ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"12" липня 2007 р. Справа № А18/242-07
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 205)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Бортничі"
до Щасливської сільської ради
про визнання нечинним рішення
За участю представників:
Позивач - Біцюк В.С.
Відповідач - Осокін В.А.
Суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Бортничі»(далі-позивач) до Щасливської сільської ради (далі-відповідач) про визнання нечинним рішення Щасливської сільської ради.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2007р. було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.07.2007 р. В судовому засіданні 03.07.2007 року розгляд справи було відкладено до 12.07.2007 року.
В судовому засіданні 12.07.2007 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.09.1997 р. позивач відповідно до рішення Щасливської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області № 85 від 12.02.1997 р. отримав Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ, зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №1 та Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003135 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 7. Після чого, відповідач 26.05.2005 року виніс Рішення № 288-29-ІV про скасування виданих позивачу державних актів. В рішенні зазначені наступні підстави для скасування Державних актів:
- відсутність рішення відповідача про передачу позивачу у колективну власність 1041,1 га та надання у постійне користування 116,9 га;
- рішенням за №85 відповідач тільки погоджує передачу позивачу у колективну власність 1172,2 га землі і нічого не сказано про надання у постійне користування 116,9 га землі;
- саме рішення № 85 на підставі якого видані державні акти від 27.02.1997 року, а не від 12.02.1997 року, як указано в актах.
Позивач вважає зазначене вище рішення відповідача необґрунтованим, протиправним, таким, що прийнято з порушенням ст. 14 Конституції України, ст.ст. 153, 154 Земельного кодексу України та ст. 378 Цивільного кодексу України та просить визнати його нечинним.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що рішення про № 85 про передачу у колективну власність і постійне користування позивачу земельних ділянок не приймалося, а самі Державні акти були видані відповідачем помилково. Також, відповідач, в обґрунтування своєї позиції щодо незаконності Державного акту на право колективної власності на землю, посилається на його невідповідність ст.ст. 4, 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 р. № 28.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтується позов суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи 12.02.1997 року відповідачем було прийнято рішення № 85 про передачу позивачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок. Зазначене рішення було підписане Головою Щасливської сільської ради народних депутатів Єрмаковичем М.О.
Вказаним рішенням відповідач вирішив передати позивачу у колективну власність 1041,1 га земель та у постійне користування 116,9 га земель.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року земля, що перебуває у державній власності може передаватися у постійне користування Радами народних депутатів, зокрема, сільськогосподарським підприємствам і організаціям.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
За таких обставин рішення про передачу у колективну власність позивача 1041,1 га та у користування позивача 116,9 га було прийнято відповідачем в межах повноважень, визначених законодавством України.
Посилання відповідача на той факт, що відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі племінних заводів, як підставу незаконності рішення № 85 від 12.02.1997 року та як на підставу незаконності Державного акту на право колективної власності на землю є безпідставним з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про племінне тваринництво»суб'єктами племінного тваринництва є підприємства з племінної справи, селекційно-гібридні центри, іподроми, лабораторії імуногенетичного контролю, контрольно-випробувальні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також селянські (фермерські) господарства, які мають свідоцтво на право займатися племінною справою.
Відповідно до підзаконних нормативних актів, які були прийняті на виконання Закону України «Про племінне тваринництво», зокрема Положення про присвоєння відповідних статусів суб'єктам племінної справи у тваринництві, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук від 17 липня 2001 р. № 215/66, племінний завод є статусом суб’єкта господарювання, який присвоюється Міністерством аграрної політики за результатами проведення державної атестації та переатестації на основі положень про відповідність суб'єктів племінної справи у тваринництві певному статусу.
На час прийняття рішення № 85 та на час видачі позивачу Державного акту на право колективної власності на землю - позивач не мав, передбаченого Законом України «Про племінне тваринництво»свідоцтва на право займатися племінною справою та йому не був присвоєний статус «племінний завод», а отже, він не був племінним заводом у розумінні ст. 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року.
Відповідно рішення відповідача № 85 від 12.02.1997 року та розробленої інститутом землеустрою науково-технічної документації по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею позивачу в межах Щасливської, Гірської та Гнідинської сільських рад Бориспільського району Київської області. 08 вересня 1997 р. позивачу був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 та був виданий Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003135 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 7. Державні акти були підписані Головою Щасливської сільської ради народних депутатів Єрмаковичем М.О.
Судом встановлено, що у Державних актах виданих позивачу не вірно зазначена повна назва позивача, однак, даний факт не може вважатися підставою для недійсності Державних актів оскільки зазначена помилка не має істотного значення, а факт передачі земельних ділянок відповідачем саме позивачу у колективну власність та у постійне користування підтверджується науково-технічною документацією по складанню Державних актів на право колективної власності та постійного користування землею в межах Щасливської, Гірської та Гнідинської сільських рад Бориспільського району Київської області.
Посилання відповідача на невідповідність Державного акту на право колективної власності на землю від 08.09.1997 р. та Державного акту на право постійного користування землею Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 р. № 28 є також безпідставними, оскільки вказані акти відповідають вимогам зазначеної інструкції.
26.05.2005 року відповідачем було винесено Рішення № 288-29-ІV про скасування виданих позивачу Державних актів на право колективної власності на землю серії КВ реєстровий №1 та на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003135 реєстровий №7. Зазначене рішення було підписане Головою Щасливської сільської ради народних депутатів Єрмаковичем М.О. –особою, що підписала рішення № 85 від 12.02.1997 року про видачу державних актів на право колективної власності на землю та на право постійного користування землею та особою, що підписала самі Державні акти.
Згідно ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 153 чинного Земельного кодексу України встановлює, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
д) конфіскація за рішенням суду;
е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно ст. 141 чинного Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Перелічені у статтях 140 та 141 Земельного кодексу підстави для припинення права власності та права користування землею є вичерпними.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, як власник та землекористувач не надавав згоди на припинення прав на землю, а відповідач не надав доказів того, що при прийнятті Рішення від 26 травня 2005 року № 288-29-ІV мали місце факти визначені статтями 140 та 141 Земельного кодексу України та доказів того, що зазначене рішення приймалося на виконання відповідного судового рішення.
Рішення відповідача від 26 травня 2005 року № 288-29-ІV про скасування виданого позивачу Державного акту не ґрунтується на підставах передбачених ст.ст. 140 та 141 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, в тому числі, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, Рішення Щасливської сільської ради № 288-29-ІV від 26 травня 2005 р. про скасування державного акту на право колективної власності на землю прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, що, як наслідок, порушує право власності позивача на землю та право користування позивача, наданою у постійне користування землею.
Згідно ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Також, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, всебічно розглянувши обставини спору, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. підлягає з місцевого бюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 17, 71, 86, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Бортничі»задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним Рішення Щасливської сільської ради № 288-29-ІV від 26 травня 2005 р. про скасування, виданих Щасливською сільською радою 08.09.1997 р. Відкритому акціонерному товариству «Племінний завод «Бортничі»Державного акту на право колективної власності на землю ІІ-КВ, що зареєстрований 08.09.1997 р. в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 та Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003135, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 08.09.1997 р. за № 7.
3. Стгнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Бортничі» 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Кошик А. Ю.