Справа № 22ц-8113/2010 рік Головуючий першої інстанції Федько С.П.
Категорія: 53 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„09” вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарях: Суліма Є.Ю., Огурцовій С.О., Перепечаєнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Гефест» на рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Гефест», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, Головне управління МВС України в Донецькій області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Кіровському районі м. Донецька, про зміну формулювання причин звільнення, стягнення незаконно відрахованої суми матеріальної шкоди із заробітної плати, вихідної допомоги, допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку, визнання недійсним договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Гефест» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 суму нарахування в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за березень 2007 року в розмірі 501 грн. 64 коп. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
З ухваленим рішенням в частині задоволення позову не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що відповідач не мав законних підстав для оплати листка непрацездатності, оскільки позивач 03 березня 2007 року був звільнений і ЗАТ «Гефест» вже не було роботодавцем ОСОБА_1 На час розрахунку зі звільненим позивачем у відповідача не було в наявності листка непрацездатності, сам ОСОБА_1 суду не зміг надати докази своєчасної передачі листка непрацездатності роботодавцю. Судом також не встановлено, коли саме було надано позивачем листок непрацездатності ЗАТ «Гефест». Крім того, виконуючи рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівки щодо виплати суми допомоги з тимчасової непрацездатності в березні 2007 року в розмірі 3344,25 грн., відповідач сплатив податки з цієї суми. Судом не встановлено і не досліджено, хто повинен був сплачувати допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності.
Рішення суду в частині відмови в решті позовних вимог ніким із сторін не оскаржується, тому апеляційним судом не ревізується.
В апеляційному суді представник відповідача підтримав доводи скарги в повному обсязі.
Позивач та його представник заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Судом першої інстанції визнано встановленим, що позивач в жовтні – грудні 2006 року знаходився на лікуванні. В січні 2007 року знаходився у відпустці, а з 29 січня 2007 року по 02 березня 2007 року знову знаходився на лікарняному. За березень 2007 року позивачеві підлягає до сплати сума допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі 3344,25 грн. В червні 2008 року відповідач сплатив ОСОБА_1 2842,61 грн. за листком непрацездатності.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 501,64 грн. недоплаченої суми допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за березень 2007 року суд першої інстанції виходив з того, що підприємством з урахуванням сплаченої суми у розмірі 2842,61 грн., не доплачено позивачеві по лікарняному листку 501,64 грн.
Між тим, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він обумовлений неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за № 889-ІУ від 22.05.2003 року, особою, уповноваженою державою здійснювати нарахування, утримання та сплату податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, і який, як податковий агент, несе фінансову відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку ( п.1.15 ст.1, п.20.2 ст. 20 Закону).
Відповідно до вказаного Закону (п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4) виплати, пов’язані з тимчасовою втратою працездатності, обкладаються податком з доходів фізичних осіб.
З наданих відповідачем даних ( а.с.19) вбачається, що з суми лікарняного 3344,25 грн. було стягнуто податок з доходів фізичних осіб в сумі 501,64 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Посилання позивача в апеляційному суді на те, що він є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, до уваги не приймаються, оскільки підтвердження своєї інвалідності і, відповідно, наявності пільг, позивач відповідачеві не надавав, за весь час роботи у відповідача з його заробітної плати утримувалися податки та обов’язкові платежі, в суді першої інстанції вимог про неправомірне стягнення з його доходів податків не заявляв і це питання не було предметом розгляду в місцевому суді.
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що суд помилково прийшов до висновку про стягнення з відповідача недоплаченої суми по лікарняному листку у розмірі 501,64 грн., які правомірно були відраховані в якості обов’язкових податків та платежів, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позовних вимог в цій частині.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Гефест» - задовольнити.
Рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 березня 2010 року скасувати в частині стягнення з ЗАТ «Гефест» на користь ОСОБА_1 сум нарахування в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за березень 2007 року в сумі 501,64 грн.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Гефест», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, Головне управління МВС України в Донецькій області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Кіровському районі м. Донецька, про стягнення 501,64 грн. відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: