Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Колоса С.С., Міхасішина І.В.,
при секретарі Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Велико - Кісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, ОСОБА_6 про скасування заповіту та визнання його не чинним та незаконним,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
із зазначеним позовом ОСОБА_5 звернувся 2 серпня 2010 року. У позові зазначав, що він майже 50 років проживав у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Він залишився сам проживати у тому ж будинку, в якому проживав з покійною дружиною, а саме в АДРЕСА_1.
В березні 2010 року його дружина тяжко захворіла на тяжку хворобу, внаслідок чого була прикута до ліжка. Вона перестала розмовляти, не впізнавала його та оточуючих її людей. Її лікування здійснювалось в лікарні с. Велика Кісниця та Ямпільській ЦРЛ. Він здійснював за хворою догляд. Відповідачка ОСОБА_6 також допомагала доглядати покійну.
Після похорон ОСОБА_7 від працівників лікарні та від посадових осіб сільської ради йому стало відомо, що на час його відсутності в лікарні його дружина склала заповіт, який було посвідчено посадовою особою сільської ради. За цим заповітом все майно переходило до відповідачки ОСОБА_6
Знаючи про те, що ОСОБА_7 знаходиться у хворобливому стані, що вона потребувала догляду, що її дії не відповідали її намірам, відповідачка ОСОБА_6 та посадова особа сільської ради скористались безпорадним станом ОСОБА_7 та оформили заповіт на ОСОБА_6 Проте, волевиявлення покійної дружини не було вільним і не відповідало її волі внаслідок її безпорадності через хворобу, а тому складений та посвідчений заповіт є недійсним в силу положень ст. 1257 ЦК України.
Зазначав, що внаслідок цього заповіту він позбавляється всього спадкового майна, а головне єдиного житла в якому він проживав з покійною дружиною. Як особа, яка має право на спадщину за законом після покійної дружини ОСОБА_7, його право на спадщину складеним заповітом порушено, а тому він звернувся в суд з цим позовом. За таких обставин позивач просив скасувати заповіт посвідчений посадовою особою Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області 23 квітня 2010 року, згідно із яким ОСОБА_7 заповіла все своє майно сторонній особі ОСОБА_6
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2010 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У доводах апеляційної скарги позивач зокрема зазначає, що судом було неправильно дано оцінку показанням свідків, що підтвердили обставини, які він доводив в суді.
Посилався на порушення посадовою особою правил вчинення нотаріальних дій при посвідчення заповіту, зокрема на те, що ОСОБА_7 не надавала доручення на підписання за неї заповіту, а тому цей заповіт є недійсним. Вказував на те, що судом не було дано оцінки цим обставинам та іншим, які підтверджують заявлені вимоги.
Відповідачка та її представник заперечували доводи апеляційної скарги посилаючись на їх безпідставність. Просили апеляційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається із оскаржуваного судового рішення, ухвалюючи таке рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач в судовому засіданні не виклав тих обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги та не зазначено жодного доказу, що підтверджує кожну обставину.
Такий висновок суду є безпідставним, а рішення суду про відмову у позові, за встановлених судом обставин, які не оспорюються сторонами, є незаконним та необґрунтованим. Як вбачається, суд дійшов до помилкових висновків внаслідок неправильної оцінки зібраних доказів та неправильного застосування норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини.
Також судом при вирішенні цього спору не враховано норм загальних засад цивільного законодавства України, зокрема про справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), з урахуванням конкретних встановлених обставин справи та з огляду на особу потерпілого від вчиненого оспорюваного правочину в цивільних правовідносинах.
Таким потерпілим є позивач ОСОБА_5 – непрацездатна особа похилого віку, що внаслідок вчиненого правочину залишається без нажитого під час шлюбу з спадкодавцем майна та залишається без єдиного у нього житла, де він проживав з покійною дружиною (спадкодавцем) майже 50 років. Вбачається також, що він є юридично необізнаним та має складнощі у розумінні тих юридичних норм матеріального права, які врегульовують виниклі правовідносини виходячи із фактичних обставин що мали місце.
Разом із тим, позивач посилається на ті обставини, які мали місце, доведені в суді та не оспорюються. Виходячи саме із цих обставин вбачаються підстави для задоволення позову.
Так, судом першої та апеляційної інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що спадкодавець ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_5 проживали однією сім’єю як чоловік та дружина без шлюбу з листопада 1958 року АДРЕСА_1. Ці обставини не оспорюються учасниками судового розгляду.
Цей факт також є встановленим у судовому порядку судовим рішенням від 19 липня 2010 року (а.с.10).
За правилами частин 1 та 3 ст. 61 ЦПК України зазначене вище є підставою для звільнення від доказування.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 73 роки (а/з №29, а с. 6).
Подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не мали дітей. Інших спадкоємців за законом ОСОБА_7 не мала.
Виходячи із обставин справи та правил ст.1264 ЦК України позивач є спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом, а тому він вправі оспорювати складений не на його користь заповіт, який усуває його від отримання спадщини після померлої дружини ОСОБА_7
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7, як особи похилого віку, потребували сторонньої допомоги у побутових питаннях.
Таку допомогу періодично надавала відповідачка ОСОБА_6
З показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які не суперечать показанням інших свідків у справі, ОСОБА_7 пов’язувала складання заповіту на все належне їй майно разом із будинком з гарантією здійснення допомоги та догляду за нею та її чоловіком ОСОБА_5
З 17 березня 2010 року ОСОБА_7 тяжко захворіла та стала потребувати постійної сторонньої допомоги та догляду.
Згідно із довідками головного лікаря Ямпільської ЦРЛ та Великокісницької дільничної лікарні ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні з 17 березня по 5 травня 2010 року з діагнозом ГПМК по типу субарахноідального паренхіматозного крововиливу в правій півкулі головного мозку, лівобічної спастичної геміплегії, моторної афазії, ХНМК – ІІІ ст. на ґрунті гіпертонічної хвороби ІІІ ст., церебрального атеросклерозу (а.с.7,8).
ОСОБА_5 в силу свого похилого віку та стану здоров’я не міг постійно знаходитись в лікарні та доглядати свою дружину, а тому також таку допомогу надавала ОСОБА_6 Ці обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.
Як вбачається із справи, в силу обставин, що склались (тяжка хвороба, безпорадність, необхідність постійного догляду за нею в лікарні) ОСОБА_7 вимушена була заповісти все своє майно відповідачці у справі як дяку за надання допомоги та догляду за нею та за її чоловіком довічно.
Разом із тим, як вбачається із показань свідків та пояснень сторін у ОСОБА_7 не було наміру позбавити свого чоловіка ОСОБА_5 єдиного житла та майна, поставивши його, внаслідок цього, у пристарілому віці у вкрай важке становище на майбутнє.
За таких обставин слід погодитись із доводами позивача, що волевиявлення заповідача ОСОБА_7 не було вільним і не відповідало її справжній волі в силу обставин, що склались.
За таких обставин та в силу положень ч.1, ч.3 ст. 203 та ч.2 ст. 1257 ЦК України заповіт ОСОБА_7, який складений в с.Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області 23 квітня 2010 року та посвідчений секретарем Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області 23 квітня 2010 року, на все майно на користь ОСОБА_6 слід визнати недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Колегія суддів звертає також увагу на той факт, що в момент підписання оспорюваного заповіту заповідачка ОСОБА_7 знаходилась за станом здоров’я у тяжкому стані, оскільки не могла самостійно підписати цей заповіт. За неї заповіт було підписано ОСОБА_10, яка була допитана в якості свідка в суді першої інстанції. ОСОБА_10 підтвердила доводи позивача, що в день підписання заповіту у заповіті не була викладена справжня воля заповідача та крім цього стан здоров’я ОСОБА_7 не давав можливості їй об’єктивно оцінити наслідки вчиненого правочину для її чоловіка.
Отже суд першої інстанції дійшов до таких висновків внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а також допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.
Позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі ставиться питання про скасування цього заповіту, визнання його нечинним, незаконним, що відповідно за встановлених обставин не може бути задоволеним, оскільки при доведеності підстав для визнання заповіту недійсним за правилами ч. 2 ст. 1257 ЦК України, ця норма містить цивільно правову санкцію - визнання заповіту недійсним, а тому суд за встановлених обставин застосовує саме це правило.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2010 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 складений в селі Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області 23 квітня 2010 року, посвідчений секретарем Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області 23 квітня 2010 року, згідно із яким , все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_6.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ С.С. Колос
/підпис/ І.В. Міхасішин
З оригіналом вірно: