№ 2-а-4416/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2010 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В. при секретарі Степаненко Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора ДПС Павлоградського ВДПС при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області № АЕ 216324 від 06.05.2010р., в якій його притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КоАП України.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він є власником автомобілю НОМЕР_1.

Постановою інспектора ДПС Павлоградського ВДПС при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області № АЕ 216324 від 06.05.2010р. його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України по ст.122 ч.1 КпАП України та піддано адміністративному стягненню – штрафу в розмірі 260 грн.

Згідно з даною постановою 06.05.2010р. о 13-30 год. на 272 км а/д М-04 він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 79 км/год при обмеженні максимальної швидкості руху 50 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху більше ніж на 20 км/год.

Вважає, що постанову винесено з порушенням вимог закону, оскільки він швидкість руху не перевищував, а показники приладу «Радіс», яким вимірювалась швидкість руху, відносяться до іншого автомобілю, оскільки одночасно з ним по проїзній частині рухались інші автомобілі. Вважає, що інспектор ДАІ упереджено та необ’єктивно поставився до з’ясування обставин справи.  

     Просив суд поновити строк на оскарження постанови, яку скасувати та припинити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутності, підтримав вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих причин, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобілю НОМЕР_1.

З копії постанови про адміністративне правопорушення № АЕ 216324 від 06.05.2010р. вбачається, що ОСОБА_1 06.05.2010р. о 13-30 год. на 272 км а/д М-04, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 79 км/год при обмеженні максимальної швидкості руху 50 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху більше ніж на 20 км/год, за що його піддано штрафу у розмірі 260 гривень.

Згідно ст.23 КпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Притягуючи правопорушника до адміністративної відповідальності, посадова особа відповідача в порушення вимог ст. 268 КУпАП не з’ясувала наявність заперечень проти притягнення до відповідальності і необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення, чим було порушено права позивача.

    Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

    Згідно ст. 288 КУпАП, постанову посадової особи органу внутрішніх справ у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено, зокрема, в районний суд у порядку, визначенному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.

    Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших субьєктів при здійсненні ними вдадних повноважень.

Аналізуючи ці норми законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами органів внутрішніх справ, які зобов’язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.

    Діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.

    Так, згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушеня складається протокол уповноваженими на те особами. У разі його формлення, протокол складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Не складається протокол у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.

    Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що виключення щодо складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху містяться лише в частині 6, згідно якої, у разі фіксації такого правопорушення за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

    Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що підставою для виключення із загальних вимог про обов’язковість складання протоколу про адміністративне правопорушення є саме робота засобів фіксації в «автоматичному режимі», що відповідно унеможливлює виконання вимог ст. 254 КУпАП щодо складання протоколу про адмінправопорушення.

    Таким чином, із діючих норм законодавства можливо зробити висновок, що у всіх інших випадках виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху посадовими і службовими особами органів внутрішніх справ вимоги ст. 254 КУпАП повинні виконуватись у повному обсязі, а отримані із допомогою засобів фіксації фото- або відео- матеріали можуть бути визнані лише доказами скоєння правопорушення.

    З огляду на наведене, суд вважає, що посадовою особою відповідача про притягнення позивача до відповідальності за правопорушення було порушено вимоги ст. 254 КУпАП.

    Крім того, відповідно до ч.1 ст.122 КпАП України, порушенням правил дорожнього руху є перевищення водієм швидкості руху більше ніж на 20 км/год.

В той же час, відповідачем не доведено, що саме автомобіль позивача рухався зі швидкістю руху, яка вимірювалась приладом «Радіс».

Отже, посадова особа органу внутрішніх справ незаконно винесла постанову про притягнення до адміністративной відповідальності ОСОБА_1, через те, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 122 КУпАП.

    Ці порушення з боку відповаідача, на думку суду є безперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне праопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Крім того, згідно ст.258 ч.6 КУпАП копії постанови про адміністративне правопорушення та матеріали, зафіксовані за допомогою спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адмінвідповідальності протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Згідно ст.289 КУпАП строк оскарження такої постанови – 10 днів з дня її винесення.

Суд вважає, що позивач дійсно був позбавлений можливості її оскаржити протягом 10 днів з дня її винесення, оскільки вона фактично ним була отримана у липні 2010 року, а працівники ДАІ порушили строк надіслання постанови.

    Через вказані причини постанова про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності підлягає скасуванню, а враховуючи, що на теперішній час сплинув передбачений ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 19, 159, 160, 161, 163, 167 КАС  України, ст.ст.141, 38, 258, 280, 285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк пред’явлення позову до суду.

Позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування - задовольнити.

Постанову інспектора ДПС Павлоградського ВДПС при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області № АЕ 216324 від 06.05.2010р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КпАП України – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Судья