АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ справи 11-а-1498/2010 Головуючий 1 інстанції – Федюк О.О.
Категорія - ч.2 ст.186 КК України Доповідач – Бачурін О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді – Лясковської В.І.
суддів – Бачуріна О.В., Мосьондза І.А.
за участю прокурора – Петренко О.І.
засудженого –ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід – утримання під вартою з 03.12.2009 року.
Цивільний позов потерпілогоОСОБА_2 – залишено без розгляду.
За вироком, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 28.12.2007 року близько 21 години 30 хвилин разом з невстановленою особою, перебуваючи біля буд. №7-Б по вул. Кибальчича в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з невстановленою особою наздогнали ОСОБА_2, який під час руху впав на землю. Після цього ОСОБА_1 наніс удар рукою в область обличчя ОСОБА_2, завдавши фізичного болю, а невстановлена особа в цей час спостерігала за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_1 про можливу небезпеку. Подолавши таким чином волю ОСОБА_2 до опору, ОСОБА_1 відкрито викрав у нього мобільний телефон «Нокіа» вартістю 2068 грн. 96 коп. з сім картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 10 грн. 00 коп., з грошима на рахунку 15 грн. 00 коп. З викраденим майном ОСОБА_1 та невстановлена особа з місця вчинення злочину зникла та розпорядилась викраденим на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 2093 грн. 96 коп.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи суду першої інстанції, просить вирок скасувати, у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі внаслідок м’якості та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що вчинений засудженим злочин за класифікацією ст.12 КК України віднесений до тяжких злочинів, наявність обтяжуючої обставини, вчинення засудженим злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також відсутність обставин, які пом’якшують покарання. Також, апелянт зазначає, що засуджений неодноразово змінював свої покази, так я к вході досудового слідства свою вину у вчиненні злочину визнавав, а під час судового слідства – вину визнав частково.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію в повному обсязі, засудженого, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який офіційно не працює, характеризується посередньо, раніше скоював злочини, судимість за які погашена, обтяжуючі обставини вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також відсутність пом’якшуючих обставин.
Доводи прокурора про необхідність призначення більш суворого покарання недостатньо вмотивовані, оскільки суд першої інстанції врахував тяжкість злочинів, дані про особу та інш., тобто все те на що послався апелянт.
Що стосується фактичних обставин справи, винуватості засудженого та кваліфікації злочину, то вони ніким не оспорені.
Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Судді