Справа № 2а-572/2010р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    06 жовтня 2010 року     Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді БОБРОВСЬКОГО І.М.

                при секретарі            ЗАЦЕПІНІЙ І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1  до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення інспектора ДПС та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Мотивує свої вимоги тим, що  згідно до постанови серії ВЕ № 241898 від 24.09.2010 року, його визнано винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255.00 грн.. Вважає, що постанова незаконна, так як він не допускав порушень правил дорожнього руху. Вказує, що 24.09.2010 року близько 07.30 год., на своєму автомобілі «ДЕУ» державний номер НОМЕР_1, рухався на 108 км автодороги Ульянівка-Миколаїв коли в місті Южноукраїнську, був зупинений інспектором Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Колонтирським Р.П., який виніс відносно нього постанову серії ВЕ № 241898 від 24.09.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за перевищення встановлених обмежень швидкості та накладення адміністративного стягнення  у вигляді штрафу в сумі 255.00 грн.. З рішенням інспектора не згоден, вважає його безпідставним і протиправним, а постанову про накладення адміністративного стягнення такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що рухався в межах дозволеної швидкості, на даній ділянці дороги. Посилання інспектора на показники приладу вимірювання швидкості «Радіс» вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки на вказаній ділянці дороги у той же час, рухалась велика кількість автомобілів і виміряна інспектором швидкість могла належати будь-якому із них. Просить скасувати постанову серії ВЕ № 241898 від 24.09.2010 року про накладення адміністративного стягнення.

Позивач та відповідач в судове засідання не з’явилися. Позивач надав письмову заяву в якій просить розглянути справу без його участі, вказує, що позовні вимоги підтримує. Відповідач причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність не надходило, що дає можливість розглянути справу на підставі наявних доказів, у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України.

    Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

     В судовому засіданні встановлено, що згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 053517 від 24.09.2010 року (а.с.5) та  постанови серії ВЕ № 241898 від 24.09.2010 року (а.с.6), ОСОБА_1, 24.09.2010 року о 07.30 год., на автодорозі Ульнівка-Миколаїв в місті Южноукраїнськ, керуючи автомобілем «ДЕУ» державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 87 км/год, перевищивши встановлені обмеження швидкості на 27 км/год, в зоні обмеження швидкості 60 км/год, швидкість вимірювалась приладом «Радіс» №3691, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху і його визнано винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255.00 гривень.

Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною четвертою даної статті передбачено, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний надати суду всі документи і матеріали, які у нього маються і можуть бути використані, як докази по справі.

Позивач заперечує проти змісту постанови, указує на відсутність об’єктивних доказів скоєння ним правопорушення.

    Оскільки відповідач в судове засідання не з’явився та інших доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не надав, суд вправі вирішити справу на підставі доказів, що є в ній.

    На думку суду швидкість виміряна приладом «Радіс», на якому були встановлені показники швидкості 87 км/год., не може бути доказом скоєння правопорушення оскільки за його допомогою неможливо встановити, який саме автомобіль рухався з перевищенням швидкості.

    Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість доводів позивача ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

    За таких обставин суд вважає, що позивача не обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності у зв’язку з чим вважає за необхідне скасувати постанову серії ВЕ № 241898 від 24.09.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255.00 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

    Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позовну заяву ОСОБА_1  до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

    Постанову серії ВЕ № 241898 від 24.09.2010 року про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255.00 грн., скасувати.

    Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити.

        Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.    

Суддя:                                                                    І.М. Бобровський