ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.07 Справа № 20/212д/07
Суддя Гандюкова Л.П.
м.Запоріжжя |
За позовом Державного підприємства “Підприємство Вільнянської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№20)”, Запорізька область, м.Вільнянськ
до Комунального підприємства “Водоканал”, м.Запоріжжя
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вільнянська міська рада Запорізької області, Запорізька область, м.Вільнянськ.
про спонукання до внесення змін до договору
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача – Філенко О.І. (дов. №48 від 05.01.2007р.);
Панасенко В.О. (дов. №49 від 05.01.2007р.);
Клименко А.В. (дов.№292 від 22.01.2007);
Від відповідача –Леткеман О.В. (дов. №3549 від 23.05.2007р.);
Подаков М.О. (дов.№2636 від 18.04.2007р.);
Від третьої особи –Задорожня Н.М. (дов.№04/361 від 06.04.2007р.);
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про зобов’язання КП “Водоканал” внести зміни до договору №5063А/4 від 01.01.2004р. на відпуск води та прийом стоків у комунальну каналізацію по вул.Дзержинського м.Вільнянськ.
Ухвалою господарського суду від 18.04.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/212д/07, судове засідання призначено на 23.05.2007р. Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 23.05.2007р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №20/212д/07 продовжений на один місяць –до 18.07.2007р. Ухвалою суду від 23.05.2007р. в порядку ст.27 ГПК України до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Вільнянську міську раду Запорізької області, цієї ж ухвалою розгляд справи відкладено на 06.07.2007р., потім –на 17.07.2007р.
За згодою представників сторін у судовому засіданні 17.07.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, яка в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду, та мотивована наступним. Між Державним підприємством “Підприємство Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№20) та КП “Водоканал” було укладено договір №5063А/4 від 01.01.2004р. на відпуск води та приймання стоків. Пунктом 2.2.6 цього договору визначено, що абонент зобов’язується письмово повідомляти “Водоканал” про наступні зміни: найменування об’єкту і передача його іншій організації, реорганізації структурних підрозділів підприємства абонента, які призводять до зміни груп споживачів, а також про зміни розташування субабонента, зміни кількості стоків, переобладнанні внутрішнього водопроводу та каналізації, встановлення насосів, приєднання нових споживачів, місцезнаходження водоміра і зміні приміщення для його використання, надавати відомості про зміну кількості мешканців та інш. Наново подані документи із змінами, завірені печаткою будуть прийматися до уваги з дня надання “Водоканалу”. У відповідності до ст.2 п.1, ст.4-1 п.3, ст.7 п.1, 4, 5, 6 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності №147/98 –ВР від 03.03.1998р. передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою та членами комісії. Право власності на об’єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі. Позивач передав разом з житловим фондом зовнішні мережі водопостачання в комунальну власність територіальної громади м.Вільнянська. У відповідності до рішення №8 від 15.09.2005р. Вільнянської міської ради інженерні мережі (водоводи, зовнішні мережі) Підприємства Вільнянської виправної колонії (№20), які знаходяться на вулицях Пушкіна, Дзержинського, Металістів у м.Вільнянськ з 15.09.2005р. були прийняті до складу територіальної громади м.Вільнянська. Вільнянська міська рада шляхом укладення додаткової угоди до договору №47 від 01.07.2000р. передала відповідачу згідно з актами приймання-передачі в строкове користування внутрішні міські мережі водопровідного господарства, які до 15.09.2005р. належали позивачу. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням внести відповідні зміни до діючого договору №5063А/4 від 01.01.2004р. щодо порядку обліку та об’ємів споживання води, шляхом укладення додаткової угоди та прийняти на облік споживання води і оплати з житлових будинків по вищезазначених вулицях так як ці будинки не входять до майнового комплексу позивача. Відповідач своїми листами внести відповідні зміни до договору відмовився, посилаючись на те, що житлові будинки знаходяться на балансі “Підприємства Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області (№20), і тому КП “Водоканал” не має нагоди укласти прямі договори з квартиронаймачами цих житлових будинків. Позивач вважає, що КП “Водоканал” як монополіст на ринку водопостачання навмисно ухиляється від виконання додаткової угоди до договору №47 від 01.01.2004р. і внесення змін до договору та безпідставно завищує позивачу кількість наданих послуг з водопостачання, а покази розрахункових засобів знімаються з приладів обліку, які позивачу не належать. Просить на підставі “Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України” № 165/374 від 22.08.1994р., Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” №147/98-ВР від 03.03.1998р., ст.188 ГК України, ст.ст. 651, 652 ЦК України позов задовольнити, спонукати відповідача внести зміни до договору №5063А/4, а саме: з п.1.1 виключити –1 житлові будинки; в таблиці до п.1.3 виключити –об’єми (м3) води з графи “Населення”; в п.2.2.2 замінити СТВ-80 мм на СТВ-65 мм.
Відповідач позов не визнав, обґрунтовуючи наступним. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з проханням внести зміни до договору 5063а/4 від 01.01.2004р. щодо порядку обліку та об’ємів споживання води та оплату з житлових будинків. Так, у відповідності до законодавства, пропозиція щодо внесення змін до договору повинна бути оформлена належним чином. Дії сторін щодо внесення змін до договору спрямовані на зміну правовідносин, а отже, є правочином, який має відповідати загальним положенням цивільного законодавства про правочин. Разом з цим, до зміни договорів застосовуються спеціальні правила, що відносяться до форми їх здійснення. Відповідно до ст.654 ЦК України, правочин, а саме додаткова угода про зміну правовідносин чиниться в тій же формі що і договір. У разі виникнення бажання укладення додаткової угоди позивачем, у відповідності до п.2 ст.181 ГК України повинно було бути розроблено його проект та запропоновано відповідачу. Однак, конкретних пропозицій, які б були належним чином оформлені, щодо змін існуючого договору відповідачу не надходило. Позивачем порушено порядок внесення змін до господарського договору, внаслідок чого відповідачем не приймалися до уваги абстрактні бажання позивача щодо внесення змін до договору. Відповідач був позбавлений можливості ознайомитися з пропозиціями позивача, а внаслідок того, що вимоги позивача, викладені в його листах, взагалі є необґрунтованими, відповідачем надавалися відповідні роз’яснення з приводу неможливості зміни існуючого договору. Відповідач вважає, що у позивача не має підстав для звернення до суду, оскільки останнім належним чином не реалізовані методи, спрямовані на зміну цивільних прав та обов’язків, а так господарського договору. Просить залишити позов без розгляду.
Третьою особою письмове пояснення по суті спору не надано. У судовому засідання представник пояснив, що питання прийняття у комунальну власність житлових будинків відомчого житлового фонду позивача не вирішено, буде розглядатися на засіданні чергової сесії.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
01.01.2004р. між Комунальним підприємством “Водоканал” (далі - водоканал, відповідач) та Державним підприємством “Підприємство Вільнянської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№20)” (далі - абонент, позивач) був укладений договір №5063а/4 (далі-договір), згідно з яким водоканал зобов’язався забезпечити подачу холодної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також прийом стоків в період з 01.01.2004р. –31.12.2008р. по площадкам м.Вільнянськ вул.Дзержинського,1: 1.житлові будинки; 2.виробництва (п.1.1). Для здійснення розрахунків п.п.1.2, 1.3 договору встановлено тарифи з урахуванням ПДВ по групам споживачів та об’єми подачі води та приймання стоків.
Додатковою угодою від 01.01.2005р. до договору №5063а/4 внесено зміни до п.1.3 на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 27.01.2005р. “Про затвердження лімітів споживання питної види на 2005р.”
Відповідно до п.2.2.2 договору абонент зобов’язався для обліку споживаємої питної води встановити лічильник СТВ –80 мм.
Відповідно до рішення Вільнянської міської ради Запорізької області 24 сесії 4 скликання №8 від 15.09.2005р. “Про передачу в комунальну власність територіальної громади м.Вільнянська інженерних мереж підприємства Вільнянської виправної колонії №20” водоводи зовнішньої мережі по вулицям Пушкіна, Дзержинського, Металістів у м.Вільнянську прийнято до складу майна комунальної власності територіальної громади м.Вільнянська. Затверджено акти прийому-передачі основних засобів підприємства Вільнянської виправної колонії УДДУ ПВП в Запорізькій області до складу майна комунальної власності територіальної громади м.Вільнянська. Водоводи зовнішньої мережі передано на комунальне обслуговування КП “Водоканал”.
На підставі цього рішення між Вільянською міською радою (третя особа) та КП “Водоканал” укладено додаткову угоду до договору №47 від 01.07.2000р. “Про користування внутрішньоміськими мережами водопровідного господарства” та доповнено його пунктом: п.1.1.1 наступного змісту: Власник на підставі рішення 24 сесії Вільнянської міської ради 4 скликання №8 від 15.09.2005р. передає, а користувач приймає в строкове користування внутрішньоміські мережі водопровідного господарства.
Із матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з листом №6/3020 від 12.04.2006р. “Доповнення до договорів 5063а/4 та 5963/4” яким, зокрема, просив внести доповнення до договору 5063а/4 для помісячного визначення фактичних обсягів споживання води, а саме: по договору 5063а/4 –обсяги споживання води підприємством ВВК№20 визначати за показами лічильника СТВ-65 №010929. Також позивач звертався листом №6/5227 від 20.06.2006р., в якому зазначав, що у відповідності до актів прийому-передачі основних засобів та додаткової угоди до договору №47 від 01.07.2000р. “Про користування внутрішньоміськими мережами водопровідного господарства” водоводи зовнішньої мережі по вулицям Пушкіна, Дзержинського, Металістів передані територіальною громадою м.Вільнянська на комунальне обслуговування КП “Водоканал”. Тому просив внести доповнення або провести перезаключення договорів в новій редакції по договору 5063а/4 –обсяги споживання води підприємством ВВК№20 визначати за показами лічильника СТВ-65 №010929 (охороняєма територія установи). Аналогічний лист направлявся 22.08.2006р. за №6720. Листом №6/9296 від 17.11.2006р. позивач просив взяти на облік споживання та оплату населення (вулиці Пушкіна, Дзержинського, Металістів) послуг з водопостачання, внести зміни до договорів, зокрема, 5063а/4, щодо порядку обліку та об’ємів споживання води (або провести перезаключення договорів у новій редакції).
У квітні 2007р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов’язання КП “Водоканал” внести зміни до договору №5063А/4 від 01.01.2004р.
14.05.2007р., після порушення судом провадження у справі, відповідачем отримано від позивача додаткову угоду до договору №5063а/4 від 20.11.2006р., відповідно до якої пропонувалось: з п.1.1 виключити –1 житлові будинки; в таблиці до п.1.3 виключити –об’єми (м3) води з графи “Населення”; в п.2.2.2 замінити СТВ-80 мм на СТВ-65 №010929 (вул.Дзержинського). Інші пункти договору залишити без змін..
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають на таких підставах.
Правовідносини сторін урегульовані договором №5063а/4 від 01.01.2004р. на відпуск води і приймання стоків в комунальну каналізацію, який за своїм змістом є змішаним договором. Укладення договору про надання послуг з питного водопостачання передбачено Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”, договору про скид стічних вод у систему каналізації –Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002р., зареєстрованому Міністерством юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691.
Статтею 188 ГК України, на яку посилається позивач, передбачено порядок зміни господарських договорів. Згідно з ч.ч.2-4 цієї статті сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Із матеріалів справи слідує, що до звернення до суду позивач не направляв відповідачу пропозицію внести зміни до договору саме в тій редакції, в якій просить спонукати відповідача внести зміни до договору.
Підстави для зміни договору встановлені ст.651 ЦК України, відповідно до якої зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 652 ЦК України, яка вказана позивачем у підставі позову, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 652 ЦК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1. У момент укладання договору сторони виходили з того, що така істотна зміна обставин не настане;
2. Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3. Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частиною 4 ст.652 ЦК України встановлено, що зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 34 цього Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не надав належних доказів істотного порушення договору відповідачем чи істотних змін обставин, наявності одночасно чотирьох умов, встановлених ст.652 ЦК України і що має місце винятковий випадок.
Обставинами, які істотно змінились, позивач вважає той факт, що відповідно до Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, актів прийому-передачі та рішень міської ради позивач передав у комунальну власність разом з житловим фондом зовнішні мережі водопостачання. Позивач також посилається на факт безпідставного завищення відповідачем кількості наданих послуг з водопостачання, а покази розрахункових засобів знімаються з приладів, які не належать позивачу.
Однак, як слідує із матеріалів справи і підтверджено в судовому засіданні, до комунальної власності територіальної громади м.Вільнянська прийняті зовнішні водопровідні мережі. Питання щодо прийняття в комунальну власність територіальної громади м.Вільнянська відомчого житлового фонду ВКК №20 на час розгляду спору судом остаточно не вирішено. Про вказане свідчать, зокрема, лист начальника Вільнянської ВК №20 №6/5009 від 09.07.2007р. міському голові, та відповідь на цей лист №04-06/748 від 11.07.2007р.
Факт безпідставного, на думку позивача, завищення відповідачем кількості наданих послуг з водопостачання, а також зняття показів розрахункових засобів з приладів, які не належать позивачу, повинен доказуватися позивачем у разі наявності спору між сторонами щодо виконання договору, у тому числі щодо оплати наданих послуг, оскільки при розгляді такого спору підлягає доказуванню як обсяг спожитої на підставі договору води і прийнятих стоків, так і їх вартість.
Відповідно до ст.ст.6, 626,627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умови договору №5063а/4 визначались сторонами і в момент укладення погоджені ними, про що свідчать підписи уповноважених сторін і печатки. Як вбачається із п.1.1 договору, у ньому передбачено обов’язок водоканалу забезпечити абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові і технічні потреби, а також приймання стічних вод по площадкам: м.Вільнянськ, вул.. Дзержинського,1, 1. житлові будинку, 2. виробництво. Даний пункт не передбачає будь-яких зобов’язань позивача, крім керування переліченими в цьому підпункті нормативними актами. Фактично, пропонуючи внести зміни до договору, виключивши з п.1.1. договору “1 житлові будинку”, позивач просить зменшити зобов’язання відповідача щодо подачі на ці площадки води та приймання стічних вод.
Пункт 1.3 договору, до якого позивач також просить внести зміни, виключивши
в таблиці –об’єми (м3) води з графи “Населення”, також фактично передбачає зобов’язання відповідача щодо подачі води і приймання стічних вод. Крім того, у п.1.3 також є посилання на додаток №1, в якому визначено об’єми води населенню, однак до нього внести зміни не пропонується, що суперечить загальному змісту зобов’язань сторін.
Позивач також просить внести зміни в п.2.2.2 договору, замінивши СТВ-80 мм на СТВ –65мм.
Пунктом 2.2.2 договору передбачено зобов’язання абонента для обліку спожитої питної і технічної води своїми силами і засобами встановити СТВ –80мм. Фактично позивач просить внести зміни до договору щодо його зобов’язання встановити інший прилад обліку, а саме: СТВ –65 мм. Однак, відповідно до додаткової угоди до договору від 01.01.2005р. в додатках до договору №№1,2, до яких не пропонується внести зміни, залишиться домовленість сторін про те, що для обліку води позивач зобов’язаний встановити СТВ –80мм, тобто умови договору стануть суперечити один одному.
Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, недоведеними, тому не підлягають задоволенню у повному обсязі. У зв’язку з цими обставинами суд не бере до уваги посилання позивача на інші письмові докази та нормативні документи.
Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 12.10.2007 р.