Справа № 521/5212/21

Номер провадження:1-кс/521/4373/21

У Х В А Л А

ВСТУПНА ЧАСТИНА

09 вересня 2021 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі

слідчого судді Іщенко О. В.

при секретарі До Т. Ч.

за участю:

прокурора Малиновської окружної

прокуратури міста Одеси Атаманенка О.А.

захисника - адвоката Пугач Р. І.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Бандуса А. О. погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси Атаманенком О. А. у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12021162470000414 від 08 квітня 2021 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, українця, громадянина України, з вищою освітою, працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України, -

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається:

Слідчий СВ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Бандус А. О., за погодженням з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси Атаманенком О.А. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 .

Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази:

Мотивуючи подане клопотання слідчий вказує, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12021162470000414 від 08 квітня 2021 за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України.

14 червня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 189 КК України.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

10 червня 2021 року слідчим суддею строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 14 липня 2021 року.

13 липня 2021 року ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси строк досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню продовжено до 5 місяців, а саме до 10 вересня 2021 року.

02 вересня 2021 року ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси строк досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню продовжено до шести місяців, а саме до 14 жовтня 2021 року.

По даному кримінальному провадженню виконано ряд слідчих дій, спрямованих на отримання та перевірку отриманих доказів у ньому.

Разом з тим, закінчити досудове розслідування у встановлений строк немає можливості, оскільки для остаточного та беззаперечного доведення вини підозрюваної у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, необхідно встановити та допитати свідків, отримати висновки судових експертиз, а саме: судових експертиз за експертною спеціалізацією 9.5 «Молекулярно-генетичне дослідження» призначених 09 липня 2021 року, повідомити підозрюваним про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, а також виконати інші слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії необхідність у яких виникне в ході розслідування, виконати вимоги ст.ст. 283, 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового.

У клопотанні зазначено про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких злочинів, а також існування ризиків, які передбачені в п. п.1, 3, 5, ч.1 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж взяття під варту не забезпечить в повній мірі виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та не дасть змогу запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.

Враховуючи вказане слідчий просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 у межах строку досудового розслідування, тобто до 14 жовтня 2021 року.

Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , оскільки ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, тому підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.

Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, зазначили про відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували наявність хоча б одного із перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, які могли б бути підставою для подальшого тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою, відсутність доказів його причетності до скоєння злочинів, тобто підозра є необґрунтованою; стан здоров`я ОСОБА_1 ; міцність соціальних зв`язків (наявність родини та утриманців); наявність постійного місця роботи ( ОСОБА_1 має постійне місце роботи, оскільки являється засновником та директором ТОВ «Новітіс» та ТОВ «Цербер плюс»); майновий стан підозрюваного (має стабільний заробіток, який складається з доходів від підприємницької діяльності); відсутність судимостей. Крім того, адвокат вказав на порушення стороною обвинувачення частини 3 статті 199 КПК України, а саме те, що у клопотанні про продовження строку тримання під вартою не зазначені обставини, що перешкоджали здійснити процесуальні дії, яка сторона обвинувачення вважає за необхідне вчинити для завершення досудового розслідування, раніше.

Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановлені ухвали, неврахування окремих доказів, положення закону яким керувався слідчий суддя:

Вивчивши клопотання, заслухавши учасників провадження, а також матеріали, якими слідчий обґрунтовує необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваному, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піданна необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосован6а належна правова процедура ( ст.2 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини ( ст.8 КПК України).

Положеннями ст.ст.5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судами при ухвалені рішення про застосування запобіжного заходу та продовження його дії.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень є обґрунтованою, що дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотання обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певними злочинами, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 ВІД 27.06.1980 « Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Щодо наявності ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду:

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідування, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У вказаному кримінальному провадженні триває проведення призначених судових експертиз, без завершення яких не можливе встановлення фактів, які мають істотне значення для з`ясування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема:

- молекулярно-генетичних експертиз, висновки яких підтвердять або спростують належність речей, які містять ДНК-профіль, виявлених та вилучених на місці вчинення злочину особам, яким вже повідомлено про підозру.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, слідчий суддя у своїх попередніх ухвалах обґрунтував існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від правосуддя слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_1 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Ризик переховування серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (один із злочинів, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років). Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні:

Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказаний ризик продовжує існувати. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Щодо вчинення іншого злочину як зазначено у клопотанні, то варто зазначити, що вказаний ризик ухвалою слідчого судді від 15 квітня 2021 року було визнано необґрунтованим, будь яких нових обставин, які б обґрунтовували такий ризик сторона обвинувачення не зазначила, тому слідчий суддя надавати правову оцінку його існуванню не буде.

Що стосується ризику як перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, то слідчий суддя зазначає, що вказані ризики ухвалою слідчого судді від 09 липня 2021 року було визнано необґрунтованим, будь яких нових обставин, які б обґрунтовували такі ризики сторона обвинувачення не зазначила, тому слідчий суддя надавати правову оцінку їх існуванню не буде.

Захисник у судовому засіданні зазначив про відсутність ризику, серед іншого, передбаченого п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак стороною обвинувачення вказані ризики у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, не заявлялись, тому слідчий суддя не надає оцінки вказаним ризикам.

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, також були перевірені слідчим суддею Малиновського районного суду міста Одеси при обранні вказаного запобіжного заходу та при продовженні строку тримання під вартою. Будь-які обставини на час розгляду вказаного клопотання не змінились та виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я, наявність соціальних зв`язків в м. Одесі та майновий стан (є громадянином України, має постійне місце мешкання в місті Одесі, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, один з яких є інвалідом ІІ-ої групи з дитинства), а також розмір майнової шкоди, у завдані якої підозрюється ОСОБА_1 , відсутність судимостей, наявність постійного заробітку, репутацію підозрюваного (позитивно характеризується за місцем проживання і в церковному приході), разом з тим обставини вчинення інкримінованих підозрюваному злочинів та їх суспільну небезпеку, не зменшують вищевказані ризики та не гарантують виконання ним процесуальних обов`язків та не можуть беззаперечно свідчити про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Наявність певних медичних довідок не свідчить про неможливість утримання ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора, в тому числі в зв`язку з тим, що довідки не містять будь-якої загрозливої для життя підозрюваного медичної інформації. У даному випадку, захисник має право самостійно або за допомогою слідчого судді залучити відповідних судово-медичних експертів для встановлення належного стану здоров`я особи і встановлення факту можливості його перебування в умовах ізоляції. Без відповідного експертного висновку, надати справедливу оцінку стану здоров`я підозрюваного не можливо.

Щодо тверджень захисника про відсутність доказів причетності ОСОБА_1 до скоєння злочинів, то питання про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення.

Що стосується порушення стороною обвинувачення частини 3 статті 199 КПК України, а саме, те що в клопотанні про продовження строку тримання під вартою не зазначено обставин, що перешкоджали здійснити процесуальні дії, які сторона обвинувачення вважає необхідним вчинити для завершення досудового розслідування, раніше, та яке значення мають вказані дії для органу досудового розслідування, то слідчий суддя не погоджується з вказаними твердженнями, з наступних підстав.

Є очевидним той факт, що внаслідок особливої складності кримінального провадження провести слідчі і процесуальні дії, які слідчий зазначає у клопотанні, до спливу строку тримання під вартою є неможливим. Заплановані слідчі (розшукові) дії можуть мати суттєве значення для отримання доказів як про причетність підозрюваних до вчинення злочинів так і для встановлення в їх діях відсутності складу кримінальних правопорушень, та у подальшому можуть бути використані під час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, а також проведення експертиз які були призначені слідчим своєчасно та які з незалежних від сторони обвинувачення обставин до цього часу не виконанні.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст.177 КПК.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді отримання під вартою обов`язково - має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року с праві «Харченко проти України».

Даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_1 запобіжного заходу або його зміни на менш м`який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки в повному обсязі не спростовано існування в кримінальному проваджені ризиків, визначених ч.1 ст.177КПК України в сукупності з іншими обставинами, що давали можливість прийти до протилежного висновку.

Враховуючи наведені обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_1 тяжких злочинів, їх характер, а також те, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також може незаконно впливати на свідків та потерпілих, то з метою запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я, соціальні зв`язки те, що на даній стадії досудового розслідування не можливо закінчити досудове розслідування, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Що стосується визначення ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави, достатній для забезпечення виконання останнім обов`язків, передбачених КПК України, оскільки вказані злочини вчиненні із застосуванням насильства.

Керуючись ст. ст. 176, 194, 196, 197, 199, 205, 376 КПК України, - слідчий суддя

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Висновки слідчого судді:

Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Бандуса А. О. погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси Атаманенком О. А. про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» у відношенні ОСОБА_1 до 14 жовтня 2021 року.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатній для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України - не визначати.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження:

Ухвала слідчого судді щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя О. В. Іщенко