ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
04.09.06 Справа№ 4/1366-5/136
Господарський суд у складі судді Петрика І.Й. при секретарі Гаполяк Г.В.
розглядається справа за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс», м.Червоноград
до відповідача: Товариства з обмежено відповідальністю «Мінерал-Плюс», м. Львів
про стягнення 5 331,70 грн. заборгованості.
Представники:
від позивача: Гринчук А.М. –представник, довіреність б/н від 20.01.2006р.
від відповідача: Ксьонздик П.Г.–представник, довіреність №14 від 03.08.2006р.
Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерал-Плюс»про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 липня 2006 року розгляд справи призначено на 03 серпня 2006 року.
Явку повноважних представників в судове засідання 03 серпня 2006 року сторони забезпечили. Позивач вимоги ухвали суду виконав: надав суду пояснення з правовим обґрунтуванням позову, копії довідок з Головного управління статистики у Львівській області про знаходження ТзОВ «Вітан-Транс»і ТзОВ «Мінерал-Плюс»в ЄДРПО України, копію акту взаємної звірки розрахунків, підписаного зі своєї сторони та докази його надіслання відповідачу по справі. Відповідач вимоги ухвали суду виконав частково: в судовому засіданні представив відзив на позовну заяву, акту взаємної звірки розрахунків, підписаного зі своєї сторони не представив. В судовому засіданні представником позивача було надано письмово додаткові пояснення. За клопотанням представника відповідача, проти якого не заперечив представник позивача, сторонам було надано час для проведення переговорів з метою позасудового врегулювання спору для чого в судовому засіданні було оголошено перерву до 14 серпня 2006 року.
В судовому засіданні 14 серпня 2006 року сторони повідомили суд, що переговори з позасудового врегулювання спору проводилися, проте сторони згоди не досягли.
Заявлені позовні вимоги позивач підтримує, просить позов задоволити повністю: стягнути з відповідача 5 331,70 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить застосувати до вимог позивача позовну давність.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
15 грудня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вітан-Транс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мінерал-плюс” було укладено Договір № 15/12/03 на транспортне обслуговування.
Відповідно до п. 1.1. Договору ТзОВ „Мінерал-плюс” замовляє, а ТзОВ „Вітан-Транс” надає послуги по організації і виконанню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях.
На виконання Договору Перевізником 16 –22 грудня 2003 року було здійснено перевезення за маршрутом м. Львів (Україна) –м. Ополе (Польща).
Здійснення зазначеного перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR сер. А № 0503887 від 16 грудня 2003 року з печатками відправника (ТзОВ "Мінерал-плюс), перевізника (ТзОВ "Вітан-Транс") та отримувача (Фірма "Камор" Єжи Ящишина).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна і послуги погоджуються сторонами і вказуються в рахунках-фактурах перевізника. Ціна послуг вказана в рахунку перевізника № 150 від 24 грудня 2003 року в сумі 5 331,70 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунок згідно договору проводиться в безготівковій формі в національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом трьох банківських днів після виконання перевезення на підставі рахунка-фактури перевізника, також копії CMR з відміткою вантажоодержувача, якщо в замовленнях на перевезення не вказано інші умови.
Як стверджує в позовній заяві, додаткових поясненнях від 03 серпня 2006 року позивач, а також визнає у відзиві та в усних поясненнях представника відповідач, рахунок № 150 від 24 грудня 2003 року, акт виконаних робіт № 150 від 24 грудня 2003 року, копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR сер. А № 0503887 від 16 грудня 2003 року були надіслані уповноваженим представником ТзОВ «Вітан-Транс»адвокатом Кравчуком В.М. відповідачу 06 червня 2006 року та отримані ним 06 червня 2006 року.
Як представник позивача в додаткових поясненнях, так і представник відповідача у відзиві, пояснили суду, що жодних інших документів (заявок на перевезення) для здійснення перевезення, з якого виник спір, сторони не укладали.
У поясненні та додатковому поясненні, наданому суду 03.08.06 р. позивач ще раз звертається до суду з проханням захистити його порушене право та стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 15/12/06 від 15.12.06 р. та сповіщає суд про неможливість представити в судове засідання двосторонній акт звірки розрахунків, оскільки відповідач такий акт не підписав. Також, у додатковому поясненні позивач стверджує, що строки позовної давності не закінчилися, оскільки рахунок-фактура направлені відповідачу 06.06.06 р. тому термін позовної давності слід відраховувати з 11.06.06 р. (з моменту коли мала бути здійснена оплата –через три дні з моменту отримання рахунку-фактури згідно з п. 4.1. договору 15/12/03 р.).
В своїх запереченнях на позов відповідач стверджує, що відповідно до п. 4.1. Договору 15/12/03 від 15.12.03 року для оплати перевезення позивач повинен був виставити рахунок-фактуру та подати копію CMR на протягом трьох банківських днів з моменту здійснення перевезення. Однак вищезгадані документи та податкова накладна від 29.12.03 р. направлені представником ТзОВ „Вітан-транс” лише через 2,5 роки, тобто 06.06.06 р. А, так, як до договорів перевезення застосовуються спеціальні строки позовної давності (6 місяців за ГКУ та 1 рік за ЦКУ) відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Відповідно до норм, що регулюють здійснення перевезень, якими є Закон про автотранспорт, ЦКУ, Правила № 363, Статут, що діє згідно з постановою ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»від 12.09.91 р. № 1545-ХII, у частині, що не суперечить українському законодавству, перевізник і власник вантажу в разі потреби здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. Таку можливість передбачено ст. 914 ЦКУ та ст. 307 ГКУ. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів та передачі вантажу для перевезення, порядок розрахунків, інші умови перевезення. Стаття 189 ГКУ та ст.ст. 3.1., 14.1 Правил № 363 зазначають, що ціна є істотною умовою господарського договору та вказується в договорі.
Так, як у договорі № 15/12/03 від 15.12.03 р. вартість перевезення не зазначена, замовлення на перевезення відповідно до п. 2.1. вищезгаданого договору оформлене не було (знов ж таки, не визначена вартість перевезення) та не виставлено вчасно рахунок-фактура (відповідно до умов п.п. 3.1, 4.1 Договору), вищезгаданий договір вважається неукладеним (ст. 180 ГКУ та ст. 638 ЦКУ).
Облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації –у міжнародному сполученні застосовують товарно-транспортну накладну типової форми CMR.
У відповідності до ст. 315 ГКУ для пред'явлення позовів перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів установлюється шестимісячний строк.
Міжнародні перевезення також регулюються відповідними міжнародними договорами - Конвенцію КДПВ (Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам), Протокол від 19.05.56 р. У п. 8.7 Договору № 15/12/03 від 15.12.03 р. сторони домовились при здійсненні міжнародних перевезень керуватися правилами Конвенції КДПВ, Протокол від 19.05.56 р.
Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 4 ГКУ). Відповідно до п. 6 ст. 315 ГКУ щодо спорів, пов’язаних з міжнародними перевезеннями вантажів, порядок пред’явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно ж з п. 1 ст. 32 Конвенції КДПВ подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезення можуть відбуватися протягом одного року. Термін відраховується: с) ...по спливу трьох місячного терміну з дня укладення договору.
п. 4 ст. 32 Конвенції: позов, по спливу вищевказаного терміну не може бути більше пред’явлений навіть у формі зустрічного позову.
Відповідно до ст. 14.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.97 р. остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Ця ж вимога міститься у п. 4.1 Договору № 15/12/03 від 15.12.03 р.
Позивачем не представлено підтвердження направлення відповідачу рахунку-фактури та товарно-транспортної накладної у зазначені законом терміни –протягом трьох днів з моменту здійснення перевезення. Рахунок –фактура № 150 від 29.12.03 р. разом з актом виконаних робі та податковою накладною відправлені відповідачу представником позивача лише 06.06.06 р.
Позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до господарського суду лише після сплину двох з половиною років з моменту здійснення перевезення відповідачем.
З огляду на все вищевикладене та, так, як фактично перевезення було здійснено 22 грудня термін позовної давності закінчився 23 березня 2005 р.
Відповідно до вищевикладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати необхідно віднести на позивача відповідно до ст. 49 ГПКУ.
Керуючись ст.ст. 173,174, 180, 193, 307, 315 ГК України, ст.ст. 258, 638, 909, 914, 916 ЦК України, ст. 32 Конвенції КДПВ (Протокол від 19.05.56 р.), ст. 33, 34, 49, 50, 51, 82, 83 ГПК України
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити повністю.
Суддя Петрик І.Й.