Справа № 2-3586/07

20 квітня 2007 р. м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Ступакової І.Г.

при секретарі Калініної О.С.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачки про визнання договору купівлі - продажу дійсним і визнання права власності на відчужуване майно за договором, вказуючи, що укладений 23 березня 2007 року між нею і відповідачкою договір купівлі - продажу не був нотаріально засвідчений, через відмову відповідачки; хоча за договором були повністю виконані всі умови угоди з обох сторін, однак наслідком не завірення нотаріально договору стала його недійсність, що на теперішній час спричиняє порушенню майнових прав позивачки, в зв`язку з чим вона звертається до суду з зазначеним позовом.

Відповідачка в попередньому судовому засіданні з позовом погодилась, заперечень проти позову не має, пояснивши, що в дійсності договір купівлі - продажу, укладений 23.03.2007 року між нею та позивачкою не був нотаріально засвідчений, через те, що на час укладення договору у неї були відсутні документи, підтверджуючі її особистість, оскільки вона здійснює оформлення паспорту України в органах ОВІРу. Спору щодо виконання істотних умов до позивачки не має, оскільки вона дійсно отримала безпосередньо від позивачки гроші за 12/100 частин домоволодіння, які передала у її власність.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У попередньому судовому засіданні встановлено, що 23 березня 2007 року в м.Білгород- Дністровському між позивачкою і відповідачкою у письмовій формі був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, згідно якого відповідачка продала, а позивачка купила 12/100 частин домоволодіння, розташованого на земельній ділянці розміром 996 кв.м. по АДРЕСА_1 та в цілому складаючого з: житлового будинку літ. "А", житлового будинку літ. "В", літньої кухні літ. "Б", вбиральні літ. "Г", сараю літ. "Є", сараю літ. "Ж", сараю літ. "І", споруд №1,2, за які позивачкою була цілком здійснена оплата, що підтверджується п. 2.2 вищевказаного договору (а.с. 6-7). Спірні 12/100 частин домоволодіння належали відповідачці на підставі договору дарування від 22.08.2006 року серії ВЕВ № 213902, зареєстрованого в реєстрі за № 3178 (а.с. 10-11,14).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.

Сторонами за договором було здійснено повне виконання усіх істотних умов, а саме: відповідачкою були передані, а позивачкою прийняті у свою власність спірні 12/100 частин домоволодіння з оплатою за них певної домовленої сторонами суми грошей. Однак, при укладенні договору купівлі - продажу, сторонами була порушена його форма. Внаслідок того, що договір був укладений з порушенням встановленої ст.ст. 209, 657 ЦК України для нього форми, а саме: не був нотаріально засвідчений, через відмову відповідачки, даний факт став перешкодою позивачці в оформленні її майнових прав та підставою для визнання укладеного договору недійсним.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності зі ст. 220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Після укладення договору купівлі - продажу позивачкою були повністю прийняті у своє володіння та розпорядження 12/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 з самовільною збудованою прибудовою літ. "в1", що являється складовою права власності, на яке позивачка має право, як суб`єкт права приватної власності відповідно до ст. ст. 317, 318, 325 ЦК України.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

У відповідності зі ст. 12 п.2 Закону України «Про власність» громадянин набуває право власності на майно отримане внаслідок укладення інших договорів, не заборонених законом.

Враховуючи вищевикладене, що сторонами були виконані усі істотні умови угоди, про повне виконання яких сторонами не заперечується та було підтверджено в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 23.03.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнавши за останньою право власності на 12/100 частин домоволодіння, розташованого на земельній ділянці розміром 996 кв.м. по АДРЕСА_1 та в цілому складаючого з: житлового будинку літ. "А", житлового будинку літ. "В", літньої кузені літ. "Б", вбиральні літ. "Г", сараю літ. "Є", сараю літ. "Ж", сараю літ. "І", споруд №1,2 обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 209, 220 ч. 2, 317, 318, 325, 334, 638, 655, 657 ЦК Україна, ст. 12 п.2 Закону України «Про власність», ст. ст. 10, 11, 130, 174, 209, 213, 214- 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 23.03.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила 12/100 частин домоволодіння, розташованого на земельній ділянці розміром 996 кв.м. по АДРЕСА_1 та в цілому складаючого з: житлового будинку літ. "А", житлового будинку літ. "В", літньої кухні літ. "Б", вбиральні літ. "Г", сараю літ. ''Є", сараю літ. "Ж", сараю літ. "І", споруд №1,2- дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 12/100 частин домоволодіння, розташованого на земельній ділянці розміром 996 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20- днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: