Справа  № 2-310/2010р.

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         12 травня 2010  року   Корабельний районний суд  м. Миколаєва  в складі

головуючого  по справі - судді                Безпрозванного В.В.,

при секретарі  судового засідання -         Ляшенко М.М.,

 за участю представника позивача -        ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

        В квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою, уточнивши яку, просила стягнути з ОСОБА_3  борг за договором позики в розмірі 28 170,55 грн. та судові витрати.

         В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 19 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 22 071,54 грн. У свою чергу відповідач зобов’язалась повернути вищевказану суму 19 лютого  2009 року.

        Проте відповідач ОСОБА_3, порушуючи взяті на себе зобов'язання за договором позики, не повернула борг  в установлений строк.

          В зв'язку з тим, що відповідач не бажає добровільно погасити заборгованість  за   договором позики,   представник позивача в судовому засіданні  просила суд стягнути цю суму в примусовому порядку.

          Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву з клопотанням розглядати справу в її відсутність, позов підтримала.

        Відповідач в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена через оголошення в газеті «Южная правда» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3, не представила доказів проти задоволення позову, тому суд на підставі ч.4 ст.169,                                        ст. 224 ЦПК України, за згодою представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

       Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

          В судовому засіданні встановлено, що 19 листопада 2008 року між сторонами був укладений письмовий договір позики, на підставі якого ОСОБА_3 зобов’язалась в строк до 19 лютого 2009 року повернути суму позики в розмірі 22 071,54 грн. (а.с.4).

          Взяті на себе зобов’язання ОСОБА_3 не виконала, в результаті чого станом на                 15 березня 2010 року у неї виникла заборгованість в розмірі 28 170,55 грн., з яких: 22 071,54 грн. – сума основного боргу, 2 566,35 грн. – проценти від суми позики,                    2 825,16 грн. – збитки від інфляції, 707,50 грн. - три проценти річних.

        Згідно з ч.1 ст.1046 Цивільного Кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

        Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.                                                                                                                                                                                                                                                                        

          Крім того, з положення ст. 611 ЦК України вбачається, що за порушення зобов’язання наступають правові наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України, тобто при порушенні зобов’язань боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

           Відповідно до ст. 599 ЦК України  зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.  

           Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

           На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне покласти на відповідача також і обов’язок по відшкодуванню державного мита в розмірі 281,71 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250,00 грн., які були сплачені позивачем при подачі позовної заяви.  

         В зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що уточнений позов підлягає задоволенню.

            Керуючись ст.ст. 209, 212, 214-215,  218, 224-226 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

           Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, з урахуванням збільшення, задовольнити.

           Стягнути з ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 28 170,55 грн., держмито в розмірі 281,71 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250,00 грн.,  а всього 28 702 (двадцять вісім тисяч сімсот дві) гривні 26 копійок.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив  за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання  копії рішення.

         Рішення може бути оскаржено позивачем  до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва шляхом подання  в 10-денний строк  з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом  20 днів апеляційної скарги.

                  СУДДЯ                                                                        В.В.Безпрозванний