Справа № 2-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року         Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

                головуючого судді     - Парахіної Є.В.,

                при секретарі         - Салівон В.І.,

розглянувши у відкритому  засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до ОСОБА_1, Полтавського колективного комерційно-виробничого підприємства "Будматеріали", третя особа – ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

    В серпні 2002 року ВАТ "Полтаваобленерго" в особі структурного підрозділу – філії "Кременчуцька ТЕЦ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ПККВП "Будматеріали" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що в результаті ДТП, яке сталось 06.03.2002 року близько 15-30 год. в районі електроопори № 54 по вул. Вавілова в м. Полтаві, автомобіль ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, який належить ВАТ "Полтаваболенерго", зазнав технічних пошкоджень. Оскільки зіткнення транспортних засобів відбулось з вини водія автомобіля "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, ОСОБА_1, власником якого є ПККВП "Будматеріали", просить стягнути з відповідачів на користь ВАТ "Полтаваобленерго" завдану матеріальну шкоду в сумі 3042,00 грн. та судові витрати.

    В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, змінивши їх розмір, просив стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 3264 грн. 28 коп., яка складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП 06.03.2002 року на суму 3042 грн., 00 коп. та витрат з оплати авто технічного дослідження в сумі 222 грн. 68 коп.

    В судовому засіданні представники позивача ВАТ "Полтаваобленерго" підтримали позові вимоги, уточнивши їх розмір, просили стягнути з ОСОБА_1 як особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді та власника автомобіля "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, яким він керував під час скоєння ДТП завдану пошкодженням належного ВАТ "Полтаваобленерго" автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, матеріальну шкоду в розмірі 2652 грн. 45 коп., яка складається з вартості запасних частин, придбаних для ремонту автомобіля, в сумі 459 грн. 45 коп., вартості ремонтних робіт в сумі 1443 грн. 00 коп., вартості пофарбування 550 грн. 00 коп., а також витрат з оплати за проведення огляду транспортного засобу в сумі 200 грн. 00 коп.

    Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначили про те, що заперечують проти позовних вимог ВАТ "Полтаваобленерго", посилаючись на відсутність вини ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді, зважаючи на висновки судової авто технічної експертизи, проведеної Полтавським відділенням Харківського НДІ судових експертиз ім. проф.. М.С. Бокаріуса, яким встановлено відсутність причинного зв’язку між діями водія автомобіля "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 та наслідками у вигляді зіткнення транспортних засобів. Просили в відмовити в задоволенні позову з вищенаведених мотивів, а також у зв’язку з тим, що позивачем не доведено розмір шкоди, завданої пошкодженням автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, акт огляду транспортного засобу 13.03.2002 року складено з порушенням, як не надано доказів понесення витрат на проведення відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, тоді як надані копії рахунків про придбання певних запасних частин, виконання ремонтних робіт з ремонту автомобіля та пофарбування не підтверджують той факт, що вказані запчастини дійсно придбані та використані для ремонту автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, й дійсно ВАТ "Полтаваобленерго" здійснювався ремонт саме цього автомобіля.

    Представник відповідача ПККВП "Будматеріали", третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, надавши заяви з проханням розглядати справу без їх участі.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ІХ-5 № 264898 від 18.03.2002 року, складеного відносно ОСОБА_1, 06.03.2002 року близько 9-00 год. по вул. Вавілова в м. Полтаві в районі електроопори № 54 водій автомобіля "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 при повороті наліво не зайняв відповідне крайнє ліве положення, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку.

Згдіно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільинх справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Автомобіль ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2, належить ВАТ "Полтаваобленерго", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ІХС № 264941.

Як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, автомобіль "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, на час дорожньо-транспортної пригоди належав ПККВП "Будматеріали", він же керував ним на підставі договору оренди.

Між тим, вказані доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Так, відповідно до податкової декларації ПККВП "Будматеріали" № 222 від 17.11.2000 року, акту прийомки-передачі основних засобів № 3 від 20.11.2000 року автомобіль "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, відчужений ПП ОСОБА_1, який сплатив за вказаний транспортний засіб кошти в сумі 6794,00 грн. та прийняв його, а відповідно до довіреності ПККВП "Будматеріали" серії ЯВЧ № 301378 від 30.01.2001 року був наділений правом переоформити його на своє ім'я.

Обґрунтовуючи той факт, що автомобіль "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, перебував у власності ПККВП "Будматеріали" на час порожньо-транспортної пригоди, відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні послались на те, що він не був перереєстрований в органах ДАІ на ПП ОСОБА_1

Проте вказані доводи, на думку суду, є непереконливими, оскільки обов’язок перереєструвати транспортний засіб покладається на нового власника, і вказані вимоги законодавства не були виконані самим ОСОБА_1, при цьому, достовірно встановленим є факт укладення угоди купівлі-продажу між ПП ОСОБА_1 та ПККВП "Будматеріали", оскільки ОСОБА_1 сплатив кошти за придбання автомобіля "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, ПККВП "Будматеріали" передало йому вказаний транспортний засіб та з 2000 року він перебував в користуванні ОСОБА_1, що не оспорював в судовому засіданні відповідач.

Таким чином, достовірно встановленим є те, що на час дорожньо-транспортної пригоди 06.03.2002 року автомобіль "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, перебував у власності ОСОБА_1 й він був його законним володільцем.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 та його представник послались на те, що ОСОБА_1 не є винним в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулась 06.03.2002 року.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 750/751 від 01.10.2009 року, виготовленого експертом Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф.. М.С.Бокаріуса, дії водія ОСОБА_1 в дорожній ситуації за умов, викладених в дослідницькій частині висновку, не відповідали п. 10.4 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, які були чинними на час дорожньо-транспортної пригоди, перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в’їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині — і попутним транспортним засобам.

    Таким чином, експерт Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса внаслідок проведеного дослідження прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 допустив порушення при зміні напрямку руху транспортного засобу, яким керував, - при виконанні маневру повороту ліворуч не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині.

    При цьому, даючи відповідь на питання № 4, експерт стверджує, що дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв"язку з пригодою.

В дослідницькій частині висновку судової автотехнічної експертизи № 750/751 від 01.10.2009 року (питання 3 і 4) експерт вказує: "якщо виходити з граничних значень положення автомобіля ГАЗ-53 відносно меж проїзної частини перед початком маневру повороту ліворуч, то останній знаходився в межах смуги руху автомобіля ВАЗ-2106. В такому разі небезпека для руху водію ОСОБА_2 виникає не з моменту зміни напрямку руху автомобіля ГАЗ-53, а з моменту наближення останнього на величину відстані, яка була необхідна для зниження швидкості руху до швидкості руху автомобіля ГАЗ-53, а технічна можливість уникнути зіткнення з боку водія ОСОБА_1 не визначалась його односторонніми діями шляхом виконання вимог п. 10.1 ПДР України… В такому разі, в даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ-53 ОСОБА_1 повинен був перед початком повороту ліворуч зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, при виконанні повороту ліворуч надати дорогу транспортному засобу, що рухається попутно. Іншими словами… повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 10.4 ПДР"..

Незважаючи на вищевикладене, встановивши, що водій ОСОБА_1 порушив п. 10.4 ПДР України при виконанні маневру повороту ліворуч, й стверджуючи про те, що можливість уникнути зіткнення не визначалась його односторонніми діями (тобто залежала від дій обох водіїв), експерт з незрозумілих підстав робить висновок про те, що дії ОСОБА_1 з технічної точки зору не знаходились в причинному зв’язку з пригодою.

Відповідно до змісту висновку судової автотехнічної експертизи № 750/751 від 01.10.2009 року, виготовленого експертом Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф.. М.С.Бокаріуса, експерт прийшов до висновку про те, що показання водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про обставини дорожньо-транспортної пригоди відносно її механізму з урахуванням слідової інформації, зафіксованої на схемі пригоди від 06.03.2002 року, та фотознімків пошкоджених транспортних засобів технічно неспроможні.

Між тим, при формуванні своїх висновків експерт враховував пояснення відповідача ОСОБА_1 щодо механізму руху автомобіля ГАЗ-53 під його керуванням безпосередньо перед та в момент зіткнення транспортних засобів.

Враховуючи викладене, суперечливість та непослідовність висновків експерта, суд приходить до висновку про те, що його твердження про відсутність причинного зв’язку між порушенням ним Правил дорожнього руху України та наслідками у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, є непереконливими, такими, що не узгоджуються з іншими доказами, зібраними по справі, та не можуть бути взяті до уваги судом.

Разом з тим, згідно постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2002 року, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, проте оскільки на момент розгляду справи закінчились строки, встановлені ст. 38 КУпАП, прийнято рішення про закриття провадження по справі.

Зазначена постанова суду порушником ОСОБА_1 не оскаржувалась та є чинною.

Той факт, що дорожньо-транспортна пригода 06.03.2002 року відбулась саме з вини водія автомобіля "ГАЗ-53", держ. номер НОМЕР_2, ОСОБА_1, підтверджується також даними протоколу про адміністративне правопорушення від 18.03.2002 року, складеного відносно нього за ознаками вчинення порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31.03.2004 року з ОСОБА_1 як особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 06.03.2002 року, стягнуто на користь ОСОБА_5 - пасажирки автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2, - кошти в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вказане судове рішення набрало законної сили та звернуто до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконливого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно ст 450 ЦК України (1963 року) організації і громадяни, діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2002 року вбачається, що внаслідок зіткнення транспортних засобів автомобіль ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, отримав наступні пошкодження: розбите лобове скло в правій частині по всій висоті, вм’ятина на кришці капоту, розбиті обидві ліві фари, пошкоджений передній бампер, номерний знак, ліве крило, ах автомобіля, декоративна решітка радіатора.

Як вбачається з Акту огляду аварійного транспортного засобу від 13.03.2002 року, при огляді автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, в присутності представника власника ВАТ "Полтаваобленерго" встановлено, що автомобіль має значні пошкодження аварійного характеру, при цьому, заміні підлягають капот, решітка радіатора, заводський знак, рамка радіатора, панель облицювання радіатора, переднє ліве крило, передній бампер, накладка бампера ліва, кронштейн переднього бампера лівий,  фари 2 шт. з лівої сторони, облицювання фар 2 шт., скло вітрове, окантовка вітрового скла, підфарник лівий, державний номерний знак, крім того, автомобіль потребує пофарбування. Експертом внаслідок зовнішнього огляду встановлено вказані пошкодження та визначено, що залишкова вартість транспортного засобу становить 6917,30 грн.

Відповідно до Калькуляції, яка є додатком до Акту огляду аварійного транспортного засобу від 13.03.2002 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість матеріалів обробки та вартість нових деталей з урахуванням експлуатаційного зносу становить 1737 грн. 79 коп.

На підтвердження факту понесення Кременчуцькою ТЕЦ ВАТ "Полтаваобленерго" витрат на відновлення автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди 06.03.2002 року, позивачем надано рахунок № 90 від 27.03.2002 року, виданий ДАСТ "Кременчукавтосервіс", згідно якого вартість ремонту автомобіля склала 1443,00 грн., рахунок № 175 від 18.06.2002 року, виданий ДАСТ "Кременчукавтосервіс" з оплати вартості часткового пофарбування автомобіля в сумі 550,00 грн., рахунок № 2/573 від 26.04.2002 року, виписаний ПП "Діліжанс", на придбання автозапчастин на загальну суму 1049,00 грн.

Між тим, позивачем, незважаючи на те, що справа перебувала в провадженні суду тривалий час, не надано жодних доказів того, що на підставі вищевказаних рахунків Кременчуцьким ТЕЦ ВАТ "Полтаваобленерго" проводилась оплата, перелічені в рахунку автозапчастини дійсно були придбані, дійсно виконані роботи з ремонту та пофарбування автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1.

Крім того, Акт огляду аварійного транспортного засобу від 13.03.2002 року не містить даних про те, що визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт та залишкової вартості автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, проводилось з дотриманням вимог Положення про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів та Науково-методичних рекомендацій з питань проведення автотоварознавчої оцінки транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 60/5 від 01.10.1999 року, застосування якого є обов’язковим при проведенні подібних досліджень, що позбавляє суд можливості визначити розмір завданої позивачу шкоди з урахуванням суми, зазначеної в акті, беручи до уваги, що проведення судової товарознавчої експертизи з дотриманням положень чинного законодавства є неможливим у зв’язку з відсутністю автомобіля ВАЗ-21061, держ. номер НОМЕР_1, який відповідно до пояснень представників позивача списаний, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено розмір спричиненої матеріальної шкоди.

А тому суд вважає, що позов ВАТ "Полтаваобленерго" задоволенню не підлягає за недоведеністю.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 130, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 450, 454 ЦК України (1963 року), суд, -

В И Р І Ш И В :

    В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" - відмовити .

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного

суду м. Полтави                                     Є.В. Парахіна