УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в межах кримінального провадження №12021150020000117 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.08.2021 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трикрати, Вознесенського району, Миколаївської області, громадянина України, одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , - обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України.

-якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 01.10.2021р. включно.

Учасники судового провадження:

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Михайлюк М.О.

потерпіла ОСОБА_2

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду скасувати. Обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Короткий зміст ухвали.

Ухвалою суду задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено до 01 жовтня 2021 року включно. Відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного захисту на більш м`який.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зауважує, що прокурором не доведені ризики, вказані в клопотанні, на що суд, на думку апелянта, не звернув уваги. Вважає, що суд мав можливість застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

В проваджені Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстр досудових розслідування за №12021150020000117 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження стоку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування заявленого клопотання, прокурор посилався на те, що на даний час, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, крім того наявність ризиків, задля запобігання яких до останнього застосований вказаний запобіжний захід, станом на теперішній час не зникли і не зменшилися.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.08.2021р. задоволено клопотання прокурора та подовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_1 до 01.10.2021 року включно. Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов до висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстр досудових розслідування за №12021150020000117 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.

Прокурор звернулася до суду з клопотанням, щодо продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивувавши його тим, що на даний час, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, крім того наявність ризиків, задля запобігання яких до останнього застосований вказаний запобіжний захід, станом на теперішній час не зникли і не зменшилися.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, проти життя особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі. Судове провадження на даний час триває.

Крім того, ОСОБА_1 не був офіційно працевлаштований, не мав стабільного джерела доходу, після скоєння ним злочину, з місця події зник, раніше судимий, а саме 20.06.2014 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч.1 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі та звільнений 03.05.2019 року умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 10 днів, проте на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про існування ризиків передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КК України свідчить те, що обвинувачений обізнаний про адреси проживання свідків, потерпілої, їхні номери телефонів, а тому перебуваючи на волі ОСОБА_1 може вживати заходи впливу на вказаних осіб шляхом погроз фізичною розправою або умовлянь, знищенням або пошкодженням майна, з метою зміни ними показів на його користь. Крім того у судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений чинив тиск на потерпілу ОСОБА_3 .

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, тому що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його вини, те що він був засуджений 20.06.2014 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч.1 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі та звільнений 03.05.2019 року умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 10 днів, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором.

Вищенаведені підстави підтверджують наявність ризиків, передбачених, ст. 177 КПК України.

Також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

З урахуванням тяжкості злочину та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що існували правові підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки, застосування більш м`якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів судового провадження, оскаржувана обвинуваченим ухвала суду першої інстанції, уже була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції. 16.08.2021 року Миколаївським апеляційним судом була частково задоволена апеляційна скарга захисника Михайлюка М.О. та скасована ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.08.2021 року щодо ОСОБА_1 в зв`язку з порушенням судом першої інстанції процесуального порядку розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. Судом апеляційної інстанції було постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора задоволено, обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 01.10.2021 року.

Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано оскаржуване обвинуваченим ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції від 04.08.2021 року, предмет розгляду за апеляційною скаргою обвинуваченого на даний час відсутній. За такого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційної скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 ..

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.08.2021 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: