Справа № 548/741/21

Провадження № 2/548/435/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2021 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Листопад В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача , процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів посилаючись на те, що 12.04.2018р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко", посвідчений 12.04.2018р. приватним нотаріусом Білоцерківського МНО Київської області Корнійчуком В.І.

Відповідно до умов вказаного Договору Позивач купив у Відповідача частку у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" в розмірі 5 100,00 (П`ять тисяч сто) грн., що складало 17% статутного капіталу. Згідно з п. 3.1. вказаного Договору ціна договору складала 5 100,00 (П`ять тисяч сто) грн., які Позивач сплатив Відповідачеві до підписання цього Договору.

Вказаний факт підтверджується письмовою Розпискою Відповідача від 12.04.2018р.(оригінал якї знаходиться у Позивача), згідно з якою Відповідач отримав 800 000,00 (Вісімсот тисяч) грн.

Таким чином, різниця між ціною Договору та фактично отриманою Відповідачем сумою складає 794 900,00 (Сімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот) грн., які Відповідач набув без достатньої правової підстави.

06.04.2021р. Позивач направив Відповідачу Вимогу про повернення грошових коштів, в якій просив Відповідача повернути Позивачу надлишково сплачені йому кошти в сумі 794 900,00 (Сімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот) грн. в термін до 11.04.2021р. (оригінали другого примірнику Вимоги про повернення грошових коштів, опису вкладення від 06.04.2021р., накладної поштового відправлення та фіскального чеку знаходяться у Позивача).

Станом на дату пред`явлення цього позову Відповідач надлишково сплачену суму грошових коштів Позивачу не повернув та жодних дій, спрямованих на її повернення, не вчинив.

Отже, чинне законодавство не ставить обов`язок Відповідача повернути Позивачеві безпідставно набуті Відповідачем грошові кошти Позивача в сумі 794 900,00 (Сімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот) грн. в залежність від будь-яких причин. Обставиною, яка підлягає доказуванню в даному випадку є лише набуття таких коштів Відповідачем без достатньої правової підстави.

В даному випадку правочин - Договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" від 12.04.2018р. є правовою підставою лише для сплати Позивачем ціни частки 17% статутного капіталу ТОВ "Таращамолоко" в розмірі 5 100,00 грн. Будь-яких інших підстав для сплати Позивачем на користь Відповідача 794 900,00 грн. Договір не містить.

Сама Розписка Відповідача від 12.04.2018р. не містить посилання на будь-яке зобов`язання і на підставу її видачі. Договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" від 12.04.2018р. є підставою для видачі Розписки лише в частині підтвердження сплати Позивачем ціни 5 100,00 грн., оскільки її складено Відповідачем того ж числа, яким укладено Договір - 12.04.2018р. Цей факт також підтверджується змістом п. 3.1. вказаного Договору, згідно з яким Позивач сплатив Відповідачеві ціну Договору складала до підписання Договору (тобто до моменту його нотаріального посвідчення).

Отже, решта отриманих Відповідачем від Позивача грошових коштів в сумі 794 900,00 грн. отримані Відповідачем безпідставно. Вказана обставина не може трактуватися як існування між Позивачем та Відповідачем будь-яких інших підстав у вигляді двосторонніх чи односторонніх зобов`язань, оскільки чинне законодавство України передбачає для такого роду зобов`язань, як мінімум обов`язкову письмову форму.

Таким чином, наявність у Позивача Розписки Відповідача від 12.04.2018р. на суму 800 000,00 грн. в силу ч. 1 ст. 545 ЦК України мала би свідчити про існування зобов`язання між Позивачем та Відповідачем, однак доведеним є існування зобов`язання за Договором купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" від 12.04.2018р. лише в сумі 5 100,00 грн.

Існування ж зобов`язання між Позивачем та Відповідачем в сумі 794 900,00 грн. належними та допустимими доказами у письмовій формі відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 208 ЦК України не підтверджується і спростовується Позивачем.

Отже, Відповідач набув грошові кошти Позивача в сумі 794 900,00 грн. без достатньої правової підстави.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися, але в заяві прохали суд провести розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач у визначений судом строк подав відзив , в якому заперечував проти позову та прохав у його задоволенні відмовити за його безпідставністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що за результатами розгляду справи в межах загального провадження має бути ухвалене рішення, яким позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що 12.04.2018р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко", посвідчений 12.04.2018р. приватним нотаріусом Білоцерківського МНО Київської області Корнійчуком В.І.

Відповідно до умов вказаного Договору Позивач купив у Відповідача частку у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" в розмірі 5 100,00 (П`ять тисяч сто) грн., що складало 17% статутного капіталу. Згідно з п. 3.1. вказаного Договору ціна договору складала 5 100,00 (П`ять тисяч сто) грн., які Позивач сплатив Відповідачеві до підписання цього Договору.

Вказаний факт підтверджується письмовою Розпискою Відповідача від 12.04.2018р.(оригінал якї знаходиться у Позивача), згідно з якою Відповідач отримав 800 000,00 (Вісімсот тисяч) грн.

Таким чином, різниця між ціною Договору та фактично отриманою Відповідачем сумою складає 794 900,00 (Сімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот) грн., які Відповідач набув без достатньої правової підстави.

06.04.2021р. Позивач направив Відповідачу Вимогу про повернення грошових коштів, в якій просив Відповідача повернути Позивачу надлишково сплачені йому кошти в сумі 794 900,00 (Сімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот) грн. в термін до 11.04.2021р. (оригінали другого примірнику Вимоги про повернення грошових коштів, опису вкладення від 06.04.2021р., накладної поштового відправлення та фіскального чеку знаходяться у Позивача).

Станом на дату пред`явлення цього позову Відповідач надлишково сплачену суму грошових коштів Позивачу не повернув та жодних дій, спрямованих на її повернення, не вчинив.

Отже, чинне законодавство не ставить обов`язок Відповідача повернути Позивачеві безпідставно набуті Відповідачем грошові кошти Позивача в сумі 794 900,00 (Сімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот) грн. в залежність від будь-яких причин. Обставиною, яка підлягає доказуванню в даному випадку є лише набуття таких коштів Відповідачем без достатньої правової підстави.

В даному випадку правочин - Договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" від 12.04.2018р. є правовою підставою лише для сплати Позивачем ціни частки 17% статутного капіталу ТОВ "Таращамолоко" в розмірі 5 100,00 грн. Будь-яких інших підстав для сплати Позивачем на користь Відповідача 794 900,00 грн. Договір не містить.

Сама Розписка Відповідача від 12.04.2018р. не містить посилання на будь-яке зобов`язання і на підставу її видачі. Договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" від 12.04.2018р. є підставою для видачі Розписки лише в частині підтвердження сплати Позивачем ціни 5 100,00 грн., оскільки її складено Відповідачем того ж числа, яким укладено Договір - 12.04.2018р. Цей факт також підтверджується змістом п. 3.1. вказаного Договору, згідно з яким Позивач сплатив Відповідачеві ціну Договору складала до підписання Договору (тобто до моменту його нотаріального посвідчення).

Отже, решта отриманих Відповідачем від Позивача грошових коштів в сумі 794 900,00 грн. отримані Відповідачем безпідставно. Вказана обставина не може трактуватися як існування між Позивачем та Відповідачем будь-яких інших підстав у вигляді двосторонніх чи односторонніх зобов`язань, оскільки чинне законодавство України передбачає для такого роду зобов`язань, як мінімум обов`язкову письмову форму.

Таким чином, наявність у Позивача Розписки Відповідача від 12.04.2018р. на суму 800 000,00 грн. в силу ч. 1 ст. 545 ЦК України мала би свідчити про існування зобов`язання між Позивачем та Відповідачем, однак доведеним є існування зобов`язання за Договором купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Таращамолоко" від 12.04.2018р. лише в сумі 5 100,00 грн.

Існування ж зобов`язання між Позивачем та Відповідачем в сумі 794 900,00 грн. належними та допустимими доказами у письмовій формі відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 208 ЦК України не підтверджується і спростовується Позивачем.

Отже, Відповідач набув грошові кошти Позивача в сумі 794 900,00 грн. без достатньої правової підстави.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підстави виникнення цивільних прав визначені у ст. 11 ЦК України, відповідно до якої, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, відповідно до положень ст. 627 ЦК України.

За змістом ст. 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", рухоме майно це - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов`язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Таким чином, чинне законодавство України визнає гроші майном.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 1212 глави 83 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 06.02.2020р. у справі № 910/13271/18, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Так, згідно з п. 3) ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить зокрема вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує укладений між сторонами правочин щодо передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постановах від 08 червня 2016 року (справа №1103цс), від 12 квітня 2017 року (справа №442/8157/15-ц).

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховною Суду України від 18 вересня 2013 року (№6-63цс13) та в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (№6-50цс16).

Зокрема, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт утримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушень, визначених змістом зобов`язання .

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Разом з тим, в силу ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Суд всебічно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши кожен отриманий у справі доказ зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, доведеними, обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір, у розмірі 7949,00 грн. Доказів на підтвердження понесених позивачем інших судових витрат, до суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 12,13,76,81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) 794 900,00 (Сімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот) грн. та судовий збір в сумі 7 949,00 (Сім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.08.2021 року.

Учасники справи:

Позивач:ОСОБА_1 АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач:ОСОБА_2 АДРЕСА_3 , I туп. РНОКПП НОМЕР_1

Суддя : Коновод О.В.