Справа № 22- 12990/10 Головуючий у 1 інстанції Ладе В.Р.
Категорія 52 Доповідач Рибалко Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2010 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Рибалко Л.І.
суддів Папоян В.В., Будулуци М.С.
при секретарі Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку
за апеляційною скаргою комунального підприємства культури »Амвросіївський районний палац культури ім. Кірова», відділу культури та туризму Амвросіївської райдержадміністрації
на рішення Амросіївського районного суду від 11 червня 2010 року
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства культури « Амвросіївський районний палац культури ім. Кірова» , відділу культури та туризму Амвросіївської райдержадміністрації , ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними наказів, стягнення моральної шкоди,
встановила
Рішенням Амвросіївського районного суду від 11 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволені. Наказ про звільнення ОСОБА_1 судом визнано незаконним та він поновлений на посаді акомпаніатора в комунальній установі культури Амвросіївський палац культури, на його користь з відділу культури та туризму райдержадміністрації стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18127 грн. 80 коп., з ОСОБА_2 стягнута моральна шкода у розмірі 1000 грн.
В апеляційних скаргах відділ культури і туризму райдержадміністрації , комунальна установа Амвросіївський палац культури ставлять питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки позивач не працював у комунальній установі культури, звільнення мало місце у зв’язку з тим, що позивач не дав згоду на роботу у нових умовах праці, а тому підстав для його поновлення в палаці культури немає.
ОСОБА_1 рішення суду не оскаржується.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора комунальної установи ОСОБА_2 , апеляційна скарга відділу культури та туризму підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи справу суд першої інстанції повно,всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволенню позову.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач працював акомпаніатором районного Палацу культури відділу культури та туризму Амвросіївської районної держадміністрації. Наказом директора цього палацу культури від 30. 01. 2009р. звільнений за п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до роз’яснень, які містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року з відповідними змінами та доповненнями « Про судову практику розгляду судами трудових спорів» припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціалізацією, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці ( раціоналізацією робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо).
Перевіряючи законність та обґрунтованість звільнення позивача суд, відповідно до матеріалів справи правильно встановив, що змін в організації виробництва і праці в районному Палаці культури, який входив до складу відділу культури і туризму Амвросіївської райдержадміністрації, не було , а тому звільнення його є незаконним.
Пропозиція позивачу про переведення на роботу акомпаніатора на 0,75 відсотків ставки викликана іншим, зокрема, скороченням фінансування та рішенням Амвросіївської районної ради від 12.06.2008р. про створення на базі районного палацу культури, який входив до складу відділу культури та туризму Амвросіївської райдержадміністрації, комунальної установи культури - Амвросіївського районного палацу культури. Тобто фактично мало місце реорганізація установи, виділення зі складу відділу райдержадміністрації, підпорядкованого районного палацу культури та створення юридичної особи – комунального підприємства – Амвросіївського районного палацу культури. На момент звільнення позивача у штатному розписі палацу культури зберігалася повна ставка посади акомпаніатора. Крім того , в штатних розписах обох названих установ була посада акомпаніатора, тобто скорочення посади акомпаніатора палацу культури після реорганізації установи не відбулося.
За таких обставин висновок суду про поновлення позивача на роботу в тому підприємстві , де збереглося його попереднє місце роботи, а саме в комунальній установі - Амвросіївський районний палац культури, відповідає вимогам закону та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Оскільки позивач був незаконно звільнений директором палацу культури відділу культури і туризму Амвросіївської райдержадміністрації, то суд обґрунтовано відповідно до ст. 235 КЗпП України на його користь стягнув з цієї установи середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд в порушення вимог цього закону поклав обов’язок відшкодувати моральну шкоду не на установу - відділ культури і туризму Амвросіївської райдержадміністрації, а на керівника палацу культури ОСОБА_2 Тому рішення суду про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 підлягає скасуванню, та відмові у задоволенні цього позову.
Рішення суду у частині відмови у позові про стягнення моральної шкоди з відділу культури і туризму Амвросіївської райдержадміністрації та у відмові у задоволенні інших вимог позивачем не оскаржується.
Відповідно до ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для справи; недоведеність обставин , що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду в іншій частині постановлено з додержанням порушенням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає .
Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила
Апеляційні скарги комунального підприємства культури « Амвросіївський районний палац культури ім. Кірова», відділу культури та туризму Амвросіївської райгосадміністрації частково задовольнити.
Рішення Амвросіївського районного суду від 11 червня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди та судового збору та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з вказаного часу.
Головуючий Судді