ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-1193/08/2370
06.09.2010 р. м. Черкаси
12 год. 50 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смілянця Е.С.,
суддів Лічевецького І.О., Гайдаш В.А.,
при секретарі Шалько І.П.,
за участю:
представників позивача Білоуса В.Ю.,
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3,
представників відповідача ПП «Інтерторг»ОСОБА_4, ОСОБА_5,
прокурора Рідзель О.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції в місті Черкаси до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, приватного підприємства «Інтерторг»про встановлення нікчемності правочинів,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ДПІ у м. Черкаси, в якій просить стягнути з ПП «Інтерторг»на користь держави 16061124 грн. коштів, отриманих згідно нікчемного правочину та стягнути на користь держави з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 16061124 грн., також отриманих згідно нікчемного правочину.
31.08.2010 року змінено позовні вимоги, згідно яких позивач ДПІ у м. Черкаси просить суд встановити нікчемність правочинів по договорам купівлі-продажу від 03.01.2008 року № 03/01-07 та від 03.01.2008 року № 03/01-08, укладених суб’єктом підприємницької діяльності–фізичною особою ОСОБА_2 та приватним підприємством «Інтерторг».
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зміни та пояснив, що в ході проведення перевірок документів, наданих СПДФО ОСОБА_2 в підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ, встановлено факт укладення ФОП ОСОБА_2 з ПП «Інтерторг»договорів купівлі-продажу від 03.01.2008 року № 03/01-07 та від 03.01.2008 року № 03/01-08, відповідно до яких приватний підприємець, нібито придбав продукцію (насіння гарбуза та горіха волоського), яку згодом реалізував за кордон. Позивач вважає, що дані договори укладені не з метою отримання економічних і соціальних результатів, а з метою отримання податкової вигоди шляхом безпідставного завищення витрат та як наслідок незаконне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
СПДФО ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали та пояснили, що договори купівлі продажу від 03.01.2008 року № 03/01-07 та від 03.01.2008 року № 03/01-08 укладалися з діловою метою. Господарські операції за даними договорами є товарними, про що свідчать відповідні первинні документи. Позиція ДПІ у м. Черкаси має надуманий характер, тому просять суд повністю відмовити в задоволені позову.
Представники ПП «Інтерторг»також позов не визнали в повному обсязі, просять відмовити в його задоволенні, оскільки вважають позицію позивача необґрунтованою.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Однак, Кодекс адміністративного судочинства України також надає можливість на звернення до адміністративного суду і суб’єктів владних повноважень.
Так, відповідно до частини 3 статті 6 КАС України, визначено, що суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на звернення суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ(далі по тексту Закон № 509-ХІІ).
Пунктами 11 та 11-1 статті 10 Закону № 509-ХІІ передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:
- подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;
- подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.
Таким чином, ДПІ у м. Черкаси може звернутися з позовом до адміністративного суду з підстав, передбачених статтею 10 Закону № 509-ХІІ.
Крім того, статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною 1 статті 201 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України визначено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Проаналізувавши наведені норми права суд зазначає, що положеннями Цивільного та Господарського кодексів України не передбачено визнання в судовому порядку нікчемності правочину, оскільки правочин, який має ознаки нікчемності є недійсним з моменту його укладення, а відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Такими є наслідками передбачені частиною 1 статті 208 ГПК України.
Отже, суд не може задовольнити позовну вимогу ДПІ у м. Черкаси про встановлення нікчемності правочинів по договорам купівлі-продажу укладених між СПДФО ОСОБА_2 та ПП «Інтерторг», оскільки діючим законодавством встановлення нікчемності правочинів в судовому порядку не передбачено.
Крім того ДПІ у м. Черкаси, відповідно до Закону № 509-ХІІ, немає повноважень на звернення до суду з даними позовними вимогами, тому суд не може задовольнити позов також і з цих підстав.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 17, 19, 49, 51, 71, 79, 86, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 257 КАС України,суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду відповідно до положень статті 186 КАС України.
Головуючий Е.С.Смілянець
Судді: І.О.Лічевецький
В.А.Гайдаш
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 вересня 2010 року.