Справа № 2 - 4664/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
03 серпня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
при секретарі Клепач О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю і пені, -
в с т а н о в и в:
Прокурор м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради звернувся у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Луганської міської ради заборгованість з орендної плати за землю в сумі 89 887,69 грн. і пеню в розмірі 8 373, 32 грн., посилаючись на те, що на підставі рішення Луганської міської ради від 06.09.2007 р. № 22/34 ОСОБА_1 була надана в оренду земельна ділянка площею 0,1434 га терміном на 49 років за адресою: АДРЕСА_1, під розміщені конструктивні елементи підземної будівлі складу негорючих матеріалів з підвалом, та 12.07.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди землі, зареєстрований 18.10.2007 р. № 040740200242, після чого рішенням Луганської міської ради від 30.01.2009 р. № 47/52 відповідачу було припинено право оренди зазначеної земельної ділянки та 16.11.2009 р. між сторонами укладено договір про розірвання договору оренди землі. Зобов’язання за договором оренди відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.
В судове засідання позивач не з’явився, надіславши листа з проханням розглянути справу у відсутності їх представника.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
На підставі рішення Луганської міської ради від 06.09.2007 р. № 22/34 ОСОБА_1 була надана в оренду земельна ділянка площею 0,1434 га терміном на 49 років за адресою: АДРЕСА_1 під розміщені конструктивні елементи підземної будівлі складу негорючих матеріалів з підвалом.
Між Луганською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 12.10.2007 р., державна реєстрації від 18.10.2007 р. № 040740200242.
Рішенням Луганської міської ради від 30.01.2009 р. № 47/52 гр. ОСОБА_1 було припинено право оренди вищевказаної земельної ділянки.
Відповідно до Свідоцтва про зміну імені від 17.06.2009 р. серії 1-ЕД № НОМЕР_1, виданого Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, гр. ОСОБА_1, змінив ім»я на ОСОБА_1
Між Луганською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору оренди землі від 16.11.2009 р., державна реєстрація 17.02.2010 р. № 041043300028.
Частиною 1 ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним, а відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до п. 8 Договору, річна орендна плата встановлюється в розмірі 250 відсотків земельного податку (річного) у гривнях, який діє на момент укладання договору оренди земельної ділянки, у гривнях.
Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Взяті на себе зобов’язання за договором оренди земельної ділянки відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 89 887,69 грн.
Пунктом 15 Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, з орендаря справляється пеня у розмірі пені за несвоєчасну сплату земельного податку від суми за кожний день прострочення. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пеня нараховується на суму податкового боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Виходячи з цього, загальна сума пені за період з 16.05.2009 р. по 15.05.2010 р. складає 8373,32 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача складає 98261,01 грн.
18.03.2008 р. між ОСОБА_3 та ЗАТ «СК «УСГ» був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5647068, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності власника забезпеченого транспортного засобу «Хонда» н.з. НОМЕР_2 (а.с. 38).
17.01.2009 р. приблизно о 13 год. 30 хв. на автодорозі Івано-Франківськ – Бучач – Тернопіль трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Хонда» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Фольцваген» н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4
Згідно постанови Івано-Франківського міського суду від 18.02.2009 р. дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху (а.с. 9).
З приводу вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди 18.03.2009 р. до ЗАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від страхувальника звернувся ОСОБА_3 та надав документи.
19.01.2009 р. до ЗАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування звернувся ОСОБА_4 та надав документи.
Згідно висновку № 11758 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 31.03.2010 р. експертом КНДІСЕ Юхименко А.В. матеріальний збиток (шкода) завданий власнику автомобіля «Фольцваген» н.з. НОМЕР_3, внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.01.2009 р. за вини ОСОБА_3 складає 31938,48 грн. (а.с. 139)
Крім того, позивач ОСОБА_4 сплатив 1880 грн. (450 (а.с. 8)+1430 (а.с. 161)) вартості дослідження, 2550 грн. вартості послуг евакуатора (а.с. 6), 95 грн. вартості насосу ручного з монометром та 84,70 грн. (42,62 + 42,08) поштових витрат.
Відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльніcтю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
На підставі вказаних норм закону, зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована на підставі договору обов’язкового страхування, укладеного із ЗАТ «СК «УСГ», суд вважає необхідним стягнути із ЗАТ СК «УСГ» на користь ОСОБА_4 24990 грн. страхового відшкодування, а також стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 510 грн. франшизи, 6438,48 грн. матеріальної шкоди, 1880 грн. вартості дослідження, 2550 грн. вартості послуг евакуатора, 95 грн. вартості насосу ручного з монометром та 84,70 грн. поштових витрат.
Оскільки під час дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль був пошкоджений та позивач був позбавлений можливості користуватися ТЗ, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 2000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення 3879 грн. вартості автостоянки та 2500 грн. вартості правової допомоги, на думку суду, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів понесення таких витрат.
Оскільки 09.04.2009 р. ЗАТ «СК «УСГ» звернулося до ОСОБА_4 з листом № 03/7467, в якому було повідомлено щодо прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 21438,03 грн., проте позивач відмовився отримувати кошти в касі ЗАТ «СК «УСГ», суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення пені з 19.02.2009 р. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на період, за який нараховується пеня, необхідно відмовити.
На підставі ст. 88 ЦПК України також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 124,08 грн. судового збору та 125 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також стягнути з ЗАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_4 249,90 грн. судового збору та 125 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1194 та 1995 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_4 24990 грн. страхового відшкодування, 249,90 грн. судового збору та 125 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 510 грн. франшизи, 6438,48 грн. матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди, 1880 грн. вартості дослідження, 2550 грн. вартості послуг евакуатора, 95 грн. вартості насосу ручного з монометром, 84,70 грн. поштових витрат, 124,08 грн. судового збору та 125 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя