ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
Іменем України
про закриття провадження у справі
27.09.10Справа №2а-1874/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі від 31.08.2001;
відповідача –Кожаріна Євгена Михайловича, посвідчення № 627 від 10.12.2009, прокуратура Ленінського району м.Севастополя;
не з’явився, прокуратура міста Севастополя;
третя особа - Мільков Назар Олександрович, довіреність № 14-32/2761 від 12.02.2010;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до прокуратури Ленінського району м. Севастополя, прокуратури міста Севастополя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в м. Севастополі
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Ленінського району м. Севастополя про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Позивач просить визнати незаконною бездіяльність прокуратури Ленінського району м. Севастополя щодо неприйняття рішень в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України за його заявами про злочин, зобов'язати відповідача розглянути заяви про скоєння злочину в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України та стягнути моральну шкоду у розмірі 1700,00 грн.
Ухвалою від 23.06.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.
Цією же ухвалою в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучене Головне управління Державного казначейства України в м.Севастополя.
Ухвалою від 23.06.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 16.092010 в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом до участі у справі як другий відповідач залучена прокуратура міста Севастополя, оскільки суд дійшов до висновку, що в частині прийняття рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України по заяві (вх. № 2140 від 27.04.2010) позивач звернувся із позовною заявою не до тієї особи, яка повинна відповідати за зазначеними позовними вимогами.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
За змістом частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
При цьому, пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Згідно статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України порядок провадження у кримінальних справах визначається Кримінально-процесуальним кодексом України.
Згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України по заяві або повідомленню про злочин слідчий орган зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити у порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 N 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначено, як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Прокуратури міста Севастополя в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України із заявами про злочин: вх.№ 6631 від 22.12.2009, вх. № 896 від 19.02.2010, вх. № 1351 від 18.03.2010, вх. № 1450 від 24.03.2010, вх. № 2077 від 22.04.2010, вх. № 2139 від 27.04.2010, вх. №2140 від 27.04.2010.
Листами за вих.№ 04-307вих. від 30.01.2010, вих.№ 04-2182вих. від 09.06.2010, вих.№ 05-1171вих. від 01.04.2010, вих.№ 05-1958вих. від 27.05.2010, вих.№ 05-1701вих. від 06.05.2010, було повідомлено позивача про результаті перевірки щодо обставин, викладених у його заявах та зазначено про прийняття постанови про відмову у порушенні кримінальних справ.
Крім того, позивачу був роз’яснений порядок оскарження рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, що передбачений статтею 991 Кримінально-процесуального кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з діями прокуратури Ленінського району м.Севастополя та Прокуратури міста Севастополя, пов`язаними з розглядом його заяв про порушення кримінальних справ.
Отже, фактично позивач оскаржує дії прокурора в кримінальному процесі при отриманні заяви про злочин, що регламентовано нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 23.12.2009 у справі № 09/230 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.08.2010 у справі № К-18434/10.
Скарги на акти та дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури в частині провадження у кримінальній справі розглядаються судом в порядку, визначеному нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Положеннями статті 110 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокуророві та до суду. В разі надходження скарги прокурор зобов'язаний розглянути її протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові. Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до статті 2361 Кримінально-процесуального кодексу України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність прокурора Ленінського району м.Севастополя, що виразилася у неповідомленні заявника щодо прийнятої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, суд дійшов до висновку, що дані позовні вимоги також не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства у зв’язку з наступним.
Згідно пункту 10 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди крім іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, та інші дії, прийняті посадовими особами в порядку Кримінально-процесуального кодексу України, не можуть бути предметом оскарження у адміністративному судочинстві, суд дійшов до висновку, що й строки прийняття рішення або здійснення цих дій, визначені Кримінально-процесуальним кодексом України, також не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки провадження у справі щодо вимог позивача, які пов’язані із порушенням кримінальних справ підлягають закриттю, частина вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди у загальному розмірі 1700,00 грн., підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, якими, зокрема, визначено, що відшкодування моральної шкоди завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадової чи службової особи при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку відсутній публічно-правовий спір, а йдеться про порушення прав фізичної особи в кримінальному судочинстві, оскільки діяльність посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури не належить до управлінської сфери і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачу роз’яснюються положення частини третьої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
З урахуванням наведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ухвалив:
1. Закрити провадження у адміністративній справі № 2а- 1874/10/2770 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Ленінського району м. Севастополя, прокуратури міста Севастополя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в м.Севастополі про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
2. Роз’яснити позивачеві що розгляд зазначених позовних вимог відноситься до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції у порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя < підпис > О.О. Єфременко