Справа №2-263/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 вересня 2010 року         Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прижигалінської Т.В.

при секретарі – Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ВАТ «Синельниківський ресорний завод», третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове, про зміну запису посади у трудовій книжці, –

В С Т А Н О В И В :

    Позивач 26.10.2009 року звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд зобов’язати ВАТ «Синельниківський ресорний завод» змінити запис № 12 від 15.03.1991 року в його трудовій книжці в графі № 3 з «слюсар по кап.ремонтам» на «слюсар-ремонтник по ремонту котельного обладнання».

    Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що в 2008 році позивач звернувся за призначенням йому пенсії на пільгових умовах до Управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове. Серед інших документів для призначення пенсії позивач повинен надати також для підтвердження спеціального стажу уточнюючу довідку з підприємства де він працював. З березня 1991 року по вересень 1998 року позивач працював на Синельниківському ресорному заводі в теплосиловому цеху слюсарем-ремонтником по ремонту котельного обладнання. В його трудовій книжці невірно вказана його посада «слюсар по капітальному ремонту». ВАТ «Синельниківський ресорний завод» листом № 122/06 від 06.10.2008 року позивачу відмовлено у видачі довідки до Пенсійного фонду для підтвердження отримання пенсії на пільгових умовах. На заводі вважають, що запис в трудовій книжці зроблено правильно, згідно відомості робочих місць та протоколу засідання атестаційної комісії професія «слюсар-ремонтник» не входить до списку №2 по пільговому пенсійному забезпеченню. Але позивач отримував заробітну плату за шкідливі умови праці. Його співробітники, які виконували аналогічну роботу, отримують пільгові пенсії. Позивач звернувся до Синельниківського міськрайонного суду з заявою про встановлення факту роботи на Синельниківському ресорному заводі з 15 березня 1991 року по 01 вересня 1998 року в теплосиловому цеху на посаді слюсаря-ремонтника по ремонту котельного обладнання. Згідно ухвали Синельниківського міськрайонного суду від 10 вересня 2009 року його заява залишена без розгляду, так як під час розгляду справи у порядку окремого провадження виник спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.

    У зв’язку з викладеним за захистом своїх прав позивач звернувся до суду.

    У судовому засіданні позивач та його представник пояснили обставини справи таким чином, як вони викладені вище, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

    Представник відповідача Хомяк О.П. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Також пояснив суду, що ОСОБА_1 дійсно працював на підприємстві з 16 лютого 1979 року по вересень 1998 року, зокрема з 15 березня 1991 року по 07 вересня 1998 рік на посаді слюсаря по капітальному ремонту в теплосиловому цеху. Записи здійснені ВАТ «Синельниківський ресорний завод» в трудовій книжці ОСОБА_1 в повній мірі відповідають записам виконаним в Записці про приймання № 119 від 09 лютого 1978 року; Наказу № 588 про переведення на іншу роботу від 08 лютого 1988 року; Наказу 369 від 21 березня 1991 року; Наказу № 597 від 01 вересня 1998 року, а також чинному на момент внесення записів законодавству України. Позивач в позовній заяві просить суд зобов'язати ВАТ «Синельниківський ресорний завод» змінити запнете 12 від 15 березня 1991 року з «слюсар по кап. ремонтам» на «слюсар-ремонтник по ремонту котельного обладнання», але зазначена вимога безпідставна в зв'язку з тим, що Наказ № 369 Про переведення на іншу роботу від 21 березня 1991 року прямо передбачає переведення ОСОБА_1 на посаду «слюсаря по кап. ремонту».

    Також представником відповідача було заявлено про застосування позовної давності відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою після спливу строку позовної давності. Як вбачається з тексту Наказу № 369 про переведення на іншу роботу від 21 березня 1991 року та Наказу № 597 про припинення трудового договор) від 01 вересня 1998 року, позивач дізнався та знав про посаду на якій він працював з 21 березня 1991 року по 01 вересня 1998 року.

    Також пояснив, що в зв'язку з значним часом, який минув з моменту роботи позивача на їхньому підприємстві, ВАТ «Синельниківський ресорний завод» не має можливості наданти достатні документальні підтвердження виконання робітниками підприємства капітальних, середніх та поточних ремонтів котельного обладнання в зв'язку з тим, що такого роду документи не збереглися на підприємстві та були втрачені. За тих же обставин ВАТ «Синельниківський ресорний завод» не має можливості надання будь яких бухгалтерських документів про оплату за шкідливі умови праці позивача в період часу з 1991 по 1998 роки. Більш того, інформація з бухгалтерських документів про виконання або невиконання виплат позивачу коштів за шкідливі умови праці, будь-яким чином не підтверджують набуття позивачем права на пенсію на пільгових умовах та факту перебування останнього на іншій посаді, ніж зазначено в трудовій книжці.

    Атестація робочих місць на підприємстві проводилась у 1995 році, що підтверджується протоколом засідання атестаційної комісії №9 від 09 серпня 1995 року та відомостями робочих місць по теплосиловому цеху. За період часу з 1991 року по 1998 рік інших атестацій робочих місць не проводилось.

    Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 442 від 01 серпня 1992 року (надалі - Порядок) Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

    Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

    Відповідно до п. 4 Порядку, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

    Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення": працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за Списком N 2 і результатами атестації робочих місць, мають право на пенсію за віком, незалежно від останнього місця роботи.

    Таким чином, Законом України "Про пенсійне забезпечення" передбачена як обов'язкова підстава для призначення пільгової пенсії встановлена наявність результатів атестації робочого місця, яке включено у список N 2.

    Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року: Під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків

    Отже, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є насамперед наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня (не менш ніж 80 %), установленого для даного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

    При складанні атестаційною комісією протоколу № 9 від 09 серпня 1995 року в резолютивній частині вказано про прийняття рішення на підставі інструкції №10 від вересня 1992 року, але комісією припущено помилку в зв'язку з тим, що фактично комісія керувалась «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року, що був опублікований в періодичному виданні «Праця і зарплата» № 10 від вересня 1992 року.

    В зв'язку з викладеним представник позивача вважає, що доводи позивача не спростовує результатів роботи атестаційної комісії та не надає останньому право на отримання пільгової пенсії, ВАТ «Синельниківський ресорний завод» будь-яким чином не порушував права та законні інтереси ОСОБА_1, позовні вимоги позивача безпідставні та не підлягають задоволенню.

    Представник третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала.

    Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що він працював в одному цеху з ОСОБА_1 В його трудовій книжці міститься запис від 01.02.1998 року «слесарь-ремонтник по ремонту котельного оборудования». 01.05.1996 року він був переведений до «Екоенергосервіс» слюсарем-ремонтником по ремонту котельного обладнання 6 розряду. Під час роботи на Синельниківському ресорному заводі їхня бригада капітальних ремонтів котлів не здійснювала. Здійснювали лише середній та поточний ремонт котельного обладнання. Вони з ОСОБА_1 виконували однакову роботу. Він отримує пенсію пільгову, так як виконував роботу з шкідливими умовами. Капітальний ремонт шкідливих умов не передбачає.

    Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що він працював на Синельниківському ресорному заводі з 1975 по 2005 роки. З ОСОБА_1 працював в 1991 році. Виконували середній та поточний ремонт котельного обладнання. Капітальний ремонт котлів виконували працівники Держкотлонагляду Дніпропетровської області. Він отримує пенсію пільгову.

    Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду, що він працював начальником теплосилового цеху ВАТ «Синельниківський ресорний завод» з 1991 по 1999 року. Разом з ним в цеху працював і ОСОБА_1, який здійснював поточні ремонти котельного та компресорного обладнання. Капітальний ремонт ОСОБА_1 не здійснював. Капітальний ремонт котлів здійснювався працівниками спеціального підприємства Держкотлонагляду, які направлялись на їхнє підприємство. Чи відносяться капітальний та поточний ремонти котельного обладнання до шкідливих умов праці пояснити не може.

    Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила суду, що можливо при розгляді відомості випали 2 цеха №4, де працював ОСОБА_1 Прочерки у відомостях означають теж, що і в попередніх. Протокол №9 за 1995 рік складала вона. Атестація проводилась комісією 1 раз на 5 років. З 1983 року вона працювала в теплосиловому цеху. Слюсарі цеху, де працював ОСОБА_1 капітальний ремонт не здійснювали, його здійснювали лише спеціальні організації. До 1995 року атестаційної комісії не існувало.

    Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, пояснив суду, що він працює слюсарем теплосилового цеху ВАТ «Синельниківський ресорний завод» з 2007 року, тому нічого з приводу спірних правовідносин пояснити не може.

    У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: копія трудової книжки на ім.’я ОСОБА_1 (листки 1-7, 18-23); копія ухвали від 10 вересня 2009 року Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у цивільній справі №2о-112/09 за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове Дніпропетровської області, Відкрите акціонерне товариство «Синельниківський ресорний завод», про встановлення факту, що має юридичне значення; копія листа ВАТ «Синельниківський ресорний завод» ОСОБА_1 від 06.10.2008 року №122/06; копія наказу №597 від 01.09.1998 року про припинення трудового договору; копія заяви ОСОБА_1 від 31.08.1998 року про звільнення; копія записки про прийом №119 від 09 лютого 1979 року; копія наказу (розпорядження) №588 про переведення на іншу роботу від 08.02.1988 року; копія заяви ОСОБА_1 від 15 березня 1991 року про переведення; копія наказу №569 від 21.03.1991 року про переведення; копія відомостей робочих місць теплосилового цеху; копія протоколу №9 від 09 серпня 1995 року засідання атестаційної комісії; копія акту №1 від 10.07.2003 року про відділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню; копії довідки ВАТ «Синельниківський ресорний завод» від 10.07.2003 року №122/05 на ім’я ОСОБА_9; копії особових рахунків ОСОБА_1 за період з 1991 року по 1998 роки; довідка ВАТ «Синельниківський ресорний завод» про шифри оплати; копія особової картки ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

    09.02.1979 року на підставі записки про прийом №199 по ОСОБА_1 прийнятий на роботу на Синельниківський ресорний завод на посаду слюсаря по ремонту обладнання.

    У зв’язку з введенням нових тарифних умов праці ОСОБА_1 згідно наказу (розпорядження) №588 про переведення на іншу роботу від 08.02.1988 року переведений з посади слюсар-ремонтник на посаду слюсар-ремонтник.

    На підставі заяви ОСОБА_1 від 15 березня 1991 року наказом №569 від 21.03.1991 року про переведення переведений з посади слюсаря-ремонтника 5 розряду на посаду слюсаря по капітальним ремонтам 5 розряду.

    Відповідний запис за №12 міститься і в трудовій книжці ОСОБА_1

    На підставі заяви від 31.08.1998 року наказом №597 від 01.09.1998 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнений з посади слюсаря по капітальним ремонтам за власним бажанням.

    Згідно відомостей робочих місць теплосилового цеху ОСОБА_1 та ОСОБА_10 працювали на робочому місці № 42/2696-97 дільниця «кот. кор. 4» за професією слюсар-ремонтник (зайнятий на обслуговуванні котельного обладнання), код професії по ЕТКС 18559.

    ОСОБА_4 працював на робочому місці № 42/2698-702 дільниця «кот. ж/м» за професією слюсар-ремонтник (зайнятий на обслуговуванні котельного обладнання), код професії по ЕТКС 18556.

    Згідно п. 2 Протоколу №9 від 09 серпня 1995 року робочі місця №42/2691-2695, 42/2698, 42/2699, 42/2700, 42/2701, 42/2702 по професії слюсар-ремонтник зайнятий на обслуговуванні, ремонті котельного обладнання відповідає пільговому пенсійному забезпеченню по списку №2.

    З повторного листа ВАТ «Синельниківський ресорний завод» від 06.10.2008 року №122/06 на адресу ОСОБА_1 встановлено, що звернення ОСОБА_1 від 30.07.2008 року ВАТ «Синельниківський ресорний завод» залишено без задоволення та йому відмовлено у видачі довідки до відповідної установи Пенсійного Фонду з підтвердженням пільгових умов отримання пенсії у зв’язку з відсутністю правових підстав, оскільки робоче місце за яким ОСОБА_1 працював (№42/2697) не увійшло до списку №2 по пільговому пенсійному забезпеченню.

    20.07.2009 року від ОСОБА_1 до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява в порядку окремого провадження про встановлення факту його роботи на Синельниківському ресорному заводі з 15 березня 1991 року по 01 вересня 1998 року в теплосиловому цеху на посаді слюсаря-ремонтника по ремонту котельного обладнання, оскільки в трудовій книжці заявника невірно вказана його посада – слюсар по капітальному ремонту.

    Ухвалою від 10 вересня 2009 року Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у цивільній справі №2о-112/09 за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове Дніпропетровської області, Відкрите акціонерне товариство «Синельниківський ресорний завод», про встановлення факту, що має юридичне значення, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки під час розгляду справи в порядку окремого провадження виник спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.

    За змістом п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком чоловіки, незалежно від місця останньої роботи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

    Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

    До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

    Це означає, що окрім трудового стажу та досягнення чоловіками 55 років, вони мають право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі віднесення виконуваної роботи до відповідного списку.

    Судами встановлено, що позивач працював на посаді слюсаря по капітальним ремонтам на Синельниківському ресорному заводі, на робочому місці № 42/2697 за професією слюсар-ремонтник і виконував роботи, пов’язані з обслуговуванням котельного обладнання.

    Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 637 від 12.08.93, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

    Згідно з п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 442 від 01.08.92, атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.

    Відповідно до п. п. 9, 10 указаного Порядку перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких унесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах.

    Як встановлено у судовому засіданні Протоколом №9 від 09 серпня 1995 року робоче місце ОСОБА_1 №42/2697 не увійшло до списку №2 по пільговому пенсійному забезпеченню.

    У відповідності з пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року N 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

    Виконувана позивачем робота, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року N 162 віднесена до Списку N 2. Так, у Списку №2 зазначені 2140000а-18455 Слюсарі, електромонтери, електрослюсарі всіх найменувань, зайняті на обслуговуванні, ремонті котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування паливоподавання і пило-приготування, що забезпечують його роботу засобів вимірювання та автоматики. Тому весь спірний період підлягає зарахуванню до пільгового.

    У судовому засіданні представником відповідача заявлено про застосування позовної давності відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, що суд вважає необґрунтованим, оскільки даний спір випливає з трудових правовідносин та нормами Кодексу законів України про працю встановлений спеціальні строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

    Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

    Як встановлено у судовому засіданні позивачу було відмовлено відповідачем у видачі довідки до відповідної установи Пенсійного Фонду з підтвердженням пільгових умов отримання пенсії повторним листом від 06.10.2008 року №122/06, а позивач звернувся до суду Синельниківського міськрайонного суду після спливу строку встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України.

    Підстав для поновлення строку звернення до суду у судовому засіданні не встановлено.

    Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у зв’язку з пропуском строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212. 214, 215, 217 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Синельниківський ресорний завод», третя особа: управління пенсійного фонду України в м. Синельникове про зміну запису посади у трудовій книжці відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                      Т.В.Прижигалінська