Ухвала

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 607/11112/20

провадження № 61-14465ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни на рішення Тернопільського міського суду Тернопільської області

від 12 лютого 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 26 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування майнової і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), в якому просила: розірвати договір побутового підряду від 15 травня 2020 року; стягнути 60 000,00 грн, сплачених за товар та відшкодувати моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 12 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування майнової і моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 60 000,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 лютого 2021 року

в частині відмови у позові про розірвання договору, в частині стягнення 60 000,00 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення 60 000,00 грн задоволено.

Розірвано договір виготовлення та встановлення брами, хвіртки, огорожі

(4 секції) вартістю 130 000,00 грн, укладений 15 травня 2020 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_2 60 000,00 грн сплаченої за товар суми.

У решті рішення суду - щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн та щодо відмови в позові

ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн залишено без змін.

28 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Гриців О. Я. на рішення Тернопільського міського суду Тернопільської області від 12 лютого

2021 року та постанову Трнопільського апеляційного суду від 26 липня

2021 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову

у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І.,

Луспеник Д. Д.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Предметом позову у цій даній справі є захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 63 000,00 грн.

Вказана справа не є справою з ціною позову, що станом на 01 січня

2021 року перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн).

Пунктом 5 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, справа № 607/11112/20 є справою про захист прав споживачів,

з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то ця справа є малозначною в силу вимог закону.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Сама по собі незгода заявника із висновками судів попередніх інстанцій та наданою ними оцінкою доказам у справі не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так

і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Гриців О. Я. подала касаційну скаргу на судові рішення

у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2, 5 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни на рішення Тернопільського міського суду Тернопільської області від 12 лютого 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування майнової і моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник