Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О.  

                             Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 428/2867/21

Провадження № 22-ц/810/462/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року                                                м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Назарової М.В., Кострицького В.В.

за участю секретаря: Залюшного О.Г.

учасники справи:

позивач- фізична особа підприємець ОСОБА_1

відповідачі -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фага» ,

Державний реєстратор Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області Костецька Вікторія Вікторівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фага» м. Сєвєродонецьк, Державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області Костецької Вікторії Вікторівни про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, скасування державної реєстрації припинення права власності на нежитлове приміщення з одночасним визнанням права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до суду про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, скасування державної реєстрації припинення права власності на нежитлове приміщення з одночасним визнанням права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог, зазначила, що позивачу на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 14 лютого 2012 року, укладеного між ТОВ «Фага» та ФОП ОСОБА_1 , передано в оренду строком на 35 місяців нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Під час дії вищезазначеного договору, 10 грудня 2013 року ТОВ «Фага» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 . Вважаючи, що ТОВ «Фага» порушило переважне право позивача на придбання нежитлового приміщення, позивач звернулася до суду про переведення на ФОП ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 18 липня 2018 року, яке постановою Луганського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишено без змін, за ФОП ОСОБА_1 визнано право власності нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вищезазначених судових рішень, державним реєстратором Костецькою В.В. зареєстровано за позивачкою право власності на нежитлове приміщення.

Постановою Верховного Суду України від 28 жовтня 2020 року рішення Сєвєродонецького міського суду від 18 липня 2018 року та постанова Луганського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року в частині задоволення вимог про визнання права власності на нежитлове приміщення скасовано, і в цій частині відмовлено у задоволенні позову. В частині задоволення позовних вимог позивачки про переведення на ФОП ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, залишено без змін.

21 грудня 2020 року державним реєстратором Костецькою В.В., з посиланням на постанову Верховного Суду було зареєстровано припинення права власності позивача на спірне нежитлове приміщення та зареєстроване право власності на це приміщення за ТОВ «Фага».

Позивачка зазначила, що договір купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року, на підставі якого відбувся перехід права власності від ТОВ «Фага» до ОСОБА_2 не було визнано недійсним, а отже право власності ТОВ «Фага» припинилося 10 грудня 2013 року у зв`язку з його продажом.

Позивачка посилається на те, що оскільки судовими рішеннями на неї були переведені права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, то держаним реєстратором безпідставно було припинено її право на нежитлове приміщення.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, фізична особа –підприємець ОСОБА_1 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор є фізичною особою. Всі позовні вимоги спрямовані на скасування або визнання недійсними рішень державного реєстратора як фізичної особи. У позовній заяві відсутні позовні вимоги до ТОВ «Фага» як юридичної особи. У зв`язку з тим, що спір за цим позовом є спором про реєстрацію речового права за іншою особою – ТОВ «Фага», він підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції.

У судовому засіданні представник позивачки – ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник ТОВ «Фага» - Головченко А. О. апеляційну скаргу не визнав, вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

У судове засідання державний реєстратор Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області Костецька В. В. не з`явилася, про місце та час судового засідання повідомлена у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у справі є фізична особа підприємець та юридична особа, а спір між ними виник з приводу права власності на нерухоме майно, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а відносяться до юрисдикції господарського суду.

Колегія суддів не погоджується із такими висновком суду виходячи з наступного.

         Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.        

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункти 6 та 13 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

 Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

 Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв. При цьому відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 цього Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка в позовній заяві зазначила, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 липня 2018 року на позивачку переведені права та обов`язки покупця ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 10.12.2013 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького нотаріального округу Кутовою К.О.

На підставі вказаного рішення за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказане житлове приміщення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 липня 2018 року в цій частині залишено без змін постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який було додано до позовної заяви, 19 грудня 2018 року за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 21грудня 2020 року державним реєстратором зареєстровано припинення права власності на вказане вище нежитлове приміщення позивачки та зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «Фага».

Метою пред`явлення позовних вимог у цій справі є скасування рішення державного реєстратора Костецької В. В. про державну реєстрацію припинення за позивачкою права власності на нежитлове приміщення, яке розташоване: за адресою: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «Фага», тобто предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки саме за нею як фізичною особою було зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предмет спору безпосередьно стосується прав і обов`язків позивачки як фізичної особи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374,379,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 09 вересня 2021 року.

Головуючий                                        В.М. Луганська

Судді                                                М.В. Назарова

В.В. Кострицький