Справа № 2-а-907/10                                                              

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 року                                 м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

при секретарі – Чорній А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про скасування постанови №251510 від 8 серпня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП про накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн., посилаючись на те, що під час складання протоколу та винесення постанови про накладення штрафу інспектором ДПС були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він рухався у межах дозволеної швидкості руху.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 8 серпня 2010 року він, керуючи автомобілем «Мерседес» р/н НОМЕР_1 на а/ш Одеса-Київ, зі швидкістю, яка зафіксована була його автомобілем, 100 км/год. у загальному потоці транспортних засобів. Проте, зупинивши його, інспектор ДАІ вказав на перевищення ним швидкості руху відповідно до даних приладу «Беркут» і наклав на нього штраф. Але він вважає постанову незаконною, так як він рухався у загальному потоці транспортних засобів і тому визначити, що зафіксована швидкість належить саме автомобілю позивача, неможливо, інспектор на його вимогу не надав документів про проходження вимірювальним пристроєм «Беркут» перевірки та метрологічної атестації, у протоколі не зазначено було також заводського номеру приладу «Беркут», крім того, у машині позивача знаходилися інші пасажири, які б могли підтвердити дані обставини, про все це позивач вказав інспектору, який склав протокол.

Сторони та третя особа – інспектор ДПС Любашівського взводу Шевченко В.М. у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином. Позивач надав суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Відповідач та третя особа причини своєї неявки суду не повідомили, із заявами про відкладення справи не зверталися, письмових заперечень суду не надавали.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що 8 серпня 2010 року інспектором ДПС Любашівського взводу Шевченком В.М. було складено протокол про порушення вимог дорожнього знаку п.12.6 Правил дорожнього руху ОСОБА_1, та винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255 грн. Відповідно до постанови позивач 8 серпня 2010 року о 9.40 годині на 316 км а/ш Київ-Одеса, керуючи автомобілем «Мерседес» р/н НОМЕР_1, перевищив швидкість руху на 41 км/год., рухався зі швидкістю 151 км/год. (а.с.6).

Відповідно до вимог ст.252 КпАП України орган (посадова особа)  оцінює  докази  за  своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні  всіх  обставин  справи  в  їх  сукупності,  керуючись законом і правосвідомістю.

Серед вимог ч.1 ст.280 КпАП України вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний  з'ясувати  чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення  відповідно до ст.251 КпАП України є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами.  

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Але відповідач та третя особа не представили суду своїх письмових заперечень проти позову та не зазначили докази на підтвердження правильності висновку інспектора ДПС.

Приймаючи до уваги, що у даному випадку висновки інспектора ДПС ґрунтувалися на даних, зафіксованих приладом вимірювання швидкості «Беркут», але заводський його номер ні в протоколі про порушення, ні в постанові зазначений не був, що унеможливлює ідентифікацію приладу, тому встановити належність зафіксованих показань конкретному транспортному засобу є неможливо.

Отже, суд вважає, що висновки інспектора ДПС про порушення позивачем п.12.6 ПДР не доведені, тому і відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що постанову серії ВН №281510 від 8 серпня 2010 року слід скасувати, так як особу безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, враховуючи норми ч.2 ст.11 та ч.2 ст.162 КАС України якими передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту, прав свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять та прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП закрити із-за відсутності у діях позивача складу правопорушення відповідно до п.1 ст.247 та п.1 ч.1 ст.284 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 10,11,71,159,160,161,167 КАС  України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВН №251510 від 8 серпня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та провадження в справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.                    

Суддя: