ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-3849/10/2370
29.09.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Хоменко О. О.,
за участю:
позивача –ОСОБА_1,
представника позивача –ОСОБА_2,
представника відповідача –Бутили В. Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання незаконним та скасування акту, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 подав позов до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в якому просить:
- визнати акт індивідуальної дії –акт № 14 від 28.12.2009р. про нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався 21.06.2008р. безпосередньо при виконанні службових обов’язків як незаконний;
- скасувати акт індивідуальної дії –акт № 14 від 28.12.2009р. про нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався 21.06.2008р. безпосередньо при виконанні службових обов’язків як незаконний;
- визнати, що нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався 21.06.2008р. при виконання службових обов’язків, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, у боротьбі зі злочинністю, у відповідності до п. 3.11. наказу МВС України № 1346 від 27.12.2002р. “Про затвердження порядку розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України”;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми Конституції України, п. 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 травня 2007 року № 707, п. п. 3.9, 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346, п. 1.1, 3.10 Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 квітня 2004 року № 458.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно в акті № 14 від 28.12.2009р. кваліфікував нещасний випадок, який трапився з позивачем 21.06.2008р., як такий, що трапився при виконанні службових обов’язків, оскільки цей нещасний випадок підпадає під визначення нещасного випадку, що трапився при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.
Позивач також зазначає, що незаконність дій відповідача завдає йому постійних емоційних страждань та позбавляє можливості вести нормальний спосіб життя. У зв’язку з цим вважає, що йому нанесено моральну шкоду, яка в грошовому еквіваленті становить 5 000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач в запереченнях на адміністративний позов просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що немає підстав визнати, що нещасний випадок трапився з позивачем при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, як це передбачено в п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346, оскільки позивач отримав тілесні ушкодження внаслідок контакту з твариною.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов.
Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
21 червня 2008 року згідно наказу № 173 позивач, як старший оперуповноважений СКР Золотоніського МВ, заступив на добове чергування в складі оперативної групи. В першій половині доби згідно особистої вказівки першого заступника начальника Золотоніського МВ позивач виїхав на службовому автомобілі в район АДРЕСА_1, для перевірки осіб, які займаються купівлею-продажем та ремонтом транспортних засобів. Позивач провів опитування громадянина ОСОБА_4, який знаходився за вказаною адресою, про що склав пояснення. Після цього позивач вийшов з гаража та відчув різкий біль в лівій нозі, а саме: в нижню частину лівої ноги вчепилась собака.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого та листка непрацездатності діагноз позивача встановлений як укушено-рвана інфікована рана лівої гомілки.
По завершенню лікування позивач звернувся до керівництва Золотоніського МВ та керівництва ГУ МВС України в Черкаській області для оформлення відповідних документів, щодо вказаного нещасного випадку, який трапився при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.
За результатами звернення позивача та проведеного службового розслідування Золотоніським МВ було складено акт про нещасний випадок № 12 від 30.07.2008р. відповідно до якого було зроблено висновок, що нещасний випадок трапився при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.
За результатами звернення позивача та проведеного службового розслідування Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області було складено акт про нещасний випадок № 14 від 28.12.2009р. відповідно до якого було зроблено висновок про те, що нещасний випадок стався в період проходження служби, при виконанні службових обов’язків.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.
З метою надання необхідної методичної допомоги керівникам органів та підрозділів системи МВС України, врегулювання питань щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС України, розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404 (далі –Порядок № 1346).
Відповідно до п. 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Для розслідування нещасного випадку відповідно до п. 3.5 Порядку № 1346 створюється відповідна комісія.
Пунктом 3.9 Порядку № 1346 передбачено, що комісія з розслідування визнає, що “нещасний випадок трапився при виконанні службових обов’язків”, якщо він стався в період проходження служби під час: - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; - приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; - проведення навчання, тренувань, обов’язкових фізичних занять у встановлений час; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; - подання підрозділом шефської допомоги; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов’язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов’язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; - прямування працівника до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням керівника; - прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
Згідно пункту 3.11 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що “нещасний випадок трапився при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю”, якщо він трапився в період проходження служби: - унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов’язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); - при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків; - при виконанні службового або громадського обов’язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; - в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач отримав тілесні ушкодження внаслідок контакту з твариною, в даному випадку нещасний випадок не можна кваліфікувати як такий, що трапився при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.
Посилання позивача на п. 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 травня 2007 року № 707, п. 1.1, 3.10 Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 квітня 2004 року № 458, як на підставу визнання нещасного випадку таким, що трапився при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, в даному випадку суд вважає помилковими.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.О. Гаврилюк