Справа № 944/4790/19 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.

Провадження № 22-ц/811/1880/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю - апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта адвоката Прокопчук А.В., представника відповідача адвоката Городнюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - адвоката Прокопчук Аліни Володимирівни на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2021 року, ухвалене в складі головуючого судді Карпин І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії", третя особа ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2019 року позивачка ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_3 16.12.2018 року приблизно о 03 годині 20 хвилин, керуючи рейсовим автобусом «Київ-Вроцлав» марки «Neoplan N1122/3L» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою сполученням «Львів-Краківець» у напрямку до м. Львова, в смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку № 28, що по вул. Яворівській, грубо порушив вимоги Р.1 п.п. 1.2; 1.5; 1.10; (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); Р.2 п.п.2.3 (підпункту «д») Р.12 п.п.12.1; 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, які виразилися в тому, що він, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не впорався з керуванням та, без причин технічного характеру, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між цими транспортними засобами та смерть пасажирів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . 26.07.2019 Яворівський районний суд Львівської області визнав винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України. Трагічна смерть ОСОБА_5 , насамперед вплинула на її життя як дружини та на життя їх малолітнього сина ОСОБА_2 . Внаслідок втрати чоловіка вона відчуває душевну пустоту, замкнутість, перебуває в стані тривоги за майбуття та сьогодення, адже немає більше людини до якої можна звернутись, порадитись чи просто пригорнутись. Малолітній син намагається зрозуміти чого батько більше не приходить додому, чому не телефонує, чому велосипед, який зламався - треба нести до чужої людини в ремонт. Дитина стала тривожною, погано спить. Оскільки засуджений ОСОБА_3 під час дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом "Neoplan N1122/3L" реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить відповідачу ТОВ «Українські лінії», а також здійснював рейсове перевезення пасажирів як працівник, який здійснює трудову функцію водія ТОВ «Українські лінії», то завдана моральна шкода підлягає стягненню з відповідача.

Просила стягнути з ТОВ «Українські лінії» в користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 700 000, 00 гривень та в користь малолітнього ОСОБА_2 - 700 000,/ 00 гривень.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задоволено частково.

Вирішеностягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" моральну шкоду в користь ОСОБА_1 в розмірі 150 000, 00 грнивень та в користь малолітнього ОСОБА_2 - у розмірі 200 000, 00 гривень.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , - адвокат Прокопчук А. В.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, що призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. На думку апелянта, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, дійсним обставинам справи, ним не враховано характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілих, тяжкість та наслідки завданої травми, істотність вимушених змін у їх життєвих і виробничих стосунках. Зазначає, що втрата батька та чоловіка призвела до сильного психологічного, морального страждання, пригніченого стану, психологічного дискомфорту не тільки ОСОБА_1 , а й ОСОБА_2 . Позивачі відчувають сильний душевний біль, стан здоров`я позивача ОСОБА_1 постійно погіршується, вона часто перебуває в стані депресії, що постійно спостерігає її син ОСОБА_2 . Хлопчик починає панікувати, адже боїться втратити єдину близьку людину, яка в нього залишилась. Він і по сьогоднішній день також перебуває у пригніченому стані, внаслідок чого почав нервово відноситися до оточуючого світу, кожного дня запитує про батька, чому той не приходить, не розуміючи, що батька ніхто ніколи не поверне.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що позивачка стала матір`ю одиначкою, яка тепер вимушена виховувати та ростити сина самостійно. Позивачі розуміють, що розмір заподіяної їм моральної шкоди визначити важко, але він має хоча б частково компенсувати ті емоційні страждання, які довелося та доводиться переносити їм, та витрати, пов`язані з відновленням їхнього психічного стану, відпочинком від усього, що сталося із ними.

На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно не враховані висновки Верховного Суду у справах з аналогічних правовідносин, де моральна шкода судами стягувалась у значно більших розмірах.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд повинен враховувати, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, а тому, зважаючи на надане позивачами обгрунтування та докази рівня, характеру, тривалості та обсягу душевних і психічних страждань, характеру немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, невідворотність завданої шкоди, тяжкість вимушених змін у житті позивачів, а також враховуючи вимоги співмірності, розумності та справедливості, вважає, що моральна шкода в розмірі 700 000, 00 гривень лише частково компенсує немайнові витрати ОСОБА_1 , пов`язані із загибеллю чоловіка, відповідно моральна шкода в розмірі 700 000, 00 гривень лише частково компенсує немайнові втрати ОСОБА_2 пов`язані з втратою батька.

Просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2021 року повністю, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Українські лінії» в користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 700 000, 00 гривень та в користь ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - 700 000, 00 гривень.

В свою чергу, 27 серпня 2021 року на адресу суду надійшов відзив представника ТОВ «Українські лінії», адвоката Гординюка В.В. Вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, таким, що має залишитися без змін. Зазначає, що відповідачем не заперечувався та не оспорювався факт, що позивачам дійсно завдані моральні страждання, у зв`язку із смертю близької людини, а в силу норм абзацу 1 частини другої статті 1167, частини другої статті 1168, частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України ТОВ «Українські авіалінії» дійсно є суб`єктом відшкодування за спричинену шкоду: 1) як власник джерела підвищеної небезпеки; 2) роботодавець ОСОБА_3 . Однак, звертає увагу на те, що позивачі на підтвердження своїх позовних вимог не долучили жодних належних та допустимих доказів, в розумінні статтей 76-78, 81 ЦПК України, які б підтвердили розмір чи розкрили механізм його визначення, заподіяння їм моральної шкоди в розмірі саме 1 400 000, 00 грн. Покликається на приписи статті 23 ЦПК України, рішення Європейського суду з прав людини, практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - адвоката Прокопчук Аліни Володимирівни на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2021 року залишити без задоволення. Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2021 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає лише частково.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався частково.

За приписами частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 16 грудня 2018 року приблизно о 03 годині 20 хвилин, керуючи рейсовим автобусом «Київ-Вроцлав» марки «Neoplan N1122/3L» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою сполученням «Львів-Краківець» у напрямку до м. Львова, в смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку № 28, що по вул. Яворівській, грубо порушив вимоги Р.1 п.п. 1.2; 1.5; 1.10; (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); Р.2 п.п.2.3 (підпункту «д») Р.12 п.п.12.1; 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не впорався з керуванням та без причин технічного характеру виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , і такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між цими транспортними засобами.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 зазначених пунктів Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій автомобіля «Volvo 340» ОСОБА_4 та пасажири цього автомобіля ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 отримали кожний тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання їх смерті, а пасажир автомобіля «Volvo 340», ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 286 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Строк відбуття покарання ОСОБА_3 вказано рахувати з часу його затримання - з 16 грудня 2018 року.

Вирішено питання пред`явлених цивільних позовів, судових витрат, речових доказів та питання накладених арештів.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року, частково задоволено апеляційні скарги представника потерпілих (цивільних позивачів) - адвокатів Ільківа М.М., Стасюка О.В., представника цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» - адвоката Солов`я Ю.А. та скасовано вирок Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільних позовів з направленням провадження в цій частині для розгляду до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без зміни.

З матеріалів справи убачається, що цивільний позов у кримінальній справі пред`явлено батьками загиблого ОСОБА_5 та його братом, у той час, як в даній справі позов пред`явлено дружиною загиблого ОСОБА_1 у своїх інтересах, та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , 2013 року народження.

Судом також встановлено, що ТОВ «Українські лінії» є власником автобуса марки «Neoplan N1122/3L» р.н. НОМЕР_1 , а ОСОБА_3 , на момент дорожньо- транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «Українські лінії».

Дані обставини учасниками справи визнаються та не оспорюються.

Предметом позову є стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі чоловіка та батька під час дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_3 , котрий на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «Українські лінії», яке є власником джерела підвищеної небезпеки, під час експлуатації якого настала смерть ОСОБА_5 .

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Положеннями статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частково задовольняючи позов, та визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000, 00 грн. для дружини і 200 000, 00 грн. для сина, суд першої інстанції виходив з того, що передчасна втрата чоловіка та батька спричинила моральні страждання, які з урахуванням принципу розумності, виваженості та справедливості визначено судом у наведено розмірі, що на думку суду буде достатньою компенсацією завданих моральних страждань.

Проте повністю з такими висновками суду колегія суддів не може.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Колегія суддів не погоджується із висновками судів в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки цей розмір не відповідає верховенству права, вимогам розумності і справедливості. У зв`язку із цим враховуючи верховенство права, засади розумності і справедливості, обставини справи, колегія суддів вважає, що розмір компенсації моральної шкоди слід збільшити для дружини і для сина - для кожного до 500 000, 00 грн., і за конкретних обставин у даній справі цей розмір не може вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача, який, як убачається з матеріалів справи, здійснює діяльність з організації перевезень на професійній та постійній основі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Пунктом другим частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини 2 статті 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди лише частково відповідають обставинам справи, то у цій частині таке слід змінити, збільшивши розмір морального відшкодування для дружини ОСОБА_1 та для сина ОСОБА_2 - до 500 000, 00 грн. для кожного.

Статтею 382 ЦПК України, передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, позивачі від сплати судового збору звільняються.

За приписами частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що рішення суду змінено, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України слід змінити і розподіл судових витрат та стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно до задоволених позовних та стягнути такий в сумі 10 000, 00 грн.

Також до стягнення з відповідача в дохід держави підлягає і судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 15 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - адвоката Прокопчук Аліни Володимирівни - задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2021 року змінити, збільшивши розмір морального відшкодування стягуваного з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" на користь ОСОБА_1 з 150 000, 00 грн. до 500 000, 00 грн. та на користь малолітнього ОСОБА_2 з 200 000, 00 грн. до 500 000, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" в дохід держави 10 000, 00 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 15 000, 00 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.