідно до пункту 2 обох вказаних додаткових угод, інші умови Договору, що не зазначені в них, залишаються незмінними /т. II а.с. 166,167/.
Отже, на період з 01.02.2010 по 31.12.2010, Позивач та Відповідач 1 врегулювали свої відносини щодо розміщення маломірних суден на причалах, що розташовані на набережних імені Корнилова і Приморського бульвару м. Севастополя, виключно умовами Договору від 01.02.2010 № 2. Зокрема, цими договором визначена кількість причальних місць, що передаються у користування Позивача та їх розташування на причалі, а саме з 15 по 28 на причалі № 151.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Позивач не має прав на користування причальними місцями з 1 по 14 на причалі № 151, які б випливали із договірних відносин.
11.02.2010 між Відповідачем 1 і Відповідачем 2 було укладено Договір розміщення маломірних суден на причальних місцях № 1 (далі –Договір від 11.02.2010 № 1) /т. II а.с. 10/. Згідно із пунктами 2.1 і 2.3 Договору від 11.02.2010 № 1 Відповідач 2 отримав від Відповідача 1 у користування чотирнадцять причальних місць (з 1 по 14 на причалі № 151), за які він повинен сплатити в період з 01.05.2010 по 31.09.2010 суму у розмірі 13020,00 гривень, із розрахунку 930,00 гривень в місяць за одне причальне місце (місце швартування). При цьому, розмір оплати за користування причальними місцями в іншій період року повинен визначатись додатковими угодами.
Суд не приймає доводи Позивача щодо недійсності Договору від 11.02.2010 № 1 через порушення його переважного права на укладення договору з розміщення маломірних суден згідно із положеннями статті 777 Цивільного кодексу України, а також порушення вимог частини сьомої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо необхідності проведення тендеру, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 777 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною першою статті 769 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об’єктами оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), а також нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Пунктом 2.6 Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою № 2-вод «Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 22.02.2001 № 102 (в редакції наказу Державного комітету статистики України від 11.10.2005 № 303), встановлено, що причал - гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.
Тобто таке майно як причал відповідає вказаним визначенням предмету договору найму (об’єкту договору оренди).
Предметом оспорюваного Позивачем Договору від 11.02.2010 № 1 є розміщення маломірних суден на причалах, що розташовані на набережних імені Корнилова і Приморського бульвару м. Севастополя відповідно до Правил користування маломірними (малими) судами на водних об’єктах м. Севастополя. При цьому, відповідно до пункту 2.1 цього договору, Відповідач 1 зобов’язується надати Відповідачу 2 причальні місця для розміщення маломірних суден. Тобто фактично за цим договором причали, як гідротехнічна споруда в оренду (найм) не передаються.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що, оскільки Договір від 11.02.2010 № 1 не містить умов про передачу у користування індивідуально визначеного майна, тобто не містить предмета договору найма (оренди), на нього не розповсюджується дія положень частини сьомої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо необхідності проведення конкурсу.
Суд не приймає довід Позивача щодо наявності у нього переважного права на укладення договору з розміщення маломірних суден згідно із положеннями статті 777 Цивільного кодексу України, оскільки Договір користування причальними містами від 04.06.2009, яким Позивач обґрунтовує зазначене право, також не містить умов про передачу у користування індивідуально визначеного майна. Тобто цей договір не є договором найму (оренди), і до нього не можуть бути застосовані норми права, що регулюють ці відносини, зокрема, положення статті 777 Цивільного кодексу України.
За таких обставин відсутні підстави для визнання недійсним Договору розміщення маломірних суден на причальних місцях від 11.02.2010 № 1, укладеного між Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Приморський бульвар»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Культурна спадщина України».
Керуючись, частиною другою статті 604, частиною першою статті 759, частиною першою статті 769 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суддя В.В. Алсуф’єв