ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.07 Справа № 20/412д/07
Суддя Гандюкова Л.П.
м.Запоріжжя |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тітан Трейд”, м.Запоріжжя
до Акціонерного комерційного банку “Національний кредит” в особі Олександрівської філії Акціонерного комерційного банку “Національний кредит” в м.Запоріжжі, м.Запоріжжя
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: –Спільне українсько-німецько-чеське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробетон-Січ”, м.Запоріжжя.
про визнання недійсним кредитного договору
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача –Дьяченко Д.А. (дов. №б/н від 07.05.2007р.);
Комісарова Н.В. (дов. №1 від 03.01.2007р.)
Від відповідача – Хілько І.Ф. (дов. ВЕК №165923 від 10.05.2007р.);
Від третьої особи –не з'явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про визнання недійсним кредитного договору №01/04 від 30.01.2004р., укладеного між ТОВ “Тітан Трейд” та Олександрівською філією АКБ “Національний кредит”.
Ухвалою господарського суду від 03.08.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/412д/07, судове засідання призначено на 31.08.2007р. Ухвалою суду від 31.08.2007р. в порядку ст.27 ГПК України до участі у справі №20/412д/07 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Спільне українсько-німецько-чеське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробетон-Січ”, м.Запоріжжя, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 14.09.2007р.
14.09.2007р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, просить на підставі ст.ст.228,230 ЦК України позов задовольнити, визнати недійсним кредитний договір №01/04 від 30.01.2004р. Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним. У грудні 2003р. Спільне українсько-німецько-чеське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробетон-Січ” разом з АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя звернулися до ТОВ “Тітан Трейд” з пропозицією придбати нерухоме майно за адресою: м.Запоріжжя, вул.Крива бухта,1, яке знаходилося в заставі у філії АКБ “Національний кредит” в м.Ялта, за договором ВАС №358735 від 29.11.2002р. За результатами попередніх переговорів між ТОВ “Тітан Трейд”, АКБ “Національний кредит” в м.Ялта та СУНЧП ТОВ “Євробетон-Січ” 25.12.2003р. укладено угоду, за якою, з метою погашення заборгованості СУНЧП ТОВ “Євробетон-Січ” перед АКБ “Національний кредит” в м.Ялта, сторони досягли згоди реалізувати нерухоме майно, що є предметом застави за даним договором. ТОВ “Тітан Трейд” був наданий акт від 23.05.2003р., в якому СУНЧП ТОВ “Євробетон-Січ” та АКБ “Національний кредит” в м.Ялта обрано спосіб реалізації предмета застави - продаж ТОВ “Тітан Трейд” для повного погашення заборгованності СУНЧП ТОВ “Євробетон-Січ” перед АКБ “Національний кредит” в м.Ялта. Для найшвидшого продажу майна АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя було запропоновано ТОВ “Тітан Трейд” надати кредит на придбання даного майна. 29.12.2003р. між ТОВ “Тітан Трейд” та СУНЧП ТОВ “Євробетон-Січ” було укладено договір № 2-04 купівлі-продажу нерухомого майна і обладнання. З метою оплати за придбане майно 30.01.2004р. між ТОВ “Тітан Трейд” та АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя було укладено кредитний договір №01/04, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит для придбання нерухомого майна та обладнання згідно договору купівлі продажу №2-04 від 29.12.2003р. в національній валюті в сумі 325000 грн. з кінцевим терміном погашення 27.01.2006р. при умові обов'язкового надання в заставу майна від ТОВ “Тітан Трейд”. Однак в березні 2004р. ВДВС Жовтневого РУЮ м.Запоріжжя опечатав майно, придбане ТОВ “Тітан Трейд” за договором №2-04 від 29.12.2003р., для купівлі якого отримувався кредит. На вказане майно був накладений арешт ВДВС Жовтневого РУЮ м.Запоріжжя, про що було відомо СУНЧП ТОВ “Євробетон-Січ”, АКБ “Національний кредит” в м.Ялта та АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя. 21.09.2004р. прокурор Жовтневого району м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору №2-04 від 29.12.2003р., під час розгляду якого встановлено наявність на момент укладення договору трьох арештів. В зв'язку з цим рішенням господарського суду Запорізької області по справі №14/275д від 21.12.2004р. договір купівлі-продажу №2-04 від 29.12.2003р. визнано недійсним, а сторони зобов'язано провести двосторонню реституцію. ТОВ “Тітан Трейд” майно отримане за договором повернув, проте СУНЧП ТОВ “Євробетон-Січ” отримані від ТОВ “Тітан Трейд” грошові кошти в розмірі 495000 грн. не повернув, оскільки 150000 грн. з цих коштів були перераховані АКБ “Національний кредит” в м.Ялта, а інші грошові кошти - АКБ “Національний кредит” в м.Ялта та АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя. Таким чином, дії АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя, направлені на укладення кредитного договору із ТОВ “Тітан Трейд”, містять ознаки неправомірності, оскільки порушують публічний порядок, а сам договір внаслідок цього є нікчемним. Також АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя не міг не знати про існування арештів, однак замовчував їх існування, оскільки надання ТОВ “Тітан Трейд” інформації про існуючі арешти перешкоджало подальшому укладанню кредитного договору №01/04.
Відповідач вимоги не визнав, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, на наступних підставах:
- з ч.1 п.4 роз'яснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” випливає те, що в господарських судах можуть розглядатися спори за позовами підприємств та організацій права чи інтереси яких порушені. Також вказані особи повинні довести в чому саме проявилися ці порушення. Проте, ТОВ “Тітан Трейд” в позовній заяві не довів та не надав суду письмове підтвердження того, що кредитний договір №01/04 від 30.01.2004р. порушує його права та охоронювані законом інтереси.
- рішенням господарського суду Запорізької області від 11.05.2007р. у справі № 8/184/07 було задоволено позов Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” до ТОВ “Тітан Трейд” про стягнення заборгованості по кредиту згідно даного договору, а постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.08.2007р. вказане рішення залишено без змін. Отже, при розгляді цієї справи господарський суд не встановив, що зміст кредитного договору суперечить чинному законодавству на тій підставі, що ТОВ “Тітан Трейд” не довів цю обставину.
- Виходячі зі змісту п.11 роз'яснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” та ст. 230 ЦК України для визнання угоди недійсною внаслідок омани щодо обставин, які мають істотне значення для здійснення правочину необхідно встановити вину сторін у формі умислу. Тому, ТОВ “Тітан Трейд” повинні бути надані докази умисла Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” щодо введення ТОВ “Тітан Трейд” в оману щодо обставин, які мають істотне значення для здійснення правочину. Однак, як вбачається з матеріалів справи, такі докази не надані.
Третя особа –Спільне українсько-німецько-чеське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробетон-Січ” у судове засідання не з’явилася, про місце та час судового засідання повідомлена належним чином..
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність третьої особи, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
У позовній заяві позивач вказував третьою особою без самостійних вимог на предмет спору філію АКБ “Національний кредит” в м.Ялта. Суд не залучив зазначену філію в якості третьої особи, оскільки із змісту ст.ст.1,21,27 ГПК України слідує, що третьою особою, яка користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки сторони, може бути юридична особа. Відповідно до Положення про Філію АКБ “Національний кредит” в м.Ялта, довідки №542 з ЄДРПОУ філія є відокремленим структурним підрозділом АКБ “Національний кредит”, не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені банку. Акціонерний комерційний банк “Національний кредит” є відповідачем у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
30.01.2004р. між ТОВ “Тітан Трейд” (позичальник, позивач у справі) та АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя (банк, відповідач у справі) було укладено кредитний договір №01/04, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит для придбання нерухомого майна та обладнання згідно договору купівлі продажу №2-04 від 29.12.2003р. в національній валюті в сумі 325000 грн. з кінцевим терміном погашення 27.01.2006р. при умові обов'язкового надання в заставу майна від позичальника та/або майнового поручителя, платою за кредит у розмірі 12% річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.05.2007р. у справі №8/184/07 за позовом АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя до ТОВ “Тітан Трейд”, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.08.2007р., встановлено, що на виконання кредитного договору платіжним дорученням №1 від 30.01.2004р. банк перерахував за вказівкою ТОВ “Тітан Трейд” суму в розмірі 325000 грн.
Укладенню кредитного договору №01/04 від 30.01.2004р. передувало укладення договору № 2-04 29.12.2003р. між ТОВ “Тітан Трейд” та СУНЧП ТОВ “Євробетон-Січ” купівлі-продажу нерухомого майна і обладнання.
Згідно з п.3.1.4 договору купівлі-продажу, зокрема, продавець зобов’язався повідомити покупця про всю інформацію, яка стосується майна, яка є предметом договору, відповідно до п.3.2.1 покупець зобов’язався сплатити вартість майна на умовах цього договору.
Пунктом 4.1 встановлено, що вартість нерухомого майна становить 416 343,24 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.12.2004р. у справі №14/275д за позовом прокурора Жовтневого району м.Запоріжжя, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2005р. і постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2005р., визнано недійсним договір купівлі-продажу №2-04 між ТОВ “Тітан Трейд” і СП “Євро бетон –Січ” ТОВ, застосовано двосторонню реституцію.
У липні 2007р. ТОВ “Тітан Трейд” звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору, оскільки вважає договір таким, що порушує публічний порядок, а також недійсним, так як банк ввів в оману позивача, оскільки знав про існування арештів на нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу, однак замовчував про їх існування.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Предметом спору є визнання недійсним кредитного договору.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.08.2007р. у справі №8/184/07 за позовом АКБ “Національний кредит” в особі Олександрівської філії АКБ “Національний кредит” в м.Запоріжжя до ТОВ “Тітан Трейд”, тобто між тими ж сторонами, встановлено, що сторонами при укладенні кредитного договору №01/04 від 30.01.2004р. узгоджено всі істотні умови, передбачені для договорів даного виду ст.345 ГК України, а саме: сума, строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, цільове призначення, відсоткові ставки, порядок оплати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Договір є укладеним.
Приписами ст.35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Всупереч вимог ст.ст. 33,34 ГПК України позивачем не надано належних доказів у підтвердження своїх позовних вимог.
Відповідно до ст.203 ЦК України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач просить визнати недійсним кредитний договір на підставі ст.230 ЦК України. Статтею 230 цього Кодексу передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Частиною 1 ст.229 ЦК встановлено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Позивач вважає, що відповідач вів його в обману, оскільки замовчував про існування арештів на майно, на придбання якого надавався кредит. Суд вважає зазначені твердження безпідставними і недоведеними. При цьому суд бере до уваги наступне. По –перше, договір купівлі –продажу № 2-04 був укладений між позивачем і третьою особою 29.12.2003р., тобто майже за місяць до укладення спірного кредитного договору. По –друге, позивач не був позбавлений можливості на момент укладення як договору купівлі –продажу № 2-04 від 29.12.2003р., так і спірного кредитного договору №01/04 від 30.01.2004р. звернутися до нотаріуса щодо вчинення нотаріальної дії, засвідчення правочину, отримання витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відповідно до Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99р. №31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України. 10.07.99р. за №364/3657. По - третє, саме третя особа, а не відповідач при укладенні договору купівлі - продажу зобов’язалася повідомити покупця про всю інформацію, яка стосується майна, яка є предметом договору ( п.3.1.4).
Таким чином, наявність арештів нерухомого майна мало істотне значення при укладенні договору купівлі-продажу, оскільки на підставі цього договору відбулося відчуження майна. Змістом же кредитного договору є надати грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, з умовою повернення кредиту та сплати процентів (ст.ст.628, 1054 ЦК України). Відповідно до ст.ст.3,6,627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підставі викладеного, суд вважає також недоведеним посилання позивача на ст.228 ЦК України, якою передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Крім того, відповідно до ч.2 цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України визнання судом недійсним нікчемного правочину не вимагається.
На підставі викладеного, позовні вимоги суд вважає недоведеними, тому у задоволенні позову відмовляється. Інші надані позивачем обгрунтування позовних вимог та письмові докази не беруться до уваги на підставах, наведених вище, і не спростовують висновків суду.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку із дня його підписання. Рішення підписано у повному обсязі 05.10. 2007 р.