КОПІЯ
Справа № 2-2336/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 року Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Парахіної Є.В.,
при секретарі - Салівон В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити недоплачену одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради про стягнення коштів, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії. В зв’язку зі встановленням ІІ групи інвалідності він звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, право на яку має відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Між тим, в порушення вищевказаних положень Закону, компенсація в зв’язку з встановленням інвалідності виплачена йому в січні 2010 року не в повному обсязі в сумі 284 грн. 40 коп. В задоволенні його клопотання про здійснення перерахунку та виплати недоплаченої одноразової компенсації у зв’язку із встановленням вищої групи інвалідності в розмірах, встановлених чинним законодавством, адресованого відповідачу, було безпідставно відмовлено. Просить визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради у призначенні та виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІ групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ч. 1 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому вказану компенсацію з урахуванням проведених виплат.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву з проханням розглядати справу без його участі, просив позов задовольнити в повному обсязі з наведених в ньому підстав.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради в судове засідання не з’явився, направив до суду заперечення в яких просить справу розглянути без участі представника Управління та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю, посилаючись те, що нарахування позивачу проводились у відповідності з вимогами чинного законодавства та будь-яких порушень допущено не було.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і вказана обставина не оспорюється сторонами по справі, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії ( посвідчення серія НОМЕР_1) та мав 3 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
27.10.2009 року позивачу встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕ № 0018276 від 27.10.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Визначений Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 (на яку посилається представник відповідача та у відповідності з якою позивачу виплачувалась допомога на оздоровляння) порядок та розмір допомоги на оздоровлення протягом тривалого періоду часу не змінювався і не відповідає розміру встановленому законами України. Приймаючи до уваги те, що ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень з цих питань не приймали, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07 1996 року № 836, яка є підзаконним нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах інвалідам III групи 30 мінімальних заробітних плат, інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат.
Частиною 2 ст. 48 вказаного Закону встановлено, що у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Частиною 7 ст. 48 вказаного вище Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як встановлено судом, і проти вказаної обставини не заперечують сторони, в січні 2010 року за заявою позивача, якому 27.10.2009 року встановлено II групу інвалідності в зв'язку із захворюванням, отриманим внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виплачено одноразову компенсацію в розмірі 284 грн. 40 коп.
В червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м. Полтаві ради щодо проведення перерахунку невірно виплаченої одноразової компенсації як інваліду II групи, враховуючи розмір 45 мінімальних заробітних плат, в чому йому було відмовлено.
Враховуючи наведений вище аналіз пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що при нарахуванні та виплаті компенсації в разі встановлення інвалідності, підлягає застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
А тому компенсація по інвалідності в зв’язку з встановленням ОСОБА_1 вищої групи інвалідності - другої групи інвалідності замість третьої - має бути нарахована та виплачена йому в розмірі 15 мінімальних заробітних плат (45 - 30 мінімальних заробітних плат) в розмірі на час проведення виплати вказаних сум.
Як вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м. Полтаві ради № Д-04/64 від 07.07.2010 року, одноразова компенсація в зв’язку з встановленням позивачу 2 групи інвалідності призначена йому в сумі 284,40 грн., виплачена у січні 2010 року.
Відповідно до ст. 53 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" розмір мінімальної заробітної плати становить з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Таким чином, позивачу повинна бути нарахована та виплачена різниця у компенсаціях, встановлена ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 12750 грн. 60 коп. ((869 грн. х 15) - 284 грн. 40 коп.)
Належним відповідачем щодо вимог про нарахування одноразової компенсації за шкоду. заподіяну здоров'ю, суд вважає Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської в м. Полтаві ради та приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об’ємі, а саме про необхідність зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м. Полтаві ради здійснити перерахунок, нарахувати позивачу компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провівши обчислення в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, визначеного відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та провести відповідні виплати.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації вищевказаних норм Закону не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також звертав увагу на принцип відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м. Полтаві ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену компенсацію, вважаю за необхідне задовольнити й вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради щодо відмови в проведенні перерахунку одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 209 – 215 ЦПК України, ст. 22, 48, 64 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю .
Визнати неправомірними дії Управлінню праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та здійсненні виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради здійснити перерахунок, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провівши обчислення в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначеного відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві на користь ОСОБА_1 сплачені при подачі позову витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 37 грн. 00 коп.
Сплату судового збору в сумі 51 грн. віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ВІРНО: Суддя Ленінського районного
суду м. Полтави Є.В. Парахіна