Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Чалої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Дубенської міської ради на рішення Дубенського міськрайонного суду від 21 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради про надання житлового приміщення та відшкодування моральної шкоди , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 21 травня 2010 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Дубенської міської ради про надання житлового приміщення та відшкодування моральної шкоди.
Поновлено строк звернення до суду та зобов”язано Дубенську міську раду надати ОСОБА_1 позачергово інше благоустроєне житло у зв”язку із знесенням будинку АДРЕСА_2, у якому вона проживала.
Стягнуто з Дубенської міської Ради на користь ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди та 350 грн. витрат на правову допомогу, судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, Дубенська міська Рада подала апеляційну скаргу, вказуючи, що дане рішення є незаконним. Свої доводи обґрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні суд посилається на рішення Дубенської міської ради від 13 квітня 1987 року за № 67а „Про затвердження висновків про технічний стан житлових будинків” згідно якого будинок АДРЕСА_2 визнано аварійним. Проте рішення „Про затвердження висновків про технічний стан житлових будинків” було прийняте не Дубенською міською радою, а її виконавчим комітетом. У зазначеному рішенні виконкому вказано, що надання квартир забезпечується за рахунок лімітів житлової площі підприємств, організацій, де працюють громадяни, що підлягають відселенню незалежно від їх перебування на квартирному обліку. Дубенська міська рада не брала на себе таких зобов”язань.
Судом невірно застосовано положення ст. 112 ЖК Української РСР.
Апелянт вказує, що позивач забезпечений житлом, про що свідчить свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.
Судом необгрунтовано визнано право позивача на позачергове забезпечення житлом.
Крім того, виконавчий комітет має статус юридичної особи, володіє цивільною процесуальною правосуб”єктністю, а тому згідно зі ст. ст. 28-30 ЦПК України може бути відповідачем у справі. В порушення вимог ст. 33 ЦПК України судом не здійснено заміну неналежного відповідача належним.
Апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки останній вважає, що обов”язок забезпечення житлом виник в органу місцевого самоврядування з моменту прийняття рішення виконкому від 13 квітня 1987 року.
На думку апелянта судом не доведено наявності обов”язку органу місцевого самоврядування щодо забезпечення житлом позивачки, а тому факт заподіяння моральної шкоди відсутній.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу Дубенської міської ради та залишити оскаржуване рішення без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався правилами ст.ст. 112-113 ЖК Української РСР зазначивши, що Дубенська міська Рада не виконала вимоги закону та не надала ОСОБА_1 благоустроєного жилого приміщення.
З такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.
Згідно ст. 4 ЖК Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає:
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);
жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);
квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивачка проживала в приватному АДРЕСА_2, де їй належить 1/8 частина цього будинку (а.с. 16).
Таким чином, даний будинок відноситься до приватного житлового фонду. Він не перебував у комунальній власності міста і міська Рада (виконавчий комітет) не зобов”язані покращувати житлові умови ОСОБА_1 (а.с. 14).
Земельна ділянка, на якій розміщений цей житловий будинок, не вилучалася для потреб місцевої громади.
Статті 110, 112-113 ЖК Української РСР, на підставі яких був заявлений позов та вирішено спір, регулюють правовідносини у сфері користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, а не приватного (глава друга ЖК).
Крім того, рішенням Дубенського міськвиконкому № 67А від 13 квітня 1987 року, яке було покладене в основу судового рішення, було визначено проводити надання квартир відселеним із зазначеного вище будинку сім”ям за рахунок лімітів житлової площі підприємств, організацій, де працюють громадяни, що підлягають відселенню (а.с. 18).
Орган місцевого самоврядування не брав на себе зобов”язань по забезпеченню даних громадян, в т.ч. і позивачки, житлом.
Оскільки вимоги позивачки по забезпеченню її житлом є безпідставними, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, на підставі ст.ст. 110-113 ЖК Української РСР, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Дубенської міської ради задовольнити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 21 травня 2010 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Дубенської міської ради про надання житлового приміщення та відшкодування моральної шкоди за його безпідставності.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : В.С. Василевич
С.В. Демянчук