Справа  № 2-918/2010р.

  ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           07 липня 2010  року   Корабельний районний суд  м. Миколаєва  у складі

головуючого  по справі - судді Безпрозванного В.В.,

при секретарі  судового засідання - Кукумань В.С.,

за участю представника позивача -  Статкевської І.С.,

за участю представника третьої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою Виконкому Миколаївської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

         В листопаді 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказувала, що на підставі сумісного рішення адміністрації та профспілкового комітету Миколаївського глиноземного заводу ОСОБА_3 20 травня 1994 року був виданий ордер за № 1491 на житлову площу в гуртожитку, а саме кімнату АДРЕСА_1, в яку вона разом з членами своєї сім’ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєструвались 24.05.1994 року. Разом з тим, відповідачі не проживають у зазначеній кімнаті з 2003 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та посилаючись на факти наведені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, не представили доказів проти задоволення позову, тому суд на підставі ст. 224 ЦПК України, за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу заочно.

Дослідивши  письмові докази по справі, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню  з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі сумісного рішення адміністрації та профспілкового комітету Миколаївського глиноземного заводу ОСОБА_3 20 травня 1994 року був виданий ордер за № 1491 на житлову площу в гуртожитку, а саме кімнату АДРЕСА_1 (а.с. 7) в м. Миколаєві, в яку вона разом з членами своєї сім’ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєструвались 24.05.1994 року (а.с. 12).  Разом з тим, відповідачі за вказаною адресою не проживають з 2003 року, що об’єктивно підтверджується актами про не проживання від 13.08.2008 року, 15.09.2009 року, (а.с. 13, 14, 19).

В порушенні п. 15 Постанови Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986року №208 "Про затвердження Примірного Положення про гуртожитки" в спірній кімнаті мешкають квартиранти, що підтверджується відповідним повідомленням (а.с. 15) та листом № 623 від 26.08.2008 року (а.с. 16).

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 127 ЖК України жилі будинки та жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть бути призначені використанні для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період навчання або роботи.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року за №208 затверджене примірне положення про гуртожитки, в якому згідно до ст. 131 ЖК України зазначений порядок користування останнім, а саме можливість збереження права користування жилою площею в гуртожитку при тимчасовій відсутності деякої категорії громадян (у п. 13 цього Положення зазначена єдина можливість збереження жилого приміщення при тимчасовій відсутності - а саме за громадянами , які вибули з гуртожитку у зв'язку з призовом на дійсну строкову військову службу, а також офіцерам, які вибули з гуртожитку у зв'язку з призовом із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років).

Разом з цим, беручи до уваги аналогічні за змістом правовідносини в частині користування в частині користування житловою площею в гуртожитку з правовідносинами, які регулюються загальними правилами ст. ст. 71,72 ЖК України в частині відсутності осіб, які мають право користування житловим приміщенням державного або суспільного житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на житлове приміщення необхідно застосувати і в разі тимчасової відсутності в гуртожитку особи, якому там надавалась жила площа.

         Таким чином, з огляду на те, що відповідач більше шести місяців відсутній в спірній квартирі без поважних причин, не звертався до суду з заявою про продовження встановлено законом строку збереження за ним спірної кімнати, позов підлягає задоволенню.

                 Керуючись  ст.ст.  209, 212-215, 218   ЦПК  України   суд,

ВИРІШИВ:

          Позов Виконкому Миколаївської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги .

СУДДЯ                             В.В. Безпрозванний