Код суду 0555                                 Справа № 2-157/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» вересня 2010 р.                                   м.Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: судді Гаврилюка О.І., при секретарі Шпаковській Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Казака В.С., Сагірової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ясинувата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Державного казначейства України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої незаконними діями працівників Маріупольської транспортної прокуратури, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2009 року позивач звернувся до суду зі вказаним вище позовом. З урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн. та відшкодувати понесені витрати на послуги захисника під час розгляду кримінальної справи у розмірі 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2005 року відносно позивача Маріупольським транспортним прокурором незаконно порушено кримінальну справу за ч.1 ст.365 КК України. 01 серпня 2005 року позивачу незаконно пред’явлено звинувачення за вищевказаною статтею. Після тривалого судового розгляду справу повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування. Слідчим вказаної прокуратури 31 липня 2007 року дії позивача перекваліфіковано на ч.3 ст.185 КК України, однак за скаргою останнього судом 31 серпня 2007 року постанова про порушення зазначеної справи скасована і судом прийнято рішення про відмову у порушенні стосовно позивача кримінальної справи. Зазначеними діями позивачеві спричинена матеріальна шкода у розмірі 500 грн., яка полягає у його витратах на послуги захисника під час розгляду кримінальної справи, а також моральна шкода, яку позивач оцінив у 50000 грн. Вказані грошові кошти позивач просив стягнути з Державного бюджету України.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити. Також позивач пояснив суду, що внаслідок дій відповідача надовго втратив спокій, став неврівноваженим та знервованим, що потягло значне погіршення стану його здоров’я. Вказані події змусили його звільнитися з займаної посади, що суттєво зменшило розмір заробітної плати, йому також довелось у зрілому віці свій професійний шлях починати фактично спочатку з посади майстра. Вказані події викликали та продовжують викликати у нього переживання, на тривалий час він втратив впевненість, що взагалі зможе довести перед широким загалом свою  не винуватість. Усі ці події вкрай негативно позначились на його житті, а приймаючи до уваги, що вони тривали понад два роки, тобто надмірно довгий час, вважає, що відновити свій втрачений професійний та життєвий авторитет, поважне ставлення до нього з боку колег та знайомих взагалі неможливо. Заяву про своє звільнення з посади він подав, оскільки прокуратура наполягала на його суворому покаранні.    

Представник відповідача Прокуратури Донецької області позов не визнав, пояснивши, що працівники Маріупольської транспортної прокуратури діяли в межах наданих законом повноважень, будь-яких незаконних методів ведення слідства до позивача не застосовувалось, зв'язок між порушенням стосовно позивача кримінальної справи та його звільненням з посади, яку він займав на час порушення кримінальної справи, відсутній. Зазначене не дає позивачеві права на компенсацію завданої шкоди.

Представник відповідачів Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області та Державного казначейства України позов не визнала, вказавши, що позов є не обґрунтованим, розмір моральної шкоди визначений позивачем довільно та не підтверджений документами.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вивченням матеріалів кримінальної справи встановлено,  що стосовно позивача Маріупольським транспортним прокурором за ч.1 ст.365 КК України порушувались дві кримінальні справи – 12 липня 2005 року /а.с.49/ - та 01 серпня 2005 року /а.с.51/, зазначені справи об’єднані в одне провадження /а.с.52/.

Позивачеві 01 серпня 2005 року за ч.1 ст.365 КК України пред’явлено обвинувачення по двох епізодах злочинної діяльності /а.с.53/.

З 18.07.2005 року до ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд /а.с.50/.

У процесі судового слідства державним обвинувачем неодноразово змінювалось обвинувачення відносно ОСОБА_1 у тому числі 30 травня 2006 року він був обвинувачений у вчинені тяжкого злочину, оскільки його дії перекваліфіковані з частини 1 на частину 3 ст.365 КК України /а.с.57-58/

Постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 14 травня 2007 року справа повернута Маріупольському транспортному прокурору для проведення додаткового розслідування.

Слідчим вказаної прокуратури 31 липня 2007 року дії ОСОБА_1 перекваліфіковані з ч.1 ст.365 на ч.3 ст.185 КК України /а.с.7/.

Постановою Приморського районного суду м.Маріуполя від 31 серпня 2007 року постанова слідчого прокуратури від 31 липня 2007 року скасована, у порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України відмовлено, запобіжний захід скасовано /а.с.5/.  

Згідно з наказом виконуючого обов’язки начальника Ясинуватської дирекції залізничних перевезень від 19.07.2005 р. № 68 позивач звільнений з посади головного інженера Ясинуватського центру по вантажній та комерційній роботі та проведений на посаду майстра. Підставою звільнення стала заява ОСОБА_1 /а.с.29/

Матеріалами справи встановлено, що позивача було притягнуто до кримінальної відповідальності, що підтверджується постановою від 01 серпня 2005 року про притягнення ОСОБА_1 у якості обвинуваченого, у якій вказана особа обвинувачена у двох злочинах.

У подальшому, 19 грудня 2005 р. прокурором з обвинувачення виключено епізод щодо дій позивача у жовтні 2004 року на ст.Донецьк-1, 30 травня 2006 року ОСОБА_1 обвинувачено у вчиненні тяжкого злочину.

31 липня 2007 року дії ОСОБА_1 слідчим прокуратури перекваліфіковані на ч.3 ст.185 КК України. Обвинувачення за вказаною статтею не пред'являлось.

31 серпня 2007 року судом скасована постанова про порушення стосовно позивача кримінальної справи за ч.3 ст.185 КК України щодо дій ОСОБА_1 у липні 2005 року на ст.Карань. Постанова суду набула чинності 08 вересня 2007 року.

Зазначені рішення уповноваженими органами не скасовувались і на день винесення даного рішення є чинними.

Наведене свідчить, що позивач 2 роки - з 01 серпня 2005 року до 31 липня 2007 року перебував у стані незаконно притягнутого до кримінальної відповідальності, а взагалі під слідством з моменту обрання запобіжного заходу - з 18 липня 2005 року до 08 вересня 2007 року, тобто до дня набрання чинності постановою суду, що становить  2 роки 1 місяць і 21 день.

Крім того, протягом 2 років 1 місяця і 21 дня позивач був незаконно обмежений у можливості вільного пересування у зв'язку з застосуванням до нього підписки про невиїзд.

Відповідно до вимог ст.1176 ЦК України, Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду.      

Відповідно до ч.1 ст.1178 ЦК України на державу покладено обов'язок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд.

Частиною 2 вищезазначеної статті визначено, що право на відшкодування такої шкоди виникає у випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон) встановлені випадки, у яких таке право виникає. Зокрема, за п.п.2, 3 даної статті шкода відшкодовується у разі закриття чи відмови у порушенні кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Керуючись саме вказаними підставами, прокурор 19 грудня 2005 року під час судового слідства відмовився від обвинувачення ОСОБА_1 за одним з епізодів по ч.1 ст.385 КК України, а також суд скасовуючи 31 серпня 2007 року постанову про порушення справи та відмовляючи у порушенні кримінальної справи.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, та наявні передбачені законодавством підстави для відшкодування шкоди.

Згідно п.п.4,5 ст.3 Закону громадянинові відшкодовуються суми, сплачені ним у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги, а також моральна шкода.

Матеріалами справи підтверджений розмір грошової винагороди у сумі 500 грн., сплаченої позивачем 08 серпня 2005 року його захисникові у кримінальній справі. Вказана сума підлягає стягненню на користь позивача у повному розмірі.

Частинами 2, 4 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у  душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, а також у приниженні її честі і гідності, ділової репутації.

Пункт 4 Постанови Верховного суду України від 27 лютого 2009 року №1 „Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" дав роз'яснення, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Згідно з ч.6 ст.4 Закону моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації громадянином своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд вважає, що позивачеві внаслідок протиправних дій, які полягають у його
незаконному притягненні до кримінальної відповідальності, дійсно завдана
моральна шкода, оскільки його попередній соціальний статус, бездоганна
репутація, професійний авторитет не давали підстав його оточенню передбачати
можливість вчинення ним злочинного діяння. Враховуючи посадове становище
позивача, інформація про його нібито протиправну поведінку набула широкого
розголосу та негативно вплинула на характер його стосунків з керівництвом
залізниці, підлеглими працівниками, широким колом знайомих. Крім того, підстав для
звільнення з посади за власним бажанням у позивача не існувало, його
переведення на нижчу посаду у період, який настав безпосередньо за порушенням
стосовно ОСОБА_1 кримінальної справи, суд пов'язує саме з фактом
переслідування позивача у порядку кримінального судочинства.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.13 Закону розмір моральної шкоди визначається   з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. В той же час, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться з розрахунку не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, законом прямо передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік розмір мінімальної заробітної плати з 01 липня 2005 року встановлений 310 гривень на місяць, з 01 вересня 2005 року - 332 гривні, з 01 січня 2008 року - 350 гривень, з 01 липня 2006 року - 375 гривень, з 01 грудня 2008 року - 400 гривень; з 01 січня 2007 року - 400 гривень, з 01 квітня 2007 року - 420 гривень, з 01 липня 2007 року - 440 гривень на місяць.

Враховуючи час перебування ОСОБА_1 під слідством з 18 липня 2005 року до 08 вересня 2007 року, тобто 2 роки 1 місяць і 21 день, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим за 9800,33 гривень. Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, а саме, тривалий час, протягом якого справа не знаходила свого законного вирішення та безпідставно обмежувались права позивача, обвинувачення у скоєні тяжкого злочину, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок протиправного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що суму відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 25000 грн.

Згідно з положеннями ст.4 Закону відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Списання коштів на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду здійснити з наступного рахунку: платник Державне казначейство України, рахунок 35214028003271 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, ЄДРПОУ 20055032.  

    У зв’язку з вищевикладеним позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -    

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000,00 гривень, а всього 25500,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у  судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                         О.І.Гаврилюк