ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.07 Справа № 20/405/07
Суддя Гандюкова Л.П.
За позовом Закритого акціонерного товариства “Промбудкомплект”, м.Запоріжжя
до Приватної фірми “Стайл”, м.Запоріжжя
про стягнення 16605,01 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача –Левченко М.П. (голова правління, протокол від 06.11.2004р.);
Від відповідача –не з’явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 16605,01 грн.
Ухвалою господарського суду від 02.08.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/405/07, судове засідання призначено на 28.08.2007р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.09.2007р.
За згодою представника позивача у судовому засіданні 20.09.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити на підставі рахунків: №375 від 20.08.1998р., №354 від 14.06.1998р., №116 від 02.03.1998р.; накладних №№75,76,77,379,95,96,97; довіреностей, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України, стягнути з відповідача суму 16605,01 грн.
Відповідач у судове засідання не з’явився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали суду направлені на адресу, вказану в позовній заяві та довідці Головного управління статистики у Запорізькій області: м.Запоріжжя, вул..Каховська,44.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з накладними на відпуск матеріалів на сторону №№95, 96, 97 від 02.03.1998р., №379 від 14.06.1998р., №№75, 76, 77 від 20.08.1998р. Закрите акціонерне товариство “Промбудкомплект” (позивач) відпустило, а Приватна фірма “Стайл” (відповідач) на підставі довіреностей на одержання матеріальних цінностей серії АБК №737269 від 02.03.1998р., серії АБК №737298 від 14.06.1998р., серії ЕАП №398511 від 20.08.1998р. отримала будівельні та інші матеріали на загальну суму 16605,01 грн.
Відповідач свої зобов’язання щодо сплати отриманого товару не виконав, грошові кошти за матеріали не сплатив.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Із аналізу правовідносин сторін слідує, що фактично між ними укладено договір купівлі - продажу, оскільки згідно з ст.ст.11,509 ЦК України (ст.ст.4,151 ЦК УРСР) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма була передбачена ст.224 ЦК УРСР.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на момент виникнення зобов’язань) та ст. ст. 525, 526 ЦК України (в редакції,що діє на момент проведення судового засідання) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, на яку посилається позивач, у разі не встановлення строку виконання зобов'язання, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Із аналізу вищезазначеної норми слідує, що оскільки у правовідносинах, що склалися між сторонами не було встановлено строку виконання зобов’язання, у боржника зобов’язання щодо сплати грошових коштів виникає у семиденний строк з моменту пред’явлення кредитором вимоги.
Із матеріалів справи слідує, що такої вимоги до боржника пред’явлено не було. До матеріалів справи долучено рахунки №116 від 02.03.1998р., №354 від 14.06.1998р., №375 від 20.08.1998р. Однак, рахунки не мають відмітки про їх отримання відповідачем, доказів їх направлення або вручення іншим шляхом також немає.
Крім того, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, який набрав чинність з 01.01.2004, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з статтею 75 ЦК УРСР суд повинен при розгляді спору застосовувати позовну давність незалежно від заяви сторін.
Статтею 71 ЦК УРСР визначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо передачі товару, а тому, виходячи з наведених вище норм законодавства, перебіг строку позовної давності почався відповідно з 02.03.1998р., 14.06.1998р., 20.08.1998р., коли у нього виникло право вимагати оплати за товар, а закінчився у 2001році, до моменту вступу в дію Цивільного Кодексу України.
Згідно з ст.80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог відмовляється у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 12.10.2007р.