Справа № 22- 11126/10 Головуючий у 1 інстанції Чапланова О.М.
Категорія 52 Доповідач Рибалко Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Рибалко Л.І.
суддів Папоян В.В. , Кіянової С.В.
при секретарі Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Торезького міського суду від 17 травня 2010 року
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 В»ячеславівни до Торезького гірничого технікуму імені О.В. Засядька , третя особа – ОСОБА_3 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,
встановила
Рішенням Торезького міського суду від 17 травня 2010 року позов задоволено частково , суд визнав звільнення ОСОБА_1 за скороченням чисельності працівників неправомірним та визнав незаконним наказ та його обґрунтування.
ОСОБА_1 поновлена на роботі у якості викладача загально- технічних дисциплін Торезького гірничого технікуму, на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13584 грн. 31 коп. та моральну шкоду у розмірі 3500грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду, посилаючись на те, що висновок суду про наявність скорочення ставок викладачів на день її звільнення не відповідає матеріалам справи, не враховано судом , що неправильно розраховано її середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування, що вона є спеціалістом першої категорії, невірно не стягнуті витрати на правову допомогу, неправильно визначено розмір моральної шкоди та не вирішено питання про захист честі та гідності.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримувала доводи апеляційної скарги, просила змінити рішення суду та підтримувала доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи справу суд першої інстанції повно,всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивачка працювала викладачем загально- технічних дисциплін Торезького гірничого технікуму. Наказом 106 –к від 31.08. 2009р. вона звільнена з посади по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням чисельності працівників.
Перевіряючи законність та обгрунтованність звільнення позивачки, суд досліджував наявність її педагогічного навантаження та додержання відповідачем порядку звільнення ОСОБА_1 з посади. Висновок суду про визнання незаконним наказу № 106 –к від 17 травня 2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 – викладача загально – технічних дисциплін , у зв’язку з відсутністю педагогічного навантаження та інших підстав, зокрема , те , що вона несумлінно виконує свої посадові обов’язки не оспорюється .
Не оспорюється висновок суду про те, що звільнення позивачки проведено з порушенням вимог ст. 184 КЗпП України, оскільки вона має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.. якого виховує та утримує одна.
Доводи апеляційної скарги про відсутність на час звільнення позивачки скорочення чисельності кількості викладачів( ставок) знайшли своє підтвердження.
Із матеріалів справи вбачається, що штатний розпис, який передбачав зменшення кількості викладачів ( ставок) вводився в дію з 1. 11 .2009 року.
Доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ненарахування надбавки за спеціаліста 1 категорії є необґрунтованими.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно висновків атестаційної комісії від 18.04. 2008р. ОСОБА_1 встановлена перша категорія спеціаліста. Проте такий висновок кваліфікаційної комісії визнано неправильним комісією при перевірці фінансово- економічної діяльності технікуму від 5.05.2008р. та наказом від 1.09. 2008р. скасовано встановлення другої категорії спеціаліста, поновлено категорію спеціаліста 2 категорії 10 тарифного розряду. Вказаний наказ позивачкою не оспорювався та не оспорюється.
Тому суд правильно відповідно до постанови КМУ від 8.02.1995р.№100 розрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи заробітної плати за травень і червень 2009р., оскільки позивачка два останні місяці перед звільнення не працювала, а знаходилася у відпустці. При цьому суд обґрунтовано врахував суми, які виплачені позивачці при звільненні.
Розмір моральної шкоди позивачки в сумі 3500 грн. визначено з урахуванням ступеню її моральних страждань, підстав для збільшення вказаної суми немає.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав зобов’язати відповідача принести позивачці публічні вибачення за приниження честі та гідності є безпідставними, оскільки судом на підставі позовних вимог позивачки про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди розглядався трудовий спір, а не цивільний спір , зокрема , який би витікав із вимог до ст. 275 ЦК України,який позивачкою не заявлявся.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно відмовив у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні цих вимог суд виходив з того, що позивачка не довела, що сплачені нею суми адвокатам за ведення справи , останніми відображені в журналі обліку та внесені в декларації доходів.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки судом не зазначено, яким нормативним документом передбачена відповідальність клієнтів за дотримання адвокатами порядку звітності.
Позивачкою надані письмові докази, із яких вбачається, що нею згідно договорів з адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 внесені гонорари в сумі 3500 грн. та 2000грн. та вказані особи приймали участь у судових засіданнях.
Згідно журналів судового засідання адвокат ОСОБА_5 приймав участь в судових засіданнях 22.10.2009р., 3.11.2009р., ( 45хв. та 1год 40хв.), адвокат ОСОБА_6 18.11.09 – 30 хв.,30.11.09- 30хв.,13.01.10 – 1год. 30 хв., 2.02.10р. – 30 х,2.02.10- 30хв., 3.03.10р.- 1год. 17 хв., 13.03.10 – 30 хв. 13.04.10 -30хв.. На інші види правової допомоги позивачка не посилається.
Тому відповідно до постанови КМУ від 27.04. 2006р. № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави та розміру мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України « Про державний бюджет України на 2009р.» , Законом України « Про державний бюджет на 2010рік» на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 2580 грн.20 коп. ( за участь адвоката ОСОБА_5 в судових засіданнях 717грн.80 коп., за участь адвоката ОСОБА_6 в судових засіданнях. 1864 грн. 40 коп.) .
За таких обставин рішення суду у зазначеній частині підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для справи; недоведеність обставин , що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду в іншій частині постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Торезького міського суду від 17 травня 2010 року в частині відмови у позові про стягнення витрат на правову допомогу скасувати.
Стягнути з Торезького гірничого технікуму ім. Засядька на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2580 грн. 20 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з вказаного часу.
Головуючий Судді