ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-3778/10/2370
28.09.2010 р. м. Черкаси
14 год. 40 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Тимошенко В.П.
при секретарі –Кулику О.П.,
за участю представників позивача –Анопрієнко В.М., Сопіної В.М., Стаднюка О.М. –за довіреностями,
представників відповідача –Стеценка П.Б., Побережної Н.П. - за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0000311601/0,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося відкрите акціонерне товариство «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області від 14 липня 2010 року № 0000311601/0 та про визнання неправомірними дій державної податкової інспекції щодо зменшення підприємству суму в рядку 26 декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 42 495 гривень.
У судовому засіданні представники позивача уточнили позовні вимоги та просили суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року №0000311601/0.
В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначали, що відповідно до акту проведеної невиїзної (камеральної) перевірки декларації з податку на додану вартість встановлено, що підприємство включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 286 028 грн. по контрагенту ТОВ «ВАККО», який згідно системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів не відобразив податкове зобов’язання по позивачу. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0000311601/0, відповідно до якого збільшено суму, яка підлягає сплаті платником податку –ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»до бюджету за квітень 2010 року на суму 244 659 грн., та зменшено суму в рядку 26 декларації з ПДВ за квітень 2010 року на суму 42 495 грн.
Також представники позивача наголошували, що за наявності у позивача належно оформленої податкової накладної платник податку має всі підстави на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Крім того, ні законом України «Про податок на додану вартість», ні Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, ні іншими нормативними актами, що регулюють нарахування, сплату, відображення зобов’язань не передбачається відповідальність платника податку за невиконання контрагентом умов законодавства щодо відображення та сплати ПДВ, і як наслідок, дії контрагентів, який є платником податку на додану вартість щодо неподання звіту або не відображення зобов’язань з податку на додану вартість, жодним чином не можуть бути підставою для зменшення податкового кредиту платника податку –покупця, а тим більше у жодному разі не можуть бути підставою для донарахування (збільшення) зобов’язань з податку на додану вартість.
Представники відповідача заперечували проти позовних вимог з тих підстав, що ТОВ «ВАККО» податкові зобов’язання за укладеним договором № 02/10 від 17.03.2010 про поставки пального в декларації по податку на додану вартість не відобразило, що підтверджується карткою платника податку. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 04.08.2010 статус відомостей про юридичну особу ТОВ «ВАККО»не підтверджено. Відповідно до акту № 3588/2311/36425949 від 07.07.2010 ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «ВАККО»за місцезнаходженням відсутнє, відповідно до листа від 03.08.2010 облікова справа ТОВ «ВАККО»вилучена Генеральною прокуратурою України 23.07.2010 за постановою слідчого. Вищезазначені обставини ставлять під сумнів реальність операцій за укладеним договором №02/10 від 17.03.2010 про поставки пального. Таким чином відповідач вважає, що не відображення контрагентом платника податків податкових зобов’язань в декларації з податку на додану вартість спростовують відомості, наведені у виданих ТОВ «ВАККО» податкових накладних, а тому такі накладні не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит, оскільки виписані з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням встановив наступне:
Відкрите акціонерне товариство «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»є юридичною особою, код ЄДРПОУ 03119380, ідентифікаційний код 031193823280, та є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 32488482).
Позивачем 20.05.2010 року до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року.
Податковим органом проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової декларації позивача з податку на додану вартість. За результатами перевірки складений акт від 02.07.2010 року № 677/16-03119380, відповідно до висновків якого встановлено по ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»за квітень 2010 року завищення податкового кредиту на суму 286028 грн. ПДВ, що спричинило заниження податкового зобов’язання на суму 244659 грн. ПДВ, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет. Зокрема, в акті зазначено, що підприємство включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 286 028 грн. по контрагенту ТОВ «ВАККО», який згідно системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів не відобразило податкове зобов’язання по ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство 17150». Також в акті перевірки наголошено, що у випадку не відображення контрагентом платника податків податкових зобов’язань в декларації або її неподання, дані такої податкової декларації та додатку 5 до неї спростовуватимуть відомості, наведені у виданих ним податкових накладних, а тому такі накладні не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит, оскільки були виписані з порушенням пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення
від 14 липня 2010 року № 0000311601/0, відповідно до якого збільшено суму, яка підлягає сплаті платником податку –ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»до бюджету за квітень 2010 року на суму 244 659 грн., та зменшено суму в рядку 26 декларації з ПДВ за квітень 2010 року на суму 42 495 грн.
Суд не погоджується із висновками податкового органу та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків зобов’язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (Далі –Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету регламентуються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР).
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку із придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( іншими подібними документами згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону).
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
· або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна виписується виключно особою, яка зареєстрована у податковому органі як платник податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закон № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
На момент видачі податкових накладних ТОВ «ВАККО»(постачальник, продавець) перебувало на обліку як платник ПДВ (свідоцтво № 100223835), а тому саме даний контрагент зобов’язувався відобразити у своїй податковій звітності зобов’язання з податку на додану вартість по спірній господарській операції.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних виданих продавцями товарів, які містять всі необхідні реквізити, визначені пп. 7.2.1 п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Виходячи із приписів Закону № 168/97-ВР, суд приходить до висновку, що лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг).
В судовому засіданні відповідач, заперечуючи проти позову, наполягав на правомірності рішення з підстав безтоварності операцій та наполягав на витребуванні документів від позивача, які б підтверджували товарність операцій по поставці пального котельного малов’язкого.
Суд звертає увагу на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте лише на підставі акту перевірки податкової декларації з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що 17.03.2010 між ТОВ «ВАККО»(постачальник) та ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»укладений договір №02/10 поставки палива котельного малов’язкого, відповідно до умов якого поставки товару підтверджуються актами прийому-передачі на товар, які підписані уповноваженими представниками обох сторін. Також умовами договору передбачено, що датою оплати вважається дата зарахування коштів банківською установою на розрахунковий рахунок постачальника.
Позивачем були надані в судове засідання засвідчені належним чином копія договору № 02/10, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії рахунків-фактур, копії актів прийому-передачі товару, копії виписок з банку. Дані документи підтверджують факт товарності операцій поставки палива у квітні 2010 року від ТОВ «ВАККО» та оплату товару продавцю в повному обсязі, в тому числі і ПДВ.
Суд критично оцінює твердження податкового органи про те, що порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов’язань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем сум податкового кредиту.
Суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведена.
Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
Керуючись ст.ст. 56, 86, 94, 159 -163, 167, 185-187, 254 КАС України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0000311601/0 про донарахування відкритому акціонерному товариству «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»зобов’язання з податку на додану вартість на суму 244 659 гривень та штрафних санкцій на суму 12 233 гривні.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»3 (три) гривні 40 копійок судових витрат.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.П. Тимошенко
Повний текст постанови складений 04 жовтня 2010 року