Справа № 2-4161/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Артемової Л.Г., при секретарі Прокопенко Ю.В., розглянувши, у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення його права на 30% підвищення пенсії 01.01.2006 року по теперішній час, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому що такі дії визнані незаконними згідно рішень Конституційного суду України від 09.07.07 р. та 22.05.08 р.
Зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов’язавши сплатити недоплачену суму за період з 01.01.2006 року по теперішній час. Виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В позові позивач зробив заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі в судовому засіданні.
Відповідач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без участі його представників, надавши письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Посилається в запереченнях на те, що всі виплати були здійснені в межах діючого на час виплат законодавства і будь яких порушень з боку відповідачів не було.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив проводити судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Суд дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що позивач відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набув статус «дитини війни», що відповідно надає йому права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Проте зазначена допомога виплачувалася не в повному обсязі, обмежувалася Законами про державний бюджет на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік»та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» діяли протягом 2006 року, неконституційними не визнані.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм права у відповідача не було підстав нараховувати та виплачувати позивачеві доплату до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» було зупинено, а в подальшому передбачені нею виплати не були запроваджені.
Виходячи з вищенаведеного суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, щодо виплати доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач на протязі 2006 року діяв у відповідності із діючим законодавством.
Право позивача на отримання за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
Право позивача на отримання за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період не були обмежені у дії та були чинними.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи наведене та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний, нараховувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р., у січні-грудні 2009 року мінімального розміру пенсії за віком.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни» підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати позивачеві пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» на майбутній час, суд вважає за потрібне відмовити у їх задоволенні, виходячи із наступного.
Необхідною умовою для звернення особи до суду з позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи.
При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Згідно ст. 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет визначаються будь які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, для поновлення права відповідача необхідно зобов’язати відповідача зробити перерахунок допомоги за бюджетні періоди по перше число місяця, в якому позивач звернувся до суду.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Бюджетним Кодексом України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 256 ЦПК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати позивачеві у повному обсязі щомісячної соціальної допомоги позивачеві як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 липня 2010 року.
Зобов»язати Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» з урахуванням вже сплачених позивачеві доплат, за періоди: - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; - з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 липня 2010 року.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня отримання його копі.
Суддя Л.Г.Артемова