Справа № 279/3977/17

Номер рядка звіту 46

номер провадження 2/279/42/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2021 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Давиденко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Коростенської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж та відшкодування заподіяних збитків, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету міської ради та державного акту про право приватної власності на землю,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Коростенської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж та відшкодування заподіяних збитків.

В обґрунтування позовузазначила, що відповідач в березні 2017 року самовільно змінив межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перебудови паркану та здійснив захват земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що перебуває у приватній власності позивача. Вважає, що діями відповідача їй було завдано матеріальних збитків пов`язаних з самовільною зміною меж земельної ділянки, зокрема вартості зруйнованої огорожі та частини цегляної кладки. Добровільно відповідач не бажає перенести паркан та відновити межі земельних ділянок, тому позивач просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності, зобов`язати відновити межі земельної ділянки, які існували до порушення, шляхом переміщення огорожі у відповідність до плану зовнішніх меж земельної ділянки визначених в державному акті про право власності на землю №423 від 27.08.2002 року, стягнути на її користь завдані збитки в сумі 9420 гривень (згідно експертизи), понесені судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1280 гривень, витрати на залучення експертів та надання професійної правничої допомоги в розмірі 3500 гривень.

В свою чергу відповідач надав відзив на позовну заяву та звернувся до суду із зустрічним позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету міської ради та державного акту про право приватної власності на землю.

ОСОБА_2 у своєму зустрічному позові зазначив, що під час приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 були порушені його права на користування земельною ділянкою, суміжна межа з його землекористуванням не була погоджена із ним, внаслідок цього смуга земельної ділянки по огорожі була включена в державний акт ОСОБА_1 безпідставно.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів дізнався, що остання в минулому приватизувала земельну ділянку по АДРЕСА_1 , однак межа між його землекористуванням та землекористуванням ОСОБА_3 не відновлювалась, не визначалась та не погоджувалась, оскільки суміжну межу йому ніхто не пропонував погодити, як і не пропонували підписати протокол погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 в процесі її приватизації, а також земельна ділянка передавалась у власність ОСОБА_1 органом, не уповноваженим згідно чинного законодавства на розпорядження комунальною власністю. Вважає, що при проведенні приватизації земельної ділянки позивача, винесенні рішення виконавчим комітетом Коростенської міської ради та видачі державного акту про право приватної власності на земельну ділянку були грубо порушені норми чинного законодавства.

Тому просив визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради №458 від 14.08.2002 року про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0.1110 га, з них 0.10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0.0110 га для ведення особистого селянського господарства. Визнати недійсним та скасувати державний акт про право приватної власності на землю серії ЖТ №27-000423, виданого 27.08.2002 року виконавчим комітетом Коростенської міської ради ОСОБА_1 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №423.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 свій первісний (уточнений) позов підтримали з підстав викладених в позові та письмових поясненнях, просили їх задовольнити, як обґрунтовані та підтверджені належними доказами. Зустрічний позов не визнали, просили застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 заперечили проти первісного позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просили в його задоволенні відмовити. Зустрічний позов підтримали з підстав викладених в ньому, просили його задовольнити, оскільки при проведенні приватизації земельної ділянки, винесенні рішення виконавчим комітетом Коростенської міської ради та видачі державного акту про право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 були порушені норми чинного законодавства.

Окрім того, відповідач вказав, що йому не було відомо про те, що ОСОБА_1 є власницею будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що взагалі вона була приватизована, оскільки межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами, в тому числі і з ним, не були погоджені, ніяких документів не підписував. Біля будинку інколи ходила та виконувала окремі роботи матір позивача, і всі питання він вирішував саме з нею, тому вважав, що власницею будинку є саме матір позивачки. Таким чином, він добросовісно не знав, що позивач є власником будинку і земельної ділянки.

Представник виконавчого комітету Коростенської міської ради Вакульчук С.М. первісний позов ОСОБА_1 підтримав, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити. Вказав, що міська рада діяла в межах своїх повноважень та виключно в рамках чинного законодавства, права ОСОБА_2 порушені не було.

Залучений судом згідно ухвали від 17.09.2018 року представник головного управління Держгеокадастру у Житомирській області клопотав про розгляд справи у його відсутність, надавши витребувані судом письмові докази. Сторони на безпосередній участі вказаного представника не наполягали.

Свідок ОСОБА_6 дала показання про те, що відповідач самовільно змінив межі земельної ділянки, шляхом перебудови паркану та зайняв частину їх земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що перебуває у приватній власності її дочки ОСОБА_1 .. Ніякої згоди на такі дії йому вона не давала. Добровільно відновити межі земельної ділянки відповідач не бажає, незважаючи на їх звернення та прийняті рішення міської ради, постійно ображає, висловлюється в її адресу нецензурними словами, та завдав своїми діями їм матеріальних збитків.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідка, вивчивши письмові матеріали справи у їх сукупності і давши їм оцінку, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.1,2 ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Підстави набуття громадянами України права власності на землю визначені ст.81 ЗК України.

Частиною 2 ст.95 ЗК України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Частиною 1 ст.96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власники земельних ділянок зобов`язані: г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; е) дотримуватися правил добросусідства (ст.91 ЗК України), повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (ст.103 ЗК України).

З роз`яснень, викладених у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вбачається, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною 3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів захисту (ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат та мають бути приведені у придатний для використання стан за рахунок осіб, які їх самовільно зайняли.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 21.11.1997 року та державного акту на право приватної власності на землю №27-000423 від 27.08.2002 року, виданого виконавчим комітетом Коростенської міської ради позивачу, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить житловий будинок та земельна ділянка площею 0.1110 га, що розташована по АДРЕСА_2 .

Позивач, як власник земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою, та перебуває у користуванні відповідача, звернулась з вимогами про усунення порушення правил добросусідства та відновлення меж земельної ділянки, відшкодування завданих збитків.

На підтвердження правомірності заявлених вимог подала копії заяви, скарги, претензії, адресованої відповідачу та керівнику Коростенського ВП з приводу неправомірних дій з боку сусіда ОСОБА_2 , висновку про результати розгляду звернення від 02.06.2017 року, відповідей на звернення до Коростенської міської ради.

Згідно з частинами 2,3,5 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

З відповіді виконавчого комітету Коростенської міської ради та витягу з протоколу №5 узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів від 14.07.2017 року слідує, що земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , межує з земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні відповідача ОСОБА_2 , та вони є землекористувачами сусідніх земельних ділянок. При цьому, ОСОБА_2 встановив огорожу на земельній ділянці ОСОБА_1 , і як сусідній землекористувач захватив у позивача земельну ділянку шириною більш ніж на 1метр (а.с.13-15).

Згідно укладеного позивачем договору від 30.03.2017 року, ПП «Земельно-кадастрове бюро м.Коростеня» здійснило обмір земельної ділянки по АДРЕСА_2 та визначила, що розмір земельної ділянки складає 0.1050 га (а.с.16,17).

З даних висновку Коростенського ВП вбачається, що в березні 2017 року ОСОБА_2 робив заміну старого паркану на новий між своєю присадибною ділянкою та присадибною ділянкою ОСОБА_1 , розібрав один стовпчик з кладки цегли та паркан 1м. довжиною з кладки цегли, які перебували в аварійному стані, замінивши їх на новий паркан, прибрав сміття, повиривав бур`яни, які розвела на своєму городі ОСОБА_1 .. Після зведення паркану на присадибній ділянці ОСОБА_2 залишилися сім залізобетонних шпал, які належать позивачу (а.с.19).

Вказані обставини та докази відповідачем спростовано не було, зокрема були останнім підтверджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельної ділянки, які існували до їх порушення обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню.

За клопотанням ОСОБА_1 судом було призначено судово-товарознавчу експертизу за висновками якої розмір заподіяної шкоди руйнування частини огорожі, яка розташована по АДРЕСА_2 складає 9420,00 гривень.

Вказану суму позивач й просила стягнути з відповідача у відшкодування завданих їй матеріальних збитків.

Вимоги щодо понесення ОСОБА_1 судових витрат за сплату судового збору в розмірі 1280,00 гривень, за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 8000 гривень, залучення спеціалістів в сумі 1500 гривень, за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3500 гривень документально підтвердженні відповідними квитанціями, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

На підставі рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради №458 від 14.08.2002 року про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам міста ОСОБА_1 був виданий Державний акт про право приватної власності на землю серія ЖТ 27-000423 від 27.08.2002 року площею 0.1110 га, цільове використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га та площею 0.0110 га, цільове використання: для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_2 .

Згідно повідомлення Управління Держкомзему у Коростенському районі слідує, що відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Таким чином, відомості про дані земельні відсутні в Державному земельному кадастрі, а кадастрові номери на них не присвоювалися.

Підстави набуття права на землю та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено нормами ст.ст.116,118 Земельного кодексу України.

Згідно положень ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

А за приписами ст.ст.125,126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З пояснень сторін та наданих ними доказів слідує, що земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , з одного боку межує з земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні відповідача ОСОБА_2 , та вони є землекористувачами сусідніх земельних ділянок. ОСОБА_2 не має правовстановлюючих документів, які б посвідчували право користування земельною ділянкою, не приватизував земельну ділянку, що перебуває у його користуванні та за ним вона не обліковується. Межі земельної ділянки між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 були визначені межовими знаками (огорожею) і ще до того, як ОСОБА_2 придбав у власність частину житлового будинку.

При цьому, ОСОБА_2 та його представником не надано будь яких доказів, які б підтвердили конфігурацію земельної ділянки, що перебуває в користуванні кожної із сторін, наявність вказаної площі в натурі, а також де в натурі на місцевості розташовані межі земельних ділянок, якими вони користуються.

Згідно технічної документації ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, зокрема по встановленню меж та виготовленню державного акту на право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1110 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , було проведено встановлення в натурі існуючих меж вказаної земельної ділянки в присутності землекористувача ОСОБА_1 та представників суміжних землекористувачів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 жодних претензій при встановленні існуючих меж землекористування заявлено не було.

Згідно висновків проведеної у справі земельно-технічної експертизи від 21.07.2021 слідує, що земельна ділянка, яка зазначена в державному акті на право приватної власності на землю від 27.08.2002 року (бланк серії ЖТ № 27-000423), що перебуває у власності ОСОБА_1 за площею та конфігурацією не відповідає ділянці яка на дату проведення дослідження перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , менша на 68 кв.м. від належної за державним актом.

В зв`язку із незабезпеченням доступу на територію будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 визначити площу та конфігурацію по фактичній межі (огорожі), яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 не вбачається за можливе.

Витрати за проведення земельно-технічної експертизи понесені позивачем становлять 7518,20 гривень, що стверджується квитанцією.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що робота по встановленню меж землекористування і виготовленню державного акту на право приватної власності гр. ОСОБА_1 виконано у відповідності з «Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів», місце положення зовнішніх меж землекористування встановлено в натурі по фактичному їх положенню в присутності власника земельної ділянки та представників суміжних землекористувачів, встановлено, що площа землекористування складає 0,1110 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд 0,1000 га та для ведення садівництва 0,0110 га, на основі рішення виконкому Коростенської міської ради виготовлено державний акт на право приватної власності за землю площею 0.1110 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 , права ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою порушено не було, тому підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.4,12,81,141,263-265 ЦПК України, ст.ст.95,103,106,152,158,212 Земельного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж та відшкодування заподіяних збитків - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка належить їй на праві приватної власності, розташованої по АДРЕСА_2 та відновити межі земельної ділянки, які існували до порушення, шляхом переміщення огорожі у відповідність до плану зовнішніх меж земельної ділянки визначених в державному акті про право власності на землю № 423 від 27.08.2002 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9420,00 гривень завданих збитків.

Компенсувати ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 21798,20 гривень за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету міської ради та державного акту про право приватної власності на землю - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня складання повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони та учасники :

Позивач та її представник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 : місце перебування: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_5 , місце перебування: АДРЕСА_6 .

Третя особа за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): виконавчий комітет Коростенської міської ради, місце знаходження: м.Коростень, вул.Грушевського 22. Представник: Вакульчук Сергій Миколайович, місце знаходження: м.Коростень, вул.Грушевського 22, тел.зв`язку: НОМЕР_3 .

Повне рішення виготовлено 13.09.2021 року.

Суддя : Невмержицька О.А.