ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"15" червня 2007 р. Справа № А18/125-07
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 205)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Прокурора Тетіївського району Київської області в інтересах держави вособі Державної податкової інспекції у Тетіївському раоні
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Черепин"
про стягнення 319530,72 грн.
За участю представників:
Позивач - не з'явився
Відповідач - Матвіяшина Г.В.
Від прокуратури - Матвієць В.В.
Суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Тетіївського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Тетіївському районі (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Черепин»(далі –відповідач) про стягнення 319530,72 грн. заборгованості перед бюджетом.
Відповідно до ухвали від 26.03.2007 року було відкрите провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України), розгляд справи було призначено на 27.04.2007 року. В судовому засіданні 27.04.2007 року розгляд справи було відкладено до 25.05.2007 року. В судовому засіданні 25.05.2007 року розгляд справи було відкладено до 15.06.2007 року.
Як вбачається з позовних матеріалів, адміністративний позов подано прокурором Тетіївського району з метою захисту інтересів держави в особі державного органу –Державної податкової інспекції у Тетіївському районі у зв’язку з порушенням відповідачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що відбувається в порядку ст.ст. 60, 61 КАС України. Позовні вимоги ґрунтуються на даних проведеної податковим органом перевірки платника податків і заявлені прокурором з метою захисту інтересів держави, зокрема, передбаченої ст.6 Закону України «Про основи національної безпеки України»необхідності гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, оскільки тривала несплата відповідачем зобов’язань перед місцевим бюджетом створює загрозу не виконання державою своїх функцій.
В судові засідання 25.05.2007 року та 15.06.2007 року представник Державної податкової інспекції у Тетіївському районі, в інтересах якої заявлено позов, без поважних причин не з’явився, пояснень в підтримку позовних вимог не надав. Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, як вбачається з письмових заперечень, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для стягнення спірної суми податкового зобов’язання, оскільки, примусове стягнення активів платника податків за рішенням суду відбувається лише в рахунок погашення податкового боргу.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача встановлено наступне.
Відповідно до наведеного в позові розрахунку, станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено 319530,72 грн. податку на доходи фізичних осіб, суми якого він зобов’язаний утримувати згідно з п. 16.3.2 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Як вбачається з позову, порушення інтересів держави полягає у неперерахуванні відповідачем до державного бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, що було виявлено Державною податковою інспекцією у Тетіївському районі в ході проведення позапланової документальної перевірки з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Черепин»за період з 01.07.2004 року по 31.12.2006 року, про що було складено Акт від 21.02.2007 року № 37-170-03755288.
За результатами перевірки встановлено, що станом на 31.12.2006 року відповідачем в порушення вимог ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 319530,72 грн.
Судом були досліджені документи, надані в підтвердження позовних вимог, та встановлено, що спірна сума ґрунтується на даних Акту податкової перевірки від 21.02.2007 року № 37-170-03755288, також в позовних матеріалах міститься лист Державної податкової інспекції у Тетіївському районі від 13.03.2007 року № 1070 у відповідь на заперечення відповідача до Акту податкової перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на п. 16.3.2 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»яким передбачено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.
Забезпечення стягнення спірних сум покладено на органи державної податкової служби при здійсненні функцій по контролю за додержанням законодавства про податки, та правильністю їх обчислення і своєчасного надходження на підставі ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Прокуратура тетіївського району та позивач вважають, що стягнення зазначеної заборгованості відбувається виключно в судовому порядку, оскільки сума податку з доходів фізичних осіб вважається бюджетним фондом, який належить державі, що передбачено п.п. 3.2.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, визначено, що в будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі.
При цьому в позові зазначено, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним з питань оподаткування, регламентує, поряд з іншими порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), стосовно погашення боргу з прибуткового податку з громадян, позасудового порядку стягнення не передбачають, оскільки на заборгованість, яка є предметом спору, не поширюються норми цього Закону стосовно надіслання податкових вимог (ст.6), права виникнення податкової застави (ст.8), адміністративного арешту активів (ст.9), продажу активів, що перебувають у податковій заставі (ст.10) тощо, оскільки зазначені в таких статтях заходи стосуються виключно податкового боргу та узгоджених сум податкового зобов'язання.
В обґрунтування вищезазначених висновків позивач зазначає, що специфіка оподаткування прибутковим податком громадян не передбачає подання податкових декларацій чи розрахунків з даного платежу, тобто узгодження суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, тому спірні суми не підпадають під визначення терміну «податковий борг»наведеному у статті 1 п.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-111, зокрема, податковий борг - це податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений законом строк, а також пеня нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Пункт 5.1 ст. 5 даного Закону передбачає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Таким чином, на думку прокурора норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не застосовуються при нарахуванні і сплаті податку з доходів фізичних осіб, тому спірна сума не потребує дотримання процедури узгодження податкового боргу і підлягає стягненню на підставі Акту податкової перевірки за рішенням суду.
Суд вважає таку позицію хибною, оскільки підприємство відповідача виступає в розумінні п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом - суб'єктом підприємницької діяльності, який використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Юридична особа незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок з виплачених нею доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п. 8.1.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
Оскільки, податок з доходів фізичних осіб включено до переліку ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», зобов’язання з його сплати є податковим зобов’язанням, зокрема, покладеним на податкового агента, тому обґрунтованих підстав для незастосування норм спеціального Закону з питань оподаткування «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не вбачається.
Зобов’язанні зі сплати податку з доходів фізичних осіб цілком підпадає під наведені в п. 1.3. ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ ознаки податкового боргу, який виникає у разі несплати у встановлений строк, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в адміністративному чи судовому порядку податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Позивач –Державна податкова інспекція у Тетіївському районі без поважних причин пояснень по суті заявлених в інтересах держави в її особі позовних вимог, не надала, про підтримання чи спростування викладених в позові вимог і обставин не зазначила. Однак, судом було досліджено позицію контролюючого органу, викладену в листі Державної податкової інспекції у Тетіївському районі від 13.03.2007 року № 1070, наданому у відповідь на заперечення відповідача до Акту податкової перевірки.
Податкова інспекція вважає, що суми спірного податкового зобов’язання є бюджетним фондом і мають стягуватись за рішенням господарського суду як кошти, що належать державі, оскільки не підлягають узгодженню та стягненню за процедурою податкового боргу за Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому позивач вважає, що розрахунок відповідного податку не прирівнюється до податкової декларації, тому не може бути підставою для проведення нарахування та сплати податку, єдиною можливістю визначення належних до сплати сум податку з доходів фізичних осіб є проведення податкової перевірки щодо повноти та своєчасності сплати податкових зобов’язань, в ході якої, використовуючи сальдо на кінець періоду попередньої перевірки, обороти по утриманню та перерахуванню сум податку, має виводитись сальдо на кінець відповідного періоду, яке звіряється з даними картки особового рахунку і визначається належна до сплати сума.
Податкове повідомлення-рішення не виставляється, а заборгованість має стягуватись в судовому порядку за рахунок активів податкового агента.
Суд вважає визначений контролюючим органом порядок стягнення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб вигаданим всупереч законодавчо встановленому порядку стягнення податкового боргу, наведені позивачем підстави позбавлені будь-якого змісту, оскільки законодавчо не передбачені.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робитити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади і місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач, посилаючись на п.п. 3.2.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»яким, зокрема, визначено, що в будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі, не враховує наступний п.п. 3.2.2, яким чітко передбачено, що на кошти бюджетного фонду, визначеного п.п. 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами відмінними від стягнення такого податку, збору, обов’язкового платежу.
Статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, зокрема, з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи), з інших доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
З метою забезпечення виконання податкових зобов'язань ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зобов’язано, зокрема, (п.п. 19.2) осіб, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;
б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;
в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідальність за порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначена ст. 20 цього Закону, а саме, передбачено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.
Підпунктом 20.2 зазначеної статті визначено осіб, які несуть фінансову відповідальність за порушення норм цього Закону, зокрема,
а) при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи;
б) при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку - такий платник податку.
Відповідно до п.п. 20.3 зазначеної статті особами, що відповідальні за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу визначено:
а) при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент;
б) при нарахуванні податку податковим органом на підставі поданої декларації - платник цього податку;
в) при самостійному нарахуванні податку його платником - такий платник.
Крім того, необхідно враховувати положення п.п. 20.3.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
З огляду на чинне законодавство податковий агент, визначений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, п.п. 1.1. ст. 1 вважається платником податків, оскільки саме він зобов’язаний утримувати та сплачувати спірний податок.
Крім того, поняття зазначеної в тексті Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкової декларації необхідно розуміти з врахуванням визначення п.п. 1.11 ст. 1 цього Закону, а саме, далі по тексту Закон податкова декларація вживається в розумінні податкової декларації чи розрахунку, тобто документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку.
Таким чином, стягнення спірної суми має відбуватись у відповідності до вимог та порядку, передбаченого Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Як вбачається з позовних матеріалів, доказів узгодження спірної суми податкового зобов’язання, зокрема, щоквартальних розрахунків форми 1 ДФ, які визначені формою звітності зі спірного податку, чи нарахування податкового зобов’язання контролюючим органом, суду не надано.
Крім того, з огляду на норми ст.ст. 60, 61 КАС України прокурор може звертатись до адміністративного суду з адміністративним позовом про захист прав та інтересів інших осіб і здійснює представництво інтересів громадянина чи держави в особі державного органу, при цьому не наділений статусом позивача в адміністративній справі. Оскільки, відповідно до ст. 47 КАС України прокурор є учасником судового процесу, а не стороною у справі, його права, як представника інтересів держави в особі державного органу, регламентована з врахуванням ст.ст. 60, 61 КАС України.
Таким чином, в разі подання позову прокурором, такий позов вважається поданим від імені позивача, тому при розгляді справи спір вирішується по суті правовідносин позивача та відповідача на основі фактичних даних порушення, обов’язок доведення якого покладено на позивача.
При вирішенні адміністративної справи суд у відповідності до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доведення сторонами своїх вимог і заперечень відбувається в порядку, визначеному ст.ст. 69, 70 КАС України, зокрема, належність та допустимість доказів визначається судом з врахуванням обґрунтувань та заперечень сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оскільки, доказами наявності заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає примусовому стягненню в судовому порядку, у відповідності до норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»має бути документ, що свідчить про самостійне узгодження платником податку чи узгодження контролюючим органом податкового зобов’язання, сплата якого прострочена, надані прокуратурою та позивачем докази є неналежними при вирішенні даного спору, позовні вимог в порушення п. 1 ст. 71 КАС України позивачем не доведені.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані належними доказами, відповідачем заперечені, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Кошик А. Ю.