Справа №  2-461/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 серпня  2010 року                                                                                                      смт. Рокитне

     Рокитнівський районний суд Рівненської області у складі: судді Денисюк М.В., з участю секретаря Колодич Ю.В., представника позивача ОСОБА_1, відповідач – не з’явився,

     розглянувши у відкритому судовому засідання в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України  в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними  та зобов'язання вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в:

     Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Рокитнівському районі згідно якого просить визнати дії управління Пенсійного фонду в Рокитнівському районі неправомірними та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 2 413 грн. 67 коп., мотивуючи тим, що вказана допомога не нараховувалась або нараховувалася і виплачувалася у меншому розмірі.

          Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, просить позов задоволити.

          Представник відповідача в судове засідання не з’явився, у поданому до суду запереченні заперечує проти позову, вважає його безпідставним та не обгрунтованим. Враховуючи також  те, що позивач пропустив строк звернення до суду, просить в задоволенні позову відмовити повністю, справу розглянути без його участі, заперечення надіслано в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

     Суд,  дослідивши письмові докази, оцінивши їх  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об’єктивному  розгляді   всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

      Судом встановлено, що позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України у Рокитнівському районі, де перебуває на обліку  як пенсіонер, із заявою про  нарахування йому державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітям війни» , але йому було відмовлено.

     Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2   народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є дитиною війни, що підтверджується тимчасовою посвідкою та паспортом позивача.

    Відповідно до  ст.46 Конституції України громадяни мають  право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий  від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

     Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

     Згідно із п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року виключено п.17 ст.77, а ст.110 Закону викладена в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року ( з наступними змінами і доповненнями ) повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни, за 2006 рік.

     У відповідності із пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V  дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 Закону № 489-V, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

     Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". А отже, з 09.07.2007року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже,  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

      Що стосується дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-ІV у 2008 році, то згідно з пунктом 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

     Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

     За вказаних обставин, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що  діяла в період  до внесення змін  п. 2 п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані неконституційними).  

     Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.  Тобто,  прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.  

     Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2006, 2007, 2008рр.). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 350 грн. - в період з 01.01. по 31.03.2006р.; 359 грн. в період з 01.04. по 30.09.2006р.; 366 грн. в період з 01.10.по 31.12.2006року; 380 грн. в період з 01.01. по  31.03. 2007р.; 410,06 грн. в період з 01.04.по 30.09.2007р.; 415,11 грн. в період з 01.10.по 31.12.2007р.; 470 грн. в період з 01.01.по 31.03.2008р.; 481 грн. в період з 01.04. по 30.06.2008р.; 482 грн. в період з 01.07. по 30.09.2008р.; 498 грн. в період з 01.10. по 01.12.2008р.

     Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

     Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Проте, вказана постанова - є підзаконним нормативно-правовим актом.

     Як вбачається із розрахунку суми позову позивач у періоди з  09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. не отримував підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", хоча мав на це право.

     Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

     Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

     А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення  пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

     За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не виплатив позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р..

     Відповідно до  п.п.6 п.2.2 Положення  про управління Пенсійного фонду України районах,  містах і районах у містах № 8-2 від 30.04.2002 року, управління призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

     Позивач просить суд зобов'язати  відповідача нарахувати та виплатити  конкретну суму підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей  війни". Проте, аналіз розрахунку здійсненого позивачем, вказує на його помилковість.

     Відповідно до ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

     В силу вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші  правові  акти або їх окремі  положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня  ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

     Таким чином, відповідач зобов’язаний  здійснити перерахунок пенсії та провести її виплату позивачу, з урахуванням виплачених сум,  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» за період з з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року .  

     Керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10,60, 174, 209, 213-215 ЦПК  України, суд, -

в и р і ш и в:

     Позов задовільнити частково.

     Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці  АДРЕСА_1, Рокитнівського району Рівненської області,  щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, встановленої законами України про Державний бюджет на 2006-2008 роки, з урахуванням виплачених сум,  за період  з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року .

     В частині інших позовних вимог позивачу відмовити.

     Звільнити ОСОБА_2  від сплати судового збору  на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про Державне мито".

     Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рокитнівський районний суд з поданням в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний строк після подачі цієї заяви апеляційної скарги.

     Рішення також може бути оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

     У випадку не подання заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але в подальшому не подано апеляційну скаргу в двадцятиденний строк, то рішення набирає законної сили.

Суддя /підпис/                                                                                                    З оригіналом вірно

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської області                                                                                                 М.В.Денисюк