Апеляційний суд Запорізької області
Судова палата з цивільних справ
Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Громов І.Б. Суддя доповідач Бондар М.С .
04 серпня 2009 року Справа № 22-2832/09
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя : Бондар М.С., судді: Ломейко В.О., Осоцький І.І.
секретар - Петрова О.Б.
при участі: прокурора - адвоката
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус – Балацький О.О. про визнання приватизації житлового приміщення, свідоцтва про право власності на житлове приміщення і заповіту недійсними та визнання права користування житловим приміщенням, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2008 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус – Балацький О.О. про визнання приватизації житлового приміщення, свідоцтва про право власності на житлове приміщення і заповіту недійсними й визнання права користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона та її неповнолітній син ОСОБА_5, починаючи з 1992 року, постійно проживали в АДРЕСА_1. В цьому ж житловому приміщенні мешкали і її батьки: ОСОБА_6 і ОСОБА_7. У жовтні 1993 році разом з сином вона виписалась з квартири і переїхала для проживання в Якутію, а через три роки – у січні 1996 року повернулась. Після смерті батьків дізналася, що у 1994 році квартира була приватизована батьками і, за заповітом від 2002 року передана у власність ОСОБА_3. Останній не визнає право неповнолітнього на користування та приватизацію спірного житлового приміщення. Тому просила позов задовольнити.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2009 року з'явленні вимоги задоволені тільки в частині визнання за неповнолітнім права користування квартирою.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати судове рішення і задовольнити позов, зазначаючи, що суд неправильно визначив обставини справа і невірно застосував норми матеріального права.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
За ст.303 ЦК суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення в зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що приватизація квартири відбулася у відповідності з вимогами чинного законодавства, оскільки батьки позивача 25.01.1994 року подали до органу приватизації державного житлового фонду заяву про приватизацію займаної ними квартири, розпорядженням органу приватизації за 356-п була надана згода на приватизацію квартири і 11.02.1994 року видано свідоцтво про право власності на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.31,32,33).
Цей висновок суду відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2-5 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" - передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.
Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Передача квартир у власність громадян відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Із матеріалів справи вбачається, що ця визначена законом процедура оформлення приватизаційних документів була дотримана (а.с.31,32,33).
Проте, зробивши висновок про право неповнолітнього на користування спірною квартирою, суд вважав доведеним факт збереження за ним права на жиле приміщення на час приватизації.
Однак висновок зроблено судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів та з порушенням норм матеріального права.
Виходячи з аналізу змісту Закону України "Про приватизацію житлового фонду України" у поєднанні з нормами ст.1,6,9,61 ЖК України, ст.29 ЦК України місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності (у випадках, передбачених ст.71 ЖК України), а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
Місцем проживання дитини є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає (ст.15 ЦК УССР).
За довідкою житлового органу, позивач та її неповнолітня дитина, у жовтні 1993 року анулювали прописку за спірною адресою і виїхали для постійного проживання в Якутію, де знаходились до 1996 року.
Приватизація була проведена у лютому 1994 року.
Усупереч зазначеним нормам суд, ухвалюючи рішення, пов'язав право неповнолітньої дитини на користування в житловому приміщенні не з фактом проживання, а з фактом попередньої реєстрації.
З урахуванням викладеного рішення суду в частині задоволення позовних вимог не може бути визнане законним і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.
Керуючись ст.303,307,308,309,312,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2009 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.
Решту рішення залишити без змін.
Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України в двохмісячний термін з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.
Головуючий: Судді: