Спр. № 2-415/10                                       Копія:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 8 вересня 2010 року                 Щорський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді Лихошерста В.В.,

при секретарі Мирошниченко А.М.,

з участю  позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кухаренка П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Щорсі справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ “Комунальник” про визнання неправомірними та скасування рішення загальних зборів акціонерів та наказу про припинення трудового договору, скасування неправомірного запису в трудовій книжці, здійснення перерахунку коштів, що підлягають виплаті при здійсненні розрахунку та стягнення моральної шкоди, -

  ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ЗАТ “Комунальник” про визнання неправомірними та скасування рішення загальних зборів акціонерів та наказу про припинення трудового договору, скасування неправомірного запису в трудовій книжці, здійснення перерахунку коштів, що підлягають виплаті при здійсненні розрахунку та стягнення моральної шкоди.

Судом закрито провадження в справі відносно позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування рішення загальних зборів акціонерів.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги. Просить визнати неправомірним та скасувати наказ ЗАТ “Комунальник” № 37 від 28.07.2010 року про припинення з ним трудового договору, зобов”язати скасувати неправомірний запису в трудовій книжці про звільнення його з 28.07.2010 року, зобов”язати перерахувати та виплатити йому заробітну плату за період з 1 травня 2010 року по день звільнення з роботи, з врахуванням вимог колективного договору, галузевої угоди, контракту, із застосуванням коефіцієнту співвідношень розмірів мінімального місячного посадового окладу до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду 3,6. Також, просить стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.01.1966 року він був прийнятий на роботу у Комбінат комунальних підприємств, де працював на різних посадах. Підприємство неодноразово перейменовувалося. Останнє його місце роботи – голова правління ЗАТ “Комунальник”. На цій посаді він працював згідно контракту, але згідно наказу № 37 від 28.07.10 р. був звільнений з посади голови правління з 27.07.2010 року за ст. 36 п. 8 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, а саме: у відповідності до п. п. 6.2 контракту від 11 січня 2006 року.

Вважає цей наказ неправомірним, оскільки з 21.07.2010 р. по 6.08.2010 р. він був на лікарняному, а в період тимчасової непрацездатності його не мали права звільняти з роботи. Також, його було звільнено без жодних підстав.

Окрім того, йому неправильно здійснювала нарахування заробітної плати в 2009-2010 роках, а саме: вимог колективного договору, галузевої угоди, контракту, без застосуванням коефіцієнту співвідношення розміру мінімального місячного посадового окладу до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду.

 Йому завдано моральної шкоди, яка полягає в нервуванні, погіршенням здоров’я, незручностями, порушенні звичайного режиму життя. Йому потрібно було давати пояснення з приводу свого звільнення, ходити по різних інстанціях, витребовувати документи, витрачати свій час, хвилюватися.

Відповідач позов не визнав.  

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що  звільнення позивача було проведено на підставі рішення загальних зборів акціонерів 27.07.10 р. про перевибори голови правління. Заробітна плата позивачу нараховувалася відповідно до чинного законодавства і з ним повністю був проведений розрахунок. Позивачу був оплачений лікарняний лист за час його непрацездатності з 21.07.2010 р. по 6.08.2010 р.  

    Суд, вислухавши сторін, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ “Комунальник” від 11.01.2006 року позивача в черговий раз було обрано головою правління цього товариства. З ним було укладено контракт 11.01.2006р. на 5 років. Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ “Комунальник” від 27.07.2010 року позивача звільнено з посади голови правління. 28.07.2010 р. новообраний голова правління ЗАТ “Комунальник” Дуля А.М. видав наказ за № 37, де в п. 1 зазначено: “звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління з 27.07.2010 року за ст. 36 п. 8 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, а саме у відповідності до пп. в п. 6.2 контракту від 11 січня 2006 року”.

Ні в позовній заяві, ні в ході розгляду справи позивачем не ставилося питання поновлення його на роботі, лише в дебатах він просив поновити його на роботі. Однак, ця вимога не може розглядатися судом, оскільки є зміною предмету позову і мала бути заявлена в письмовому вигляді до початку з”ясування обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 231 – 233 КЗпП України даний спір підсудний Щорському районному суду і позивачем не пропущений строк звернення до суду.

    Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

    Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

    Згідно ст. 23 ч. ч. 1, 2 КЗпП України трудовий договір може бути:

1.   1)     безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2.   2)     на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3.   3)     таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

    Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:

1.   1)     при організованому наборі працівників;

2.   2)     при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;

3.   3)     при укладенні контракту;

4.   4)     у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5.   5)     при укладенні трудового договору з неповнолітнім;

6.   6)     при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7.   7)     в інших випадках, передбачених законодавством України.

Таким чином, між сторонами був укладений письмовий контракт на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

    Згідно ст. 36 ч. 1 п. 8 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно ст. 40 ч. 3 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності…

    В судовому засіданні встановлено, що позивача звільнено з роботи з 27.07.2010 року, коли він був тимчасово непрацездатний, про що зазначено в лікарняному листі, тому цей пункт наказу є неправомірним.

    Відповідно до довідки ЗАТ “Комунальник” позивачу було оплачено лікарняний лист.

    За таких обставин, суд має частково задовольнити позовні вимоги, визнавши п. 1 наказу ЗАТ “Комунальник” № 37 від 28.07.2010 року щодо звільнення позивача з посади голови правління в період тимчасової непрацездатності протиправним та зобов”язати ЗАТ “Комунальник” внести зміни до п. 1 наказу та  в трудову книжку позивача про звільнення його по закінченню тимчасової непрацездатності

    Позивач вважає, що йому неправомірно нараховувалася заробітна плата без врахування вимог колективного договору, галузевої угоди, контракту, укладеного з ним товариством. Його посадовий оклад мав розраховуватися із застосуванням коефіцієнту співвідношень розмірів мінімального місячного посадового окладу до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду 3,6, а відповідач цього співвідношення не дотримувався.

    Згідно р. 3 галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування України з додатками встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів, коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки, мінімальних місячних посадових окладів. Цією угодою встановлено, що посадовий оклад директора (генерального директора, начальника, іншого керівника) об”єднання підприємств, підприємства визначається власником у контракті, а головного інженера розраховується відповідно до коефіцієнту співвідношення 3,6 до ставки робітника І розряду, яка, в свою чергу повинна становити не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

    Згідно п. 3.1 контракту, укладеного між сторонами 11 січня 2006 року, посадовий оклад керівника має становити не більше чотирьох мінімальних тарифних ставок робітника І розряду основного виробництва, визначених у колективному договорі, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2000 р. № 730 “Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 р. “859, та не нижче посадового окладу головного інженера (додаток № 4 до галузевої угоди).

    Колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом ЗАТ “Комунальник” на 2009-2010 роки зі змінами, визначені коефіцієнти співвідношення посадових окладів працівників, які відповідають вимогам галузевої угоди, зокрема в частині посадового окладу головного інженера – 3,6 до ставки робітника І розряду, а ставки робітника І розряду встановлена у розмірі 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

    Положення колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом ЗАТ “Комунальник” на 2009-2010 роки, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування України, контракту з головою правління ЗАТ “Комунальник” від 11 січня 2006 року в частині оплати праці відповідають вимогам ст. 94-97 КЗпП України та ст. ст. 1-33 Закону України “Про оплату праці”.

    Проаналізувавши положення галузевої угоди, колективного договору та контракту, відповідно до діючого законодавства, посадовий оклад позивача мав становити не менше посадового окладу головного інженера, який в свою чергу мав становити 3,6 посадових окладів робітника І розряду, а оклад робітника І розряду – 120 відсотків мінімальної заробітної плати.

    Позивач не надав суду доказів порушення відповідачем його прав щодо оплати праці за період з 1 січня 2009 року по 1 травня 2010 року. В той же час, згідно наданої відповідачем довідки розмір нарахованого позивачу заробітку за цей період не був нижче визначених законодавством гарантій. До 1 листопада 2009 року відповідач дотримувався вимог законодавства щодо перерахунку посадових окладів позивача при збільшенні розмірів мінімальної заробітної плати. З 1 листопада це співвідношення не дотримувалося на підставі змін до п. 9 р. 5 колективного договору, згідно яких застосовано тимчасово на період подолання фінансових труднощів оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами терміном не більш як шість місяців, що відповідає вимогам ст. 14 Закону України “Про оплату праці”.

    В той же час з 1 травня 2010 року відповідачем вимоги діючого законодавства  в частині нарахування посадового окладу позивачу порушені.

    Отже, вимоги позивача в частині перерахунку та виплати заробітку підлягають частковому задоволенню.

    За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 57 ЦПК України). Докази повинні бути належними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування (ст. 58 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 59 ЦПК України). Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Позивачем не надано суду доказів заподіяння йому відповідачем моральної шкоди.

Перебування позивача на лікуванні ряду хронічних захворювань само по собі не свідчить, що загострення цих захворювань, якщо воно і мало місце, сталося саме в зв’язку неправомірними діями відповідачів.   Посилання позивача на  порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми,   не доведено позивачем.

    Тому, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

 Керуючись ст. ст. 1 - 4, 5-1, 8-1 – 18, 21-24, 36, 40, 47, 94-97, 115-117, 221, 231-238 КЗпП України,  ст. ст. 1-33 Закону України “Про оплату праці”, ст. ст. 15, 30, 62, 212-213 ЦПК України, суд, -

                                                                        В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати п. 1 наказу ЗАТ “Комунальник” № 37 від 28.07.2010 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління в період тимчасової непрацездатності протиправним та зобов”язати ЗАТ “Комунальник” внести зміни до п. 1 наказу та  в трудову книжку ОСОБА_1 про звільнення його по закінченню тимчасової непрацездатності.

    Зобов”язати ЗАТ “Комунальник” провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 1 травня 2010 року по день звільнення з роботи, з врахуванням вимог колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом ЗАТ “Комунальник” на 2009-2010 роки, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування України, контракту з головою правління ЗАТ “Комунальник” від 11 січня 2006 року, із застосуванням коефіцієнту співвідношень розмірів мінімального місячного посадового окладу до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду основного виробництва (мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії), встановлених в колективному договорі – не менше 3,6.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ “Комунальник”    здійснення перерахунку коштів, що підлягають виплаті при здійсненні розрахунку за період з 1 січня 2009 року по 1 травня 2010 року та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду   справи апеляційним судом.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається    до апеляційного суду Чернігівської області через суд, який постановив рішення.

      Суддя :  В.В.Лихошерст.

    Копія вірна:

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                                     В.В.Лихошерст

    Довідка: рішення  законної сили не набрало.

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                                     В.В.Лихошерст