Справа№2-5/10

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 липня 2010 року                                   Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді                    Косована Т.Т.  

секретаря                                                  Майщук С.В.

за участю прокурора                               Івасюка С.С.

представників позивача                          ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача                       ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока справу за позовною заявою прокурора Глибоцького району в інтересах ОСОБА_4, законним представником якого є ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Валякузьмінської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, третьої особи на стороні відповідача Глибоцького районного відділу земельних ресурсів, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та скасування рішень сесії Валякузьмінської сільської ради , -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Глибоцького району в інтересах ОСОБА_4  звернувся до суду зі вказаним позовом. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилавася на те, що на підставі державного акту про право приватної власності на землю від 10 травня 2002 року серії ЧВ№004763 громадянину ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4485 га. Однак позивач вважає, що вказаний державний акт виданий з порушенням законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, відповідно до погосподарської книги Валякузьмінської сільської ради за громадянкою ОСОБА_8 було закріплено земельну ділянку розміром 0,35 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку – 0,05 га та для ведення особистого підсобного господарства – 0,30 га). Вказане господарство розташоване біля будинку громадянина ОСОБА_5 і його власниками були ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. На даний час всі вони є померлими і єдиним спадкоємцем після їх смерті є позивач – неповнолітній ОСОБА_4 Рішенням 11 сесії 3 скликання Валякузьмінської сільської ради від 13 грудня 1999 року №56-1/1999 року, на підставі якого були видано спірний державний акт, ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку розміром 0,45 га: 0,17 га - для обслуговування жилого будинку та 0,28 га - для ведення особистого підсобного господарства. Перевіркою, проведеною прокуратурою Чернівецької області, встановлено, що межі виділеної вказаним рішенням земельної ділянки співпадають з межами земельної ділянки, якою користувались померлі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і спадкоємцем яких на даний момент є неповнолітній ОСОБА_4 Відповідно до інформації Валякузьмінської сільської ради від 15 листопада 2007 року оспорювана земельна ділянка з господарства ОСОБА_11 не вилучалась, тобто рішення про вилучення земельної ділянки з користування не приймалось. Крім того, відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до компетенції за плату або безоплатно. В порушення вказаної статті розміри земельних ділянок, вказаних в рішенні сільської ради про їх виділення, не співпадають з розмірами земельних ділянок, які зазначені в державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧВ №004763 від 10 травня 2002 року, виданому громадянину ОСОБА_5. У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити та постановити рішення, яким визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧВ №004763 від 10 травня 2002 року, виданий громадянину ОСОБА_5, а також скасувати рішення 11 сесії 3 скликання Валякузьмінської сільської ради від 13 грудня 1999 року №56-1/1999 року, на підставі якого були видано спірний державний акт.

Під час розгляду справи прокурор надав до суду заяву про зміну позовних вимог, з якої вбачається, що у звязку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 травня 2002 року серії ІІІ-ЧВ№004763, виданий на ім ’ я відповідача, був замінений на два окремих акти серії ЯЕ №176449 від 04 квітня 2007 року та серії ЯЕ№176280 від 04 квітня 2007 року, він змінює позовні вимоги та просить суд скасувати зазначені вище акти, рішення 11 сесії 3 скликання Валякузьмінської сільської ради від 13 грудня 1999 року №56-1/1999 року, а також рішення Валякузьмінської сільської ради №93-24/2001 від 13 грудня 2001 року в частині відведення ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0,30 га.    

В судовому засіданні прокурор Івасюк Сергій Сергійович змінені позовні вимоги підтримав повністю і пояснив суду, що вважає виділення земельних ділянок ОСОБА_5 незаконним, оскільки перед цим вони перебували у користуванні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і з їхнього користування землю ніхто не вилучав. Просив суд змінені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити та пояснили суду, що спірна земельна ділянка, а саме 0,2790 га, відноситься до господарства, власником якого на даний час в порядку спадкування став неповнолітній ОСОБА_4 Вказана земельна ділянка, перед тим як виділялася відповідачу, не вилучалася у попереднього користувача, а тому її виділення ОСОБА_5 є незаконним.    

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні змінені позовні вимоги не визнала та пояснила, що виділення ОСОБА_5 земельної ділянки рішенням №56-11/1999 11 сесії Валякузьмінської сільської ради повністю відповідало чинному законодавству, оскільки на момент виділення спірної земельної ділянки вона не перебувала у власності кого-небудь та жодна особа не мала права користування вказаною земельною ділянка, яка відносилася до земель сільської ради, а тому виділення Валякузьмінською сільською радою зазначеної земельної ділянки є цілком правомірним, як і видача на підставі цього рішення Державного атку на право власності на земельну ділянку. Щодо решти позовних вимог – просила суд відмовити в їх задволенні у зв ’ язку з тим, що оспорюване рішення та державний акт не порушують права та інтереси позивача.  

Представник відповідача Валякузьмінської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області в судове засідання не з’явився, проте від Валякузьмінської сільської ради до суду надійшла заява, відповідно до якої сільська рада позовні вимоги не визнає та просить заврешити розгляд справи без участі представника Валякузьмінської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області

Представник третьої особи на стороні відповідача Глибоцького районного відділу земельних ресурсів в судове засідання не з’явився, проте від відділу земельних ресурсів до суду надійшла заява, з якої вбачається, що вони просять справу розглянути без їх участі, постановивши рішення на розсуд суду.  

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснили, що вони є жителями села ОСОБА_14, а її - ОСОБА_12 батьки проживали по сусідству з господарством, яке належить позивачу. Їм достосвірно відомо, що спірна на сьогодні земельна ділянка постійно була закріплена за вказаним господарством і оброблялася сім’єю ОСОБА_8, а після її смерті оброблалася її сином та невісткою – ОСОБА_1 При виділенні земельної ділянки відповідачу цей факт не враховувався сільської радою і не приймалося рішення про вилучення її з користування. Про це їм відомо, так як на той час вони були депутатами сільської та районної ради.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що на момент виділення спірних на сьогодні земельних ділянок вона працювала секретарем Валякузьмінської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. Невідповідність змісту витягу з рішення 11 сесії 3 скликання Валякузьмінської сільської ради від 13 грудня 1999 року №56-1/1999 року зі змістом самого рішення пояснюється її технічною помилкою.  

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає по-сусідству зі спірною земельною ділянкою з 1983 року і достовірно знає про те, що після ОСОБА_17, який багато років назад користувався цією земельну ділянкою, вказану землю ніхто не обробляв і вона пустувала.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він проживає по-сусідству зі спірною земельною ділянкою та достовірно знає, що нею користувався покійний ОСОБА_17. Після його смерті дочка померлого ОСОБА_8 цю землю не обробляла та нею не користувалися. Останні роки цю землю обробляв відповідач ОСОБА_5  

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що змінені позовні вимоги прокурора Глибоцького району в інтересах ОСОБА_4  є необгрунтовані і задоволенню не підлягають.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

19.10.2007 року громадянка ОСОБА_1 звернулася із заявою до прокурора Глибоцького району, копія якої міститься в матеріалах справи, щодо вжиття заходів по поверненню земельної ділянки у власність її малолітньому сину – ОСОБА_4

Згідно відповіді на звернення, наданої громадянці ОСОБА_1, проведеною прокуратурою Чернівецької області перевіркою встановлено, що межі земельних ділянок, які зазначені в державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧВ №004763 від 10 травня 2002 року, виданому громадянину ОСОБА_5, співпадають з межами земельної ділянки, якою раніше, відповідно до погосподарських книг, користувалася ОСОБА_8. Після смерті останньої та її синів - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 єдиним спадкоємцем за законом є позивач – неповнолітній ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1). За результатами розгляду даного звернення прокуратурою Глибоцького району Чернівецької області було пред’явлено вказаний позов.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом ВВК№776830 підтверджується те, що після смерті ОСОБА_8 єдиним спадкоємцем є її син - ОСОБА_9.

На підставі рішення 11 сесії 3 скликання Валякузьмінської сільської ради від 13 грудня 2001 року №93-24/2001 року ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку розміром 0,30 га для ведення підсобного господарства біля господарства ОСОБА_19

Відповідно до рішення №56-11/1999 11 сесії Валякузьмінської сільської ради ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,15 га.

Як вбачається з державного акту на право приватної власності серії ЧВ №004763 від 10 травня 2002 року, ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель розміром 0,1695 га, а також земельну ділянку площею 0,2790 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно довідки відділу земельних ресурсів у Глибоцькому районі Чернівецької області від 19 лютого 2008 року ОСОБА_5 замість державного акту на право приватної власності серії ЧВ №004763 від 10 травня 2002 року отримав державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №176449 від 04 квітня 2007 року та серії ЯЕ№176280 від 04 квітня 2007 року.

Щодо позовних вимог в частині оспорення правомірності винесення рішення Валякузьмінської сільської ради №93-24/2001 від 13 грудня 2001 року про відведення ОСОБА_5 спірної земельної ділянки розміром 0,30 га та видачі відповідачу державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №176449 від 04 квітня 2007 року, судом встановлено, що відповідно до довідки Валякузьмінської сільської ради від 15 листопада 2007 року оспорювана земельна ділянка з господарства ОСОБА_11 не вилучалась, тобто рішення про вилучення земельної ділянки з користування не приймалось, оскільки остання померла ще в 1997 році, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1

Разом з тим, як вбачається з довідки Валякузьмінської сільської ради від 04.01.2008 року, інших матеріалів справи, після смерті матері ОСОБА_9 - ОСОБА_8 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, що знаходилась неподалік її господарства, у приватну власність її синам не надавалась, так як вони в сільську раду по даному питанню з відповідними заявами не зверталися. Оспорювана земельна ділянка знаходилась в антисанітарному стані, на ній розміщувалися стихійні смітники, що підтверджується поясненнями голови сільської ради ОСОБА_20, свідків ОСОБА_21 і ОСОБА_18, спадкоємці померлої жодних правових підстав для користування нею не мали та і не бажали їх набути, а тому вказана земельна ділянка із земель запасу сільської ради була надана у приватну власність громадянину ОСОБА_5 згідно поданої ним заяви, в порядку, визначеному чинним на той час законодавством.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі та одержання документу, що посвідчує це право.

 Стаття 23 цього ж кодексу вказує на те, що право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими радами.

Суду також не було надано жодних доказів, які б стверджували наявність права власності або права користування земельною ділянкою синами померлої ОСОБА_8 чи нею самою.

Копія погосподарської книги села Валя Кузьміна Глибоцького району Чернівецької області за 1996-2000 року, згідно якої спірна земельна ділянка площею 0,30 га рахувалася за домогосподарством, власником якого в порядку спадкування є на сьогодні неповнолітній позивач, а також копія погосподарської книги за 1967-1970 роки, відповідно до якої спірна земельна ділянка рахувалася за господарством ОСОБА_17, не є правовстановлюючими документами, а тому не можуть підтверджувати ні право власності, ні право користування вказаною земельною ділянкою померлого батька позивача - ОСОБА_9 чи його баби – ОСОБА_8. Доводи позивача про перехід від ОСОБА_17 до ОСОБА_8 права користування спірною, присадибною на той час, земельною ділянкою спростовуються положеннями ст. 70 Земельного кодексу УРСР в редакції 1970 року, відповідно до змісту якої набуття права власності на житловий будинок і господарські споруди, що належать колгоспному двору, не тягне за собою виникнення права користування присадибною ділянкою, яка перебувала в користуванні колгоспного двору. Водночас підстави для зебереження після смерті ОСОБА_17 права колгоспного двору на присадибну ділянку, передбачені ст. 65 цього ж кодексу, на момент смерті останнього були відсутні. Сама ж ОСОБА_8 з метою вирішення вказаного питання із заявою до загальних зборів колгоспу, як це було передбачено чинним на той час законодавством, не зверталася.      

Зазначені факти, окрім іншого, підтверджується довідкою архівного відділу Глибоцької РДА №26 від 05 липня 2010 року, а також висновком про права третіх осіб на земельну ділянку, що міститься в матеріалах технічної документації. Не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і припущення представника позивача ОСОБА_2 щодо можливого виділення у власність земельної ділянки ОСОБА_17.  

ОСОБА_8 того, в судовому засіданні дослідженими по справі доказами достовірно встановлено, що протягом тривалого часу цією земельною ділянкою ніхто не користувався, ніхто не сплачував плату за вказану землю, що також було підтверджено поясненнями голови сільської ради ОСОБА_20 та секретаря сільської ради ОСОБА_15, а тому її виділення ОСОБА_5 цілком відповідало чинному законодавству.

У відповідності з положеннями ч.2 ст. 59 ЦПК України поясненнями свідків не може підтверджуватись наявність чи відсутність у ОСОБА_17 та ОСОБА_8 права користування спірною земельною ділянкою, так як таке право повинно бути підтверджено в судовому засіданні не показами свідків, а відповідними документами - рішенням про передачу земельної ділянки в користування або державним актом.

Крім того, позивачем також не доведено в судовому засіданні юридичні передумови спадкування ОСОБА_11 після смерті ОСОБА_17, оскільки остання була його патронажною дочкою, а досліджені матеріали справи не дають можлитвості віднести її до кола спадкоємців за законом. Цей факт також свідчить про відсутність у позивача ОСОБА_22 правових підстав для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.                

Щодо посилань представників позивача про набутття неповнолітнім ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку на підставі ст. 119 ЗК України - за набувальною давністю, то вони також є необгрунтовані, оскільки у відповідності з положеннями п. 1 розділу ІХ «Прикінцевих положень» зазначеного кодексу набувальна давність може застосовуватись, починаючи з 1 січня 2017 року.  

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги прокурора Глибоцького району в інтересах ОСОБА_4 в частині неправомірності винесення рішення Валякузьмінської сільської ради №93-24/2001 від 13 грудня 2001 року та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №176449 від 04 квітня 2007 року є безпідставними і не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення 11 сесії 3 скликання Валякузьмінської сільської ради від 13 грудня 1999 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№176280 від 04 квітня 2007 року, то суд вважає вказані вимоги також безпідставними.

Так, зазначеним рішенням та виданим на його підставі державним актом ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1695 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказана земельні ділянка не межує із земельною ділянкою, що належнить на теперішній час позивачу, а знаходиться в зовсім іншому місці.    

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Глибоцького району Чернівецької області звернувся із вказаним позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. В даному випадку прокурор Глибоцького району звернувся до суду із позовом про захист прав та інтересів неповнолітнього ОСОБА_4

Разом з тим в ході розгляду справи достовірно встановлено, що прийняття рішення 11 сесії 3 скликання Валякузьмінської сільської ради від 13 грудня 1999 року та видача на його підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№176280 від 04 квітня 2007 року жодним чином не обмежує права і свободи та не порушує інтереси неповнолітнього ОСОБА_4, оскільки земельна ділянка, що передана відповідачу на підставі вказаних документів, не межує із належною йому земельною ділянкою, що підтверджується викопіюванням з плану землекористування, він та його батьки ніколи не претендували на її виділення, а також ця земельна ділянка ніколи не перебувала у власності чи користуванні його спадкодавців і на момент передачі ОСОБА_5 зазначена земельна ділянка відносилась до земель запасу сілської ради.

Розбіжності в частині розмірів земельних ділянок в оспорюваних позиваем рішеннях та виданих на їх підставі державних актах пояснюються уточненням розмірів земельної ділянки на місцевості та зазначенням в деражвних актах точних виміряних спеціальними приладом розмірів, що в повному обсязі відповідає порядку виготовлення технічної документації для приватизації земельних ділянок і не суперечить законодавчим та підзаконним актам.          

На підставі викладеного, ст.ст. 65, 70 Земельного кодексу УРСР в редакції 1970 року, ст.ст. 22, 23, 65 Земельного кодексу України в редакції від 18 грудня 1990 року, ст.ст. 78, 81, 125, 152 Земельного кодексу України, ст. 15 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні змінених позовних вимог прокурора Глибоцького району в інтересах ОСОБА_4, законним представником якого є ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Валякузьмінської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, третьої особи на стороні відповідача Глибоцького районного відділу земельних ресурсів, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та скасування рішень сесії Валякузьмінської сільської ради  -  відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Чернівецької області, через Глибоцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя