ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29.09.10 р. Справа № 22/227
Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ДОНБАС”, м.Донецьк,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Адоніс”, м.Слов”янськ Донецької області,
про стягнення 6 879,07 грн.,
за участю уповноважених представників:
від позивача: Стаснко А.В. – директор,
від відповідача: не з’явився,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ДОНБАС”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Адоніс”, м.Слов”янськ Донецької області, про стягнення 6 879,07 грн., у тому числі 3 261,81грн. основного боргу, 632,70грн. 30% річних, 2 984,56грн. пені.
Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору №65 від 18.08.2006р. щодо оплати поставленого товару, простроченні грошового зобов’язання.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору №65 від 18.08.2006 року, додаткового погодження від 08.01.2008 року, спеціальної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акту зведення взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами, правоустановчих документів, видаткових накладних, банківських виписок по розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ДОНБАС”.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 32, 43, 54 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 15.09.2010р. Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2010р. надано копію договору №65 від 18.08.2006 року та пояснення стосовно відсутності інших договірних відносин, окрім тих, що є предметом розгляду в даній справі, а також відносно посилань на договір №ДОК-65 від 18.08.2006 року як на технічну помилку комп’ютерної програми.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.
Оскільки ухвали суду спрямовувались як за адресою Відповідача, яка вказана в позовній заяві (Донецька область, м.Слов’янськ, вул. Бірюзова, 5), так і за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в якості його місцезнаходження (Донецька область, м.Слов’янськ, вул. Рози Люксембург, 44), суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.
Проте, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.
Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши договір №65 від 18.08.2006 року, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та пунктів 1.1, 5.4 договору, в порядку та на його умовах Позивач (Продавець) зобов’язується передати у власність Відповідача (Покупця) визначений даною угодою товар, а Відповідач (Покупець) зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на протязі 14 днів з дня отримання.
Згідно з видатковими накладними, доданими до матеріалів справи, Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 17 605,07грн., що підтверджується підписами уповноважених представників підприємств на даних документах.
Повноваження особи, яка здійснювала приймання товару від Відповідача (ОСОБА_1) підтверджується спеціальною довіреністю, виданою на підставі додаткового погодження 08.01.2008 року.
На договірний характер даних правовідносин вказує посилання в первинних документах на договір №65 від 18.08.2006 року, як на правову підставу здійснення вказаних господарських операцій. Судом приймаються до уваги пояснення Позивача щодо помилковості визначення в видаткових накладних договору за №ДОК-65 від 18.08.2006 року та відсутності інших укладених договорів між сторонами.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди Покупця з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань по договору щодо передачі товару суду не надавалися.
Враховуючи домовленості, викладені сторонами в пункті 5.4 договору, Покупець сплачує 100% вартості товару на протязі 14 днів з моменту його отримання.
В порушення умов договору Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникала заборгованість у розмірі 3 261,81 грн.
Цей факт вбачається з наданих Позивачем банківських виписок.
Про визнання факту наявності боргу саме в цій сумі Товариством з обмеженою відповідальністю „Адоніс” свідчить підписаний ним акт зведення взаєморозрахунків.
Проте, в порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на вказану суму на момент прийняття рішення суду не виконане.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 261,81грн. підлягають задоволенню.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.
Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.
Пунктом 6.4 та 6.5 договору сторонами визначена відповідальність сторін: за порушення строку оплати товару Покупець сплачує Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних; якщо заборгованість триває більше двох місяців також Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день просрочки платежу.
Позивач до стягнення заявляє 632,70грн. 30% річних та 2 984,56грн. пені.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Позовні вимоги щодо стягнення 30% річних за користування чужими грошовими коштами, виходячи з того, що даний вид відповідальності не протерічить вимогам діючого законодавства та обумовлен сторонами у договорі, підлягають задоволенню. Однак, враховуючи їх невірний розрахунок, здійснений Позивачем, вони задовольняються частково у розмірі 630,02грн.
Щодо стягнення пені, то, виходячи з понять пені та штрафу, закріплених в п.2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, суд розцінює передбачений п.6.5 штраф, як пеню, оскільки саме цей вид неустойки має обчислюватися у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Тому до розрахунку цих позовних вимог мають застосовуватися вимоги наступних нормативних актів.
Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені, дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені у сумі 332,30 грн., оскільки Позивачем при розрахунку суми даних позовних вимог не додержано вимог наведеної норми Господарського кодексу України та період їх нарахування, визначений у 365 днів, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов договору, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ДОНБАС”, м.Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Адоніс”, м.Слов’янськ Донецької області, про стягнення 6879,07 грн., у тому числі 3 261,81грн. основного боргу, 632,70грн. 30% річних, 2 984,56грн. пені задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Адоніс” (84111, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Бірюзова, 5, п/р 26003301661582 в Слов’янській філії „Промінвестбанку”, МФО 334 561, ІПН 203948605226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ДОНБАС” (83056, м.Донецьк, вул.Павла Поповича, 35А, п/р 26005060009529 в Донецькому РУ ПАО КБ „Приватбанк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 34512112, ІПН 345121105640) 4 224,13грн., у тому числі 3 261,81грн. основного боргу, 630,02грн. 30% річних, 332,30грн. пені
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Адоніс” (84111, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Бірюзова, 5, п/р 26003301661582 в Слов’янській філії „Промінвестбанку”, МФО 334 561, ІПН 203948605226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ДОНБАС” (83056, м.Донецьк, вул.Павла Поповича, 35А, п/р 26005060009529 в Донецькому РУ ПАО КБ „Приватбанк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 34512112, ІПН 345121105640) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5.У судовому засіданні 29.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
7.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 01.10.2010р.