ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2010 р. № 2а-4890/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
при секретарі Гіщинській С.Я.
за участі представників
позивача Лисюк Н.В.
відповідача Карпина Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Агробетон»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинним акту та забов’язання до вчинення дій,-
встановив :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати нечинним Акт відповідача №231 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 18 грудня 2009 року, яким анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №17743185 від 01 березня 2005 року, зобов’язати відповідача поновити реєстрацію позивача платником податку на додану вартість з дати реєстрації –01 березня 2005 року та поновити дію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість №17743185 від 01 березня 2005 року, виданого Приватному позивачу з дати початку дії - 01 березня 2005 року.
В позовній заяві посилається на те, що відповідач керуючись вимогами пп.«в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану варість»та п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09 вересня 2009 року прийняв Акт №231 від 18 грудня 2009 року, яким анулював видане позивачу Свідоцтво про реєстрацію його в якості платника податку на додану вартість №17743185 від 01 березня 2005 року, мотивуючи прийняття такого Акту встановленими фактами виписки позивачем податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену пп.2.3.1, п.2.3 ст.2 вищенаведеного Закону. Вважає анулювання свідоцтва незаконним. Вказує на те, що вичерпний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість наведений в п.9.8 ст.9 вищенаведеного Закону, однак обставини на які вказує відповідач, що слугували приводом до винесення оскаржуваного Акту не передбачені у вказаному переліку. Посилається на норму п.1 ч.2 ст.92 Конституції України, згідно якої, система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. А відтак, вважає, що підзаконним нормативно-правовим актом не допускається розширення переліку підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що згідно інформаційної бази автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, сформованої на підставі поданих у складі податкових декларацій з податку на додану вартість Додатків №5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», які є невід’ємною частиною останніх, сума заниження податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість станом на 18 грудня 2009 року становила 308 519, 38 грн., яка утворилася внаслідок невідображення у податковій звітності з податку на додану вартість показників фінансово-господарських операцій по ряду суб’єктів господарської діяльності та формування даними суб’єктами господарювання у складі податкових декларацій з податку на додану вартість податкового кредиту за цими ж фінансово-господарськими операціями. А відтак, вважає, що відповідач правомірно, керуючись вимогами пп.«в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану варість»та п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09 вересня 2009 року, прийняв Акт №231 від 18 грудня 2009 року. Вказує на те, що аргументи позивача не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного Акту.
В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.
Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Приватне підприємство «Агробетон»21 січня 2005 року зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №376339 та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №344 від 26 січня 2005 року.
Згідно Свідоцтва №17743185, виданого 01 березня 2005 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова, позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.
18 грудня 2009 року комісією Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова винесений Акт №231, яким анулювано видане позивачу Свідоцтво про реєстрацію його в якості платника податку на додану вартість №17743185 від 01 березня 2005 року.
Підставою винесення відповідачем вказаного Акту слугувала інформація згідно інформаційної бази автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно якої станом на 18 грудня 2009 року позивачем занижено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 308 519, 38 грн., яка утворилася внаслідок невідображення позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість показників фінансово-господарських операцій по ряду суб’єктів господарської діяльності та формування даними суб’єктами господарювання у складі податкових декларацій з податку на додану вартість податкового кредиту за цими ж фінансово-господарськими операціями.
Як вбачається із змісту оскаржуваного Акту №231 від 18 грудня 2009 року, відповідач під час винесення такого керувався пп.«в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану варість»та п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09 вересня 2009 року.
Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану варість», в редакції чинній на момент існування вказаних правовідносин, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Пунтком 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09 вересня 2009 року «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість», яке було чинним на час існування правовіднисин з приводу яких виник спір, передбачено, що органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".
Згідно ч.3 ст.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.
Із змісту вищенаведених норм вбачається, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість можливе лише за наявності однієї з підстав передбачених Законом України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду доказів отримання ним від позивача письмової заяви про перехід останього на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з подальшим виданням йому свідоцтва про право сплати єдиного податку чи доказів звільнення такого від сплати податку на додану вартість за рішенням суду чи з будь-яких інших підстав.
Враховуючи вищенаведене, суд вбачає протиправним анулювання відповідачем реєстрації позивача платником податку на додану вартість на підставі пп.«в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», тому Акт №231 від 18 грудня 2009 року підлягає до скасування, а реєстрація позивача в якості платника податку на додану вартість - поновленню.
На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задоволити в повному обсязі.
Визнати нечинним Акт Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова №231 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 18 грудня 2009 року, яким анульовано реєстрацію Приватного підприємства «Агробетон»як платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №17743185 від 01 березня 2005 року.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м.Львова поновити реєстрацію Приватного підприємства «Агробетон»(код ЄДРПОУ 33358828, ІПН 333588213037) платником податку на додану вартість з дати реєстрації –01 березня 2005 року.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м.Львова поновити дію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість №17743185 від 01 березня 2005 року, виданого Приватному підприємству «Агробетон»з дати початку дії - 01 березня 2005 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Агробетон» 3 (три) грн. 40 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2010 року.
Головуючий Ланкевич А.З.